Ухвала суду № 18906723, 21.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 р.Справа № 2а-468/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Курило Л.В.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновський В.А

за участю:

секретаря судового засідання: Подобайло А.В.

представника позивача: Кузнецова С.І.

представника відповідача: Старцевої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 р. по справі№2-а-468/11/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Індустріальна науково-технологічна компанія «Інтек»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Індустріальна науково-технологічна компанія «Інтек», (далі ЗАТ «ІНТК «Інтек») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000161800/0 від 05.08.2010 року, №0000161800/1 від 08.09.2010 року, №0000161800/2 від 21.10.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ "ІНТК "Інтек" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Строй-індустрія-7», про що складено акт перевірки №3526/18-012/31344132 від 19.07.2010 року. Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення ЗАТ "ІНТК "Інтек" п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР) у частині віднесення до складу податкового кредиту листопада 2009 року сум податку на додану вартість на загальну суму 1108142,00 грн., які виникли від виконання угод, які визнано нікчемними та які в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим саме занижено податок на додану вартість до сплати за листопад 2009 року на суму 1108142,00 грн. Позивач вказує, що ЗАТ "ІНТК "Інтек" було додержано встановлений порядок податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Позивач вважає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року адміністративний позов ЗАТ «ІНТК «Інтек» - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000161800/0 від 05 серпня 2010 року, №0000161800/1 від 08.09.2010 року, №0000161800/2 від 21 жовтня 2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. 159 КАС України, ст. 3,7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України.

Позивач не скористався правом подачі заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ЗАТ "ІНТК "Інтек" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.03.2001 року, одним з основних видів діяльності вказано ремонт і технічне обслуговування двигунів та турбін.

Згідно зі свідоцтвом №100069407 про реєстрацію платника податку на додану вартість ЗАТ "ІНТК "Інтек" зареєстровано платником податку на додану вартість 12.10.2001 року.(а.с.190)

На підставі п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-ХІІ) фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 08.06.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка ЗАТ "ІНТК "Інтек" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Строй-індустрія-7».

За результатами перевірки складено акт перевірки №3526/18-012/31344132 від 19.07.2010 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме завищення податкового кредиту за листопад 2009 року на суму 1108142,00 грн. (а.с.9-15)

Відповідно до акту перевірки фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова зроблено висновок, що угоди між ЗАТ "ІНТК "Інтек" та ПП «Строй-індустрія-7», а саме договори на виконання робіт від 03.07.2009 року №18/01-09 та від 26.08.2009 року №21/01-09 є нікчемними на підставі того, що ПП «Строй-індустрія-7» не задекларувало податкові зобов'язання від правочинів з позивачем у перевіряємому періоді, та податковий кредит виник від виконання угод, які визнано нікчемними та які в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків і, відповідно, не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим саме занижено податок на додану вартість до сплати за листопад 2009 року на суму 1108142,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було прийнято та надіслано на адресу позивача податкове повідомлення-рішення №0000161800/0 від 05.08.2010 року, згідно якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1662213,00 грн.(а.с.16).

Спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було оскаржене ЗАТ "ІНТК "Інтек" у порядку, передбаченому підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-111, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2181-111). За результатами реалізації позивачем передбаченого Законом України №2181-111 права досудового порядку вирішення спору ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області були прийняті рішення про залишення скарг ЗАТ "ІНТК "Інтек" без задоволення, про що відповідно листами від 02.09.2010 року №15666/10/25-014 та від 12.10.2010 року №3780/10/25-203 було проінформовано ЗАТ "ІНТК "Інтек". Одночасно, відповідно до рішень названих суб'єктів владних повноважень ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова були складені податкові повідомлення - рішення №0000161800/1 від 08.09.2010 року, №0000161800/2 від 21.10.2010 року. Також, 25.10.2010 року позивачем надсилалась скарга від 25.10.2010 року №558 до ДПА України. Однак, згідно з поясненнями позивача та відповідача відповідь на скаргу не надходила, податкове повідомлення - рішення за наслідками її розгляду не складалося.

Також судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ "ІНТК "Інтек" та ПП «Строй-індустрія-7» було укладено договір субпідряду №18/01-09 від 03.07.2009 року та договір субпідряду №21/01-09 від 26.08.2009 року, умови яких виконані його сторонами, що підтверджується платіжними дорученнями №112 від 30.11.2009 року на суму 1365000,00 грн., №33 від 04.11.2009 року на суму 1950000,00 грн., №84 від 20.11.2009 року на суму 29223716,00 грн., №117 від 30.11.2009 року на суму 410134,00 грн. та актами приймання виконаних підрядних робіт по договору субпідряду №18/01-09 від 03.07.2009 року, двома актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року від 30.11.2009 року, актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року від 31.03.2010 року, по договору субпідряду №21/01-09 від 26.08.2009 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року від 30.11.2009 року, двома актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року від 31.03.2010 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року від 30.04.2010 року. (а.с.166-244).

До суду першої інстанції також надані податкові накладні №41101 від 04.11.2009 року на загальну суму з ПДВ 1950000,00 грн., №201102 від 20.11.2009 року на загальну суму з ПДВ 2923716,90 грн., №301112 від 30.11.2009 року на загальну суму з ПДВ 410134,00 грн., №301113 від 30.11.2009 року на загальну суму з ПДВ 1365000,00 грн.(а.с.48-51).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, копії платіжних доручень, договори, акти виконаних робіт, в їх сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ЗАТ "ІНТК "Інтек" та ПП «Строй-індустрія-7» угод, та як наслідок правомірність віднесення ЗАТ "ІНТК "Інтек" сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ЗАТ "ІНТК "Інтек" виконало вимоги законодавства, використавши роботу ПП «Строй-індустрія-7» у власній господарській діяльності та сплативши податок на додану вартість в ціні робіт ПП «Строй-індустрія-7» яке, в свою чергу, виконало вимоги діючого законодавства видавши ЗАТ "ІНТК "Інтек" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, посилання ДПІ на відсутність об'єкта оподаткування, через недекларування ПП «Строй-індустрія-7» податкових зобов'язань за листопад 2009 року, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги через відсутність прямого зв'язку між фактом недекларування податкового зобов'язання та правом платника податків на податковий кредит.

Стосовно твердження відповідача в акті перевірки, щодо відсутності за місцезнаходженням ПП «Строй-індустрія-7» суд першої інстанції правомірно заначив, що відповідно до довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ПП «Строй-індустрія-7», яка міститься в матеріалах справи, місцезнаходження з дати проведення реєстрації 23.03.2007 року, вказано: м. Луганськ, Ленінський район, вул. Почтовая, 26. 14.11.2008 року було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу за тією ж адресою, а лише 02.04.2010 року було повторно внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, за таких обставин ПП «Строй-індустрія-7» на час складання податкових накладних та виконання робіт за угодами знаходилось за адресою реєстрації.

Згідно із правовою позицією Вищого Адміністративний Суд України оформленою Інформаційним листом від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» (сторінка 20) відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку».

Отже, судом першої інстанції правомірно відхилено висновки акта перевірки щодо незнаходження підприємства за юридичною адресою.

Відносно посилання ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у акті перевірки на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 09.02.2010 року, суд першої інстанції обґрунтовано вважає, що податкові накладні №41101 від 04.11.2009 року, №201102 від 20.11.2009 року, №301112 від 30.11.2009 року, №301113 від 30.11.2009 року виписані ПП «Строй-індустрія-7»у 2009 році та включені ЗАТ "ІНТК "Інтек" до податкового кредиту також у 2009 році, а тому посилання відповідача не стосуються перевіряємих взаємовідносин.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на нікчемність угод, укладених між ЗАТ "ІНТК "Інтек" та ПП «Строй-індустрія-7» є безпідставними.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договори, які було укладено між позивачем та ПП «Строй-індустрія-7», визнані судом недійсними, а тому, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, договори укладені між ЗАТ "ІНТК "Інтек" та ПП «Строй-індустрія-7», а також податкові накладні виписані по вказаним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемним (недійсними) в силу закону.

Враховуючи викладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення №0000161800/0 від 05.08.2010 року, №0000161800/1 від 08.09.2010 року, №0000161800/2 від 21.10.2010 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняті за відсутності правових підстав для їх прийняття, з огляду на що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих оскаржуваних податкових повідомленнь рішеннь.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 31.03.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 р. по справі№2-а-468/11/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКурило Л.В.

Судді Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 25.06.2011 р.