Постанова № 18904438, 27.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2011 року 14:03 № 2а-13839/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність від 27.10.2010 р. № 03/2/781)

від відповідача : не зявився

від третьої особи: ОСОБА_2 (довіреність від 22.06.2011 року № 15-4709)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк»)

до Управління Пенсійного фонду України

в Зарічному районі міста Суми

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром»

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06.05.2011 р. № 203,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк») з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 06.05.2011 № 203, яким до позивача застосовані санкції у розмірі 2114956,88 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час подання платіжних доручень клієнта), законодавства, що регулює банківську діяльність, а також пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті України - банк не несе відповідальності за неповноту чи несвоєчасність сплати страхувальником платежів, утриманих із заробітної плати (доходу) і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів (страхових внесків) до державних цільових фондів.

Зокрема позивач вважає, що відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник, а відтак оскаржуване рішення відповідача про застосування фінансових санкцій, на думку позивача, суперечить чинному на дату здійснення банківських операцій законодавству та підлягає скасуванню.

Окрім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що за його розрахунками через банк проведено платежів третьої особи з Пенсійним фондом на суму 21750942,42 грн., що на думку позивача складає переплату із сплати внесків, надавши власний підрахунок сплати внесків по цьому банку за період з 20.04.2007 р. по 12.09.2008 р., а отже, на думку позивача, переплата перевищувала ту суму внесків, які повинна була сплатити третя особа до пенсійного фонду на дати прийняття банком платежів, щодо сплати внесків за якими прийнято оскаржуване рішення.

Відповідач в судові засідання 18.10.2011 р. та 27.10.2011 р. не зявився. Проте надсилав заперечення проти позову, просив відмовити у позові з підстав законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення та просив розглядати справу за його відсутності. З огляду на це та положення ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута за відсутності відповідача.

Третя особа, клієнт банку, щодо платежів якого з оплати праці та до пенсійного фонду виник спір, підтримав позицію Управління Пенсійного фонду України щодо правомірності застосування санкцій у тому розмірі, що визначений в оскаржуваному рішенні, погодившись з розрахунками, викладеними відповідачем у поясненнях від 26.10.2011 р. № 19118/19-8-18.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(ПАТ «ВіЕйБі Банк») зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві Державною адміністрацією 02.07.1992 року (ідентифікаційний код юридичної особи 19017842).

Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми проведено планову перевірку Відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" (третя особа) як платника внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, за результатами якої складено Акт від 5 червня 2009 року №1/3-27.

В ході перевірки встановлено, що Сумською філією ПАТ «ВіЕйБі Банк»12 вересня 2008 р. та 19 грудня 2008 року, при прийнятті від ВАТ"Сумихімпром" платіжних доручень на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), не забезпечено одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків на загальну суму 2616 522,11 грн. Відповідні дані відображені у Додатку 1 до Акту.

Як вбачається із змісту позовної заяви (стор. 2), позивач ознайомлений з висновками цього акту перевірки, який був наданий позивачем до позовної заяви.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 10 вересня 2009 року начальником Управління ПФУ прийнято рішення №611 про застосування до ПАТ "ВіЕйБі Банк" фінансових санкцій у розмірі 3432315,01 грн. Розрахунок фінансових санкцій був проведений виходячи із сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів 12 вересня та 19 грудня 2008 року.

Зазначене рішення УПФУ позивачем було оскаржено до суду.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2010 по справі № 2а-13079/09/2670, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.11, суд першої інстанції погодився із позицією Пенсійного фонду щодо обовязку банківських установ, при прийнятті ними платіжних доручень на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), перевіряти повноту (пропорційність) сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. Однак, даною постановою суду від 01.02.2010 вказане вище рішення про застосування до ПАТ "ВіЕйБі Банк" фінансових санкцій у розмірі 3432315,01 грн. було скасовано та зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми винести нове рішення .

На виконання вказаної постанови суду від 01.02.2010 начальником Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми винесено нове рішення N 203 від 06 травня 2011 року, яким до ПАТ «ВіЕйБі Банк»застосовані фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником 2114 956,88 грн.

Судовим рішенням по вищенаведеній справі № 2а-13079/09/2670 встановлено, що сума коштів на оплату праці за 12.09.2008 р. склала 5750336 грн. (за платіжними дорученнями №№ 13673, 13674, 13685). Згідно з оскаржуваним рішенням та виходячи з доданого до оскаржуваного рішення розрахунку, сума штрафних санкцій стосовно платежів, проведених через ПАТ «ВіЕйБі Банк»за 12.09.2008 року склала 325218,42 грн. Зазначена сума штрафних санкцій розрахована виходячи із суми платежу, належної до сплати суми пенсійних внесків у розмірі 1891 860,54 грн., наявної переплати із сплати внесків у сумі 1566640,12 грн., перерахованих 12.09.2008 р. третьою особою внесків у сумі 2 грн. (5750336,00 грн.*32,9% = 1891860,54 грн. - 1566640,12 грн. - 2,00 грн.=325218,42 грн.), що підтверджується розрахунком, наданим відповідачем з поясненнями від 26.10.2011 року № 19118/19-8-18, та визнається третьою особою, як платником зазначених платежів.

Окрім того, зазначеним вище судовим рішенням встановлено, що сума коштів на оплату праці за 19.12.2008 р. склала 5 443 526 грн. (за платіжними дорученнями №№ 16944, 16945, 16946). Згідно з оскаржуваним рішенням сума штрафних санкцій стосовно платежів, проведених через ПАТ «ВіЕйБі Банк»за 19.12.2008 р. склала 1789738,46 грн. Зазначена сума штрафних санкцій розрахована виходячи із суми платежу, належної до сплати суми пенсійних внесків у розмірі 1790920,05 грн., наявної сплати внесків у розмірі 1181,59 грн.

Під час розгляду даної справи встановлено, що з моменту прийняття оскаржуваного рішення позивач не звертався до управління Пенсійного фонду України щодо можливих помилок у вищенаведених розрахунків.

У той же час, вказане рішення було оскаржено позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Пенсійного фонду України з тих підстав, що на позивача не покладено обовязок перевіряти платежі третьої особи та відповідно відсутні підстави для застосування до банку санкцій, але за результатами розгляду скарги рішенням N 8489/07-15-02 від 10.06.2011 та відповідно рішенням N 17985/09-10 від 26.08.2011 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Відтак, предметом розгляду даної справи є рішення відповідача № 203 від 06 травня 2011, яке прийнято останнім на виконання вимог постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2010 р.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакції на час виникнення спірних відносин), відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, регулюються цим Законом. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1). Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Частиною 1 ст. 7 Закону №1058-IV встановлені принципи, за якими здійснюється загальнообовязкове державне пенсійне страхування, зокрема це: виконання обовязків стосовно сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування (абз.6); відповідальності субєктів системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обовязків (абз.15).

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено ст. 20 Закону №1058-IV.

Відповідно до положень ст. 6 ст. 20 Закону №1058-IV страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 12 цієї статті (у редакції чинній на момент проведення третьою особою платежів) передбачено, що установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідно до наведених вище норм спеціального закону банківські установи, при прийнятті ними платіжних доручень на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу) зобовязані перевіряти повноту (пропорційність) сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Така правова позиція щодо застосування норм матеріального права стосовно відповідальності банків викладена у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2011 року по справі № 21-77а10 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Сумської філії до управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми. Дана постанова опублікована у Віснику Верховного Суду України, 2011, 00, № 5.

Частиною 1 ст. 244І Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, у разі невиконання банком на дату платежу зазначених вимог, банк вважається таким, що на цю дату вчинив правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена наведеною вище нормою.

За таких обставин, доводи позивача про те, що у банку відсутній обовязок перевіряти повноту сплати нарахованих (обчислених) страхувальником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування спростовуються вищенаведеним.

При цьому, суд не приймає до уваги також посилання позивача на положення Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", а також Інструкції про безготівковий розрахунок в Україні в національній валюті, оскільки дані нормативні акти є загальними по відношенню до спірних правовідносин і можуть застосовуватися у частині, яка не суперечить Закону №1058-IV, норми якого є спеціальними .

Окрім того, щодо доводів позивача про наявність у третьої особи переплати по ПАТ «ВіЕйБі Банк»з пенсійних внесків у розмірі 21750942,42 грн. та наданих у звязку з цим копій платіжних доручень з перерахування третьою особою платежів на оплату праці та перерахування пенсійних внесків, що на думку позивача свідчить про наявність переплати із внесків у зазначеній сумі, суд зазначає, що ці доводи та копії платіжних доручень не спростовують розрахунку санкцій пенсійного фонду, виходячи з того, що як вбачається з акту перевірки та додатку до нього, третя особа, як до, так і після платежів 12.09.2008 р. та 19.12.2008 року, здійснювала платежі на виплату заробітної плати та пенсійних внесків крім позивача - через пять інших банків , однак, розрахунки позивача не враховують цих платежів, а отже не можуть слугувати підставою для визнання невірними розрахунків відповідача щодо штрафних санкцій відносно позивача.

При цьому, саме Управління Пенсійного фонду акумулює інформацію щодо всіх платежів третьої особи, однак позивач, як зазначено вище, протягом усього часу з дати прийняття оскаржуваного рішення, не заперечував розрахунку санкцій, не звертався до відповідача щодо можливих, на його думку, помилок у розрахунках.

Під час розгляду справи позивачем не наведено та не доведено існування інших обставин, які б обєктивно ставили під сумнів розрахунок штрафних санкцій або його спростовували.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд не вбачає підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено незаконності оскаржуваного рішення, за висновком суду оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми про визнання протиправним та скасування рішення № 203 від 06.05.2011 року залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 31.10. 2011 року.