Рішення № 1891062, 28.05.2008, Печерський районний суд міста Києва

Справа №2-1486/08р.

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2008 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого -судді Цокол Л.І.

при секретарі Бєлоус В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» про стягнення коштів,

  В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просить стягнути з відповідача АТЗТ «ДВК» грошові кошти, сплачені ним за договором про участь у пайовому будівництву №39-02/С-4 від 24.05.2005р. та додаткової угоди №1 від 28.01.2008р. до договору №39-02/С-4 від 24.05.2005 р. з урахуванням пені, втраченої вигоди та індексу інфляції в сумі 401 678,72гр., відшкодувати судові витрати в розмірі 1 730гр. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2008р. між сторонами було розірвано договір на участь у пайовому будівництві №39-02/С-4 від 24.05.2005р , і відповідач зобов'язався повернути грошові кошти в розмірі 330 000гр. та штраф в розмірі 16 500гр. протягом тридцяти днів . Однак до цього часу , незважаючи на те, що строки встановлені договором пройшли, відповідач заборговані суми не сплатив. Вказані обставини позивач вважає дають йому підстави для нарахування індексу інфляції в розмірі 46 152,65гр. та відшкодування збитків пов'язаних з втраченою вигодою. Так, позивач зазначає, що поклавши кошти на депозитний рахунок в банку отримав би дохід в розмірі 8 889,10гр. виходячи з річної облікової ставки НБУ.

Відповідач АТЗТ «ДВК» будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання представника не направив, поважних причин його неявки суду не повідомив, заперечень по суті спору не подав.

За згодою позивача та його представника судом проведено заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених за змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання , на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індекс інфляції за весь час прострочення .

Під час судового розгляду встановлено, що 24 травня 2005 року між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та ОСОБА_1 було укладено договір на участь у пайовому будівництві №39-02/С-4, відповідно до якого відповідач прийняв позивача у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою Оболонський район м. Києва вул.. П.Дегтяренко,22 шляхом фінансування позивачем цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені цим договором.

28 січня 2008 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору на участь у пайовому будівництві №39-02/С-4 від 24 травня 2005 року , відповідно до якої сторони вирішили розірвати основний договір за взаємною згодою. Сторони також домовились , що всі фактично про інвестовані позивачем грошові кошти по договору на участь у пайовому будівництву №39-02/С-4 від 24 травня 2005 року в розмірі 330 000гр., відповідач повертає позивачу в повному обсязі протягом 30 днів з моменту підписання цієї угоди.

Сторони також домовились про сплату пені в розмірі 0,05 відсотків річних від суми фактичних перерахованих коштів за кожний наступний день прострочення в сумі 136,97гр.в термін вказаний в п. 1 даної додаткової угоди.

За домовленістю сторін відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача штраф в розмірі 5 відсотків від фактичних про інвестованих позивачем грошових коштів по договору на участь у пайовому будівництві в сумі 16 500гр. в термін вказаний в п.1 даної додаткової угоди.

Вказані суми коштів відповідач повинен був сплатити шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335 ЗКПО 14305909 на ім'я ОСОБА_3(картковий рахунок НОМЕР_2).

Не зважаючи на те, що строки повернення грошових коштів пройшли, відповідач свої зобов»язання не виконав.

Оцінюючи встановлені обставини справи, надані докази та відповідні норми закону , що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, суд прийшов до переконання про часткову обґрунтованість вимог позивача.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов»язання щодо повернення сплачених позивачем коштів у відповідності до досягнутої домовленості про припинення дії договірних відносин між сторонами щодо отримання майнових прав.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 330 000гр. + 16 500гр.+ 136,97гр. з урахуванням індексу інфляції за весь прострочений період ( 102,7%, 103,8%, 103,1%) , що складає 46 152,65гр., а в загальній сумі 392 789,62гр. є правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства , спрямованими на захист прав та інтересів позивача.

Вимоги позивача про відшкодування збитків в розмірі 8 889,10гр. є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 623 ЦК України боржник , який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п2 частини другої ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

В даному випадку суд вважає безпідставним твердження позивача про реальність одержаного доходу за звичайних обставин, оскільки кошти позивача були першочергово були спрямовані на участь у пайовому будівництву. Обставина можливого спрямування коштів в інших цілях і не здійснення останньої не може відноситись до збитків заподіяних позивачу , оскільки є лише припущенням останнього.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню , судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору 1 700гр. та витрат на ІТЗ 30гр., підлягають відшкодуванню .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11,16,509,510,526,527,530,610,614,625,849 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 392 789,62гр., судові витрати в розмірі 1730гр., а всього 394 519,62гр. ( триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять гривень 62 коп.) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335 ЗКПО 14305909 на ім'я ОСОБА_3(картковий рахунок НОМЕР_2).

 В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя