Постанова № 18904392, 07.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2011 року № 2а-8312/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волгабурмаш Україна"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування рішення від 25.10.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ТОВ «Волгабурмаш Україна»звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0007922302/0 від 25.10.2010, та податкового повідомлення-рішення № 0007912302/0 від 25.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що відповідачем зроблено помилковий висновок щодо нікчемності угод між Позивачем ТОВ «Енергія Лімітед»та «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і Партнери»та як наслідок порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1240563,00 грн. та порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 340178,00грн.

Позивач з думкою відповідача не погоджується, та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0007922302/0 від 25.10.2010 та податкового повідомлення-рішення № 0007912302/0 від 25.10.2010, як таких, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач ДПІ у Шевченківському районі міста Києва - з позовом не погоджується та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1240563,00 грн. та порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 340178,00грн.

Відповідач в судове засідання не прибув хоча був належним чином повідомлений хоча й був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

22.09.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у звязку з неявкою відповідача. Представники позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув хоча й був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Волгабурмаш»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2010.

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення Позивачем вимог:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1240563, в тому числі у періодах: у 4 кварталі 2009 року у сумі 823896грн, у І кварталі 2010 року у сумі 416667,00грн.

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 340178.00грн, а саме: за січень 2008 року в сумі 102167,00 грн., за червень 2009 року в сумі 192833,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 45178 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) за березень 2010 року на загальну суму 507093,00грн.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт перевірки №3719/23-02/31307813 від 07.10.2010 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0007922302/0 від 25.10.2010, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1695121,50грн., (за основним платежем 1240563,00грн, за фінансовими (штрафними) санкціями 454558,50грн.) та податкове повідомлення-рішення №0007912302/0 від 25.10.2010, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 510267,00 (за основним платежем 340178,00 за штрафними (фінансовими) санкціями 170089,00грн.)

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнямирішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг ТОВ «Волгабурмаш Україна»оскаржувані рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

3. Установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач вказує на те, що Позивач порушив вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1240563,00 грн. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 340178,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість) за березень 2010 року на загальну суму -507093,00 грн., оскільки відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені на користь ТОВ «Енергія Лімітед»та ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і Партнери», договори з якими Відповідачем визнано нікчемними.

Зокрема, перевіркою зроблено висновок про те, що договори між ТОВ «Волгабурмаш Україна»та ТОВ «Енергія Лімітед»та ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і Партнери»не відповідають вимогам Цивільного кодексу України та є нікчемними. У звязку з чим Відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Волгабурмаш-Україна»(Покупець) та ТОВ «Енергія Лімітед»(Продавець) було укладено договір №10/13-09 від 13.10.2009 (а.с. 147-149 т. 1), відповідно до якого продавець зобовязується відвантажити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію відповідно до специфікацій, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

Даний Договір було укладено та підписано в м. Києві та підписано директором ТОВ «Енергія Лімітед»В.О. Кузьменко та директором ТОВ «Волгабурмаш»Бєломєстновим В.М.

Відповідно до Специфікації №1 на поставку бурового інструменту (т. 1 а.с. 150) предметом договору є долото різних модифікацій та борова головка, всього в кількості 192 штук.

Також, до матеріалів справи долучено копію видаткової накладної ТОВ «Енергія Лімітед»№ РН-0000251 від 02.04.2010 на загальну суму 8110994,40грн, в тому числі ПДВ 1351832,40грн. (т. 1 а.с.151).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Волгабурмаш-Україна»перераховано грошові кошти ТОВ «Енергія Лімітед»у загальній сумі 5954700,80 грн. (а.с. 152-155 т. 1).

На виконання умов договору №10/13-09 від 13.10.2009 ТОВ «Волгабурмаш Україна»перераховано грошові кошти на ТОВ «Енергія Лімітед»у загальній сумі 5954700,80 грн. та отримані податкові накладні №1660 від 29.03.2010, №1469 від 10.03.2010, №1694 від 30.03.2010, №1763 від 02.04.2010.

Також, як свідчать матеріали перевірки, підприємством у вересні 2010 року було подано декларацію з ПДВ №411799 від 17.09.2010, в якій виправляються помилки за грудень 2009 року. Також Позивачем було подано розрахунок коригування до декларації №424116 від 27.09.2010 та внесено наступні податкові накладні, отримані від ТОВ «Енергія Лімітед»№450 від 22.12.2009, №452 від 22.12.2009.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що договір Позивача з ТОВ «Енергія Лімітед»є нікчемним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочинів та його відповідальність внутрішній волі особи, що укладала правочини.

Даний висновок зроблений податковим органом на підставі того, що співробітниками ПМ ДПІ у Соломянському районі міста Києва порушено кримінальну справу за ознаками в діях директора ТОВ «Енергія Лімітед»ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст 205 КК України. Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_2 з 2008 року перебуває на заробітках у Чехії в не може мати ніякого відношення до діяльності ТОВ «Енергія Лімітед».

Судом встановлено, що наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні, виписані, починаючи з 22.12.2009 по 02.04.2010 року, (т.1 а.с.56-163) підписані Кузьменко О.В. та засвідчені печаткою ТОВ «Енергія Лімітед».

Відповідачем надано суду довідку ГУ МВС України в м. Києві №9/1-вх 971 від 08.08.2011, копію якої долучено до матеріалів справи, відповідно до якої ВДСЛ та ДОН УПП ГУ МВС України в м. Києві дозвіл на виготовлення печатки для ТОВ «Енергія Лімітед»у період з 2008 по 21.02.2011 року не надавався.

Відповідачем не надано суду доказів можливої обізнаності Позивача щодо дефектів у правовому статусі його контрагента ТОВ «Енергія Лімітед», а саме відсутності необхідного дозволу для отримання печатки, тобто документи засвідчені печаткою ТОВ «Енергія Лімітед»є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, згідно з якою первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні, за результатами проведених операцій за Договором №10/13-09 засвідчені печаткою ТОВ «Енергія Лімітед», є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, судом встановлено, що 03.05.2007 між ТОВ «Волгабурмаш-Україна»та ТОВ «Юридичне Агентство «ОСОБА_1 і Партнери»укладено договір про надання юридичних послуг №01/05.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Волгабурмаш-Україна»отримано податкові накладні №311208 від 31.12.07 на загальну суму 613000,00 грн., в т.ч. ПДВ -102166,67 грн.: №140502 від 14.05.2008 на загальну суму 1157000,00 грн.. в т.ч. ПДВ -192833,33 грн., які виписані ТОВ «Юридичне Агентство «ОСОБА_1 і Партнери».

В ході перевірки встановлено, згідно БД «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», ТОВ «Юридичне Агентство «ОСОБА_1 і Партнери»(код за ЄДРПОУ 35082527) зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією від 17.04.2007р. (скасування держреєстрації: №10671170005010884 від 07.07.2010 ), та перебував на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 19.04.2007 за №13375 (знято з податкового обліку 08.06.2010 №24/470-Б). Директором та головним бухгалтером ТОВ «Юридичне Агентство «ОСОБА_1 І Партнери»(код за ЄДРПОУ 35082527) є ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1). Основний вид діяльності підприємства Нотаріальна та інша юридична діяльність . Згідно з розрахунком комунального податку за 4 квартал 2008 року на підприємстві працює - 0 осіб. Основні засоби на підприємстві відсутні, додаток №К1/1 до декларації з податку на прибуток не надається.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що висновок щодо нікчемності договору №01/05 зроблено Відповідачем на підставі постанови Господарського суду м. Києва від 20.11.2008 по справі №24/470-6 ТОВ «Юридичне Агентство «ОСОБА_1 І Партнери»визнано банкрутом. Стан платника - «11»- припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). В зв'язку з вищенаведеним перевіркою зроблено висновок, що відсутні підтвердження реального здійснення операцій: часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суту міста Києва від 08.06.2010, копію якої долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с.182), по справі № 24/470-б за заявою ТОВ «Істмедфарм Груп»до ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і Партнери»про визнання банкрутом, судом встановлено, що кримінальної справи відносно ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і партнери»порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст 205 КК України порушено не було.

Суд звертає увагу, що на дату підписання договору 03.05.2007 та актів приймання-передачі наданих послуг 31.12.2007, 03.05.2008 ТОВ «Юридичне Агентство «ОСОБА_1 і Партнери»не було визнано банкрутом, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, Відповідачем також не надано.

Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг за договором №01/05 про надання юридичних послуг від 31.12.2007 (т. 1 а.с. 173) на підставі акцепту тендерних пропозицій укладені наступні договори:

- Договір поставки № УГВ 7514/18-07 від 26.2.2007 укладений з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтобаз України»,

- Договір купівлі продажу №20Т/284-МТР укладений з ВАТ «Укрнафта»,

- Договір на постачання продукції №117-314 від 31.07.2007 укладений з ДК «Укртрансгаз НАК «Нафтобаз України».

Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг за договором №01/05 про надання юридичних послуг від 14.05.2008 (т. 1 а.с. 174) на підставі акцепту тендерних пропозицій укладені наступні договори:

-Договір купівлі-продажу № 20/Т/169-МТР від 15.04.2008.

Також в матеріалах справи містяться копії виписок з особового рахунку Позивача (т. 2 а.с. 8, т. 1 а.с. 175-179), відповідно до яких Позивачем було перераховано ТОВ «Юридичне Агентство «ОСОБА_1 і Партнери»грошові кошти за договором №01/05.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договорів №10/13-09 від 13.10.2009 та №01/05 від 03.05.2007, а також актів приймання-передачі, видаткових накладних та податкових накладних, підписаних однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищевказаних договорів.

Пояснення третіх осіб, які дані в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі щодо відсутності ОСОБА_2 на території України відповідно до ст.67 КПК України не мають наперед встановленої сили та оцінюватимуться судом, прокурором, слідчим і особою, яка провадить дізнання, в сукупності з іншими доказами в кримінальній справі, а відтак вказані документи не можуть вважатись достатніми доказами підписання первинних документів іншою особою.

Інших доказів, які б підтверджували факт підписання фінансових та інших документів від імені ТОВ “Енергія Лімітед” неналежними особами, відповідачем не надано.

Також, судом за клопотанням учасників судового засідання неодноразово оголошувались перерви в судових засіданнях для витребування матеріалів з кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст 205 КК України.

Суд звертає увагу, що оскільки у вказаній кримінальній справі відсутні висновки відповідних експертиз та кінцеве рішення по справі, на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Відповідач не мав матеріалів кримінальної справи, а відтак вказані матеріали справи не випливають на обставини даної справі.

15.09.2011 в судовому засіданні Відповідачем надано суду копії декларацій з податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток ТОВ «Енергія Лімітед»за 3 квартал 2009 року, в яких не відображено господарські операції з Позивачем.

Судом встановлено, що перевірка правильності подання податкової звітності ТОВ «Енергія Лімітед»та ТОВ ««Юридичне Агентство «ОСОБА_1 і Партнери»не проводилась, а відтак не муже бути підставою для накладення штрафних санкцій до контрагентів вказаних осіб.

Крім того, 01.07.2011 Позивачем надано суду та долучено до матеріалів справи:

-Договір поставки № УВГ 7514/18-07 від 26.12.2007 між Позивачем та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтобаз Україна»(т. 2 а.с.85-94);

-Договір купівлі продажу № 20Т/284-МТР від 19.11.2007 укладений між позивачем та ВАТ «Укрнафта»(т. 2 а.с. 101-104),

-Договір купівлі-продажу № 20Т/123-МТР від 08.08.2007 укладений між позивачем та ВАТ «Укрнафта»(т. 2 а.с. 105-108),

-Договір про постачання продукції №117-314 від 31.07.2007 укладений між Позивачем та ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтобаз Україна»(т. 2 а.с 113-116);

-Договір купівлі-продажу № 20Т/169-МТР від 15.04.2008 укладений між позивачем та ВАТ «Укрнафта»(т. 2 а.с. 109-112),

Відповідно до вказаних Договорів придбаний у ТОВ «Енергія Лімітед»товар Позивачем реалізовано кінцевому споживачу, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару та податковими накладними (т. 2 а.с. 38-67), товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 68-84).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт, ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і Партнери»надало Позивачу юридичні послуги з укладення вищевказаних договорів.

Підсумовуючи викладене, суд встановлено що в діях Позивача наявна господарська мет, а саме встановлено зв'язок між фактом придбання товарів та послуг відповідно до вказаних договорів та господарською діяльністю Позивача.

Суд також звертає увагу, що Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності умислу в діях осіб, що уклали вказані правочини, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що витрати Позивача за вказаними договорами №10/13-09 від 13.10.2009 та №01/05 від 03.05.2007 підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України “Про податок на додану вартість” передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, правомірність віднесення витрат щодо придбання товарів та послуг за вказаними договорами та формування податкового ТОВ“Волгабурмаш Україна”, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого обладнання, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання.

Таким чином, наявність у ТОВ“Волгабурмаш Україна” умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, ідповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ Енергія Лімітед»та ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і партнери»податкових накладних, а також віднесення до валових витрат витрат, які були здійсненні у звязку з закупкою товарів та послуг, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок про нікчемність договору між ТОВ“Волгабурмаш Україна”, ТОВ “Енергія Лімітед” та ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і Партнери»відповідних податкових накладних є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені спірні податкові повідомлення-рішення №0007922302/0, №0007912302/0 від 25.10.2010 безпідставні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення №0007922302/0 від 25.10.2010 року та податкового повідомлення-рішення №0007912302/0 від 25.10.2010 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Енергія Лімітед»та ТОВ «Юридичне агентство «ОСОБА_1 і Партнери», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волгабурмаш Україна»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Волгабурмаш Україна” задовольнити в повному обсязі.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення №0007922302/0 від 25.10.2010 та податкового повідомлення-рішення №0007912302/0 від 25.10.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Келеберда В.І.