Постанова № 18904347, 04.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2011 року 11:44 № 2а-7097/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Індустріальний"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 39 від 17.03.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3 від 04.01.2011р.

В С Т А Н О В И В:

20.05.2011 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Закрите акціонерне товариство «Офісний центр «Індустріальний»(далі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2011 року № 0000812307/16582 про донарахування податку на додану вартість у сумі 82472,5 грн. (в тому числі податкове зобовязання у сумі 65978 грн. та фінансові (штрафні) санкції у сумі 16494,5 грн.) та від 26 квітня 2011 року № 0000822307/16583 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 45667,5 грн. (в тому числі податкове зобовязання 36534,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 9133,5 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000822307/16582 від 26 квітня 2011 року та №0000812307/16583 від 26 квітня 2011 року прийняті відповідачем на підставі Акту від 11.04.2011 року № 1566/2307/31922460 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань фінансово-господарських відносин з приватним підприємством «Інтермастер»за період з 01.04.08 р. по 31.12.08 р. За результатами перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем п.п 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.3.1, 8.3.4 та 8.3.5. п. 8.3., п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, зокрема: занижено зобовязання з податку на прибуток за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. у сумі 36534,00 грн., занижено зобовязання з ПДВ за той же період у сумі 65987,00 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті упереджено, необґрунтовано, вони не відповідають чинному законодавству України, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, зазначила, що підставою проведення перевірки стала отримана відповідачем інформація, відповідно до якої оперативним співробітником ВМП Броварської ОДПІ 03.09.2009 року було відібрано пояснення від гр. ОСОБА_4 про заснування ним ПП «Інтермастер»і про перебування на посаді директора та засновника вказаного підприємства.

Крім того, в Акті перевірки відповідач посилається на постанову Оболонського районного суду м. Києва №1-731/2009 від 06.10.2009 року, якою гр. ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності, а провадження по кримінальній справі закрите. За наслідками опрацювання такої інформації відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку з питань фінансово-господарських відносин позивача з ПП «Інтермастер» за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. Відповідачем було встановлено, що в зазначеному періоді між позивачем та ПП «Інтермастер»було укладено договір підряду б/н від 23.05.2008 р. на суму 148940,00 грн. та договір підряду №15/07 від 15.07.2008 р. на суму 246925,00 грн. Відповідач, посилаючись на ст. 207 Господарського кодексу України (надалі ГКУ), вважає зазначені договори недійсними, оскільки вони укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. А тому, відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесені до власних витрат суми сплачених за укладеними з ПП «Інтермастер»договорами та безпідставно віднесено до податкового кредиту (зменшено зобовязання) з ПДВ. Представник позивача звертала увагу суду на те, що порушення кримінальної справи проти керівника ПП «Інтермастер»в 2009 році не є підставою визнати нечинними всі угоди, які укладав позивач з вказаною юридичною особою в попередніх періодах, а саме, в травні-вересні 2008 року і на цій підставі виключити з податкового обліку та звітності позивача задекларовані ним суми податку на додану вартість, зменшити суму валових витрат а збільшить зобовязання з податку на прибуток, нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Також, представник позивача, в межах провадження у справі, звернулась до суду з заявою та доданими до неї підтверджуючими документами про зміну організаційно-правової форми позивача та просила взяти до уваги, що 14 липня 2011 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру, відповідно до яких позивач перетворений на товариство з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Індустріальний», яке є повним правонаступником закритого акціонерного товариства «Офісний центр «Індустріальний».

Представник відповідача проти позову заперечив, подав заперечення на адміністративний позов, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених в запереченнях на позов, наполягав на тому, що висновки Акту перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства і прийняті у межах повноважень, у порядку та у спосіб, які передбачені законом. Представник відповідача підтвердив отримання та опрацювання інформації, відповідно до якої гр. ОСОБА_4 зареєстрував у державного реєстратора Оболонської державної адміністрації м. Києва приватне підприємство «Інтермастер», вчинив дії для взяття на податковий облік ПП «Інтермастер» в ДПІ Оболонського району м. Києва, відкрив банківські рахунки, зазначив, що після того, як гр. ОСОБА_4 зареєстрував підприємство та відкрив рахунок в банку, участі в діяльності підприємства він не брав, дозвіл на виготовлення печатки ПП «Інтермастер»він не отримував, право власності на зазначене підприємство не передавав нікому, статут та установчий договір не складав, внеску до статутного фонду не здійснював. Також, як вбачається з пояснень ОСОБА_4, гр. ОСОБА_4. не підписував, не подавав та не просив інших осіб подавати податкову звітність ПП «Інтермастер»до податкової інспекції, жодних договорів від імені ПП «Інтермастер»гр. ОСОБА_4 не укладав та не знає ніяких покупців та постачальників, тому, гр. ОСОБА_4 не мав вільного волевиявлення щодо підписання первинних документів, що порушує вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в силу чого відповідач дійшов висновку, що угоди позивача з ПП «Інтермастер» завідомо суперечать інтересам держави і суспільства є нікчемними і визнання їх недійсними судом не вимагається. А тому, позивач безпідставно здійснив оподаткування фінансово-господарських операцій з ПП «Інтермастер», що стало підставою для донарахування йому податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Індустріальний»є юридичною особою, яка зареєстрована районною державною адміністрацією у Дарницькому районі м. Києва 12.04.2002 р., свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО №119443, як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Дарницького районі м. Києва з 30.04.2002 р. відповідно до довідки №3223 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 05.06.2002 р. № 38804490.

У період з 29.03.2011 р. по 04.04.2011 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Єфіменком Р.В проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань фінансово-господарських відносин з ПП «Інтермастер»за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р., про що складений Акт про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань фінансово-господарських відносин з приватним підприємством «Інтермастер»за період з 01.04.08 р. по 31.12.08 р. від 11.04.2011 р. №1566/2307/31922460 (надалі Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки виявлено порушення п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.3.1, 8.3.4 та 8.3.5. п. 8.3., п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а саме, занижено зобовязання з податку на прибуток за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. у сумі 36534,00 грн. Також Актом перевірки виявлено порушення п.п 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме занижено суму ПДВ за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 65978,00 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач в 2008 році мав фінансово-господарські відносини з ПП «Інтермастер». Відповідно договору підряду №б/н від 23.05.2008р., ПП «Інтермастер»зобовязувався протягом строку дії договору виконати роботи по ремонту фасаду офісного центру по вул. Бориспільській 11-а в м. Києві, а позивач зобовязувався прийняти роботу та оплатити її вартість. Предметом договору підряду №15/07 від 15.07.2008 р. є виконання комплексу ремонтних робіт в підвальному приміщенні офісного центру, в якому розташований більярдний клуб по вул. Бориспільська, 11-а. Позивач виступав замовником, а ПП «Інтермастер»підрядником в зазначеному договорі.

Перевіркою встановлено, що ПП «Інтермастер»на виконання своїх зобовязань за вказаними договорами виписав на користь позивача податкові накладні на загальну суму 395865,00 грн, в тому числі ПДВ 65977 грн. Згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту встановлено, що суми ПДВ, зазначені в отриманих податкових накладних, було віднесено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відповідають даним декларацій з ПДВ за травень 2008 р.- вересень 2008 р.

Надання послуг по ремонту приміщень відображено на підставі Актів приймання виконаних підрядних робіт від 30.06.2008 р. та від 01.09.2008 р. Вартість робіт, відображена в Актах, відповідає вартості робіт за договорами підряду. Розрахунки між позивачем та ПП «Інтермастер»за послуги по ремонту приміщень офісного центру проводились у безготівковій формі. Відповідно до виписок банку, позивач перерахував на користь ПП «Інтермастер»грошові кошти на загальну суму 395865,00 грн. Згідно картки валових витрат по контрагенту ПП «Інтермастер»та картки бухгалтерського обліку по рахунку 631 «розрахунки з постачальниками», позивачем віднесено суму 124116,6 грн. на витрати на поліпшення основних фондів, суму 205770,83 - на збільшення балансової вартості групи 1 основних фондів. Станом на 31.12.2008 р. кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках між позивачем та ПП «Інтермастер» відсутня.

Відповідно до Акту перевірки, оперативним співробітником ВПМ Броварської ОДПІ 03.09.2009 р. було відібрано пояснення від громадянина ОСОБА_4, який приблизно з кінця 2007 р. і по теперішній час перебуває на посаді директора та засновника ПП «Інтермастер». В своїх поясненнях гр. ОСОБА_4 стверджує, що в кінці 2007 року до нього звернувся ОСОБА_3 та запропонував надбавку до заробітної плати в обмін на відкриття на імя ОСОБА_4 підприємства ПП «Інтермастер». Разом з юристом гр. ОСОБА_4 здійснив державну реєстрацію ПП «Інтермастер» у Оболонській державній адміністрації м. Києва, вчинив дії для постановлення зазначеного підприємства на податковий облік, відкрив рахунок в установі банку. Після цього ніякої участі в діяльності підприємства гр. ОСОБА_4 не приймав. Дозвіл на виготовлення печатки ПП «Інтермастер»він не отримував, право власності на зазначене підприємство не передавав нікому, статут та установчий договір не складав, внеску до статутного фонду не здійснював. Також гр. ОСОБА_4 повідомив, що він не підписував, не подавав та не просив інших осіб подавати податкову звітність ПП «Інтермастер»до податкової інспекції. Ніяких договорів від імені ПП «Інтермастер»гр. ОСОБА_4 не укладав та не знає ніяких покупців та постачальників.

В Акті перевірки відповідач посилається на постанову Оболонського районного суду м. Києва №1-731/2009 від 06.10.2009 р., відповідно до якої гр. ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 с. 205 Кримінального кодексу України на підставі ст. 45 КК України в звязку з дієвим каяттям, провадження по кримінальній справі №1-731 по обвинуваченню ОСОБА_4 закрите. А тому гр. ОСОБА_4 не мав вільного волевиявлення щодо підписання первинних документів, а первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні) складені з порушенням вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

В Акті перевірки відповідач також зазначає, що відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобовязання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. А з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦКУ є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦКУ нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦКУ, не створює юридичних наслідків крім тих, що повязані з його недійсністю.

Перевіркою в Акті перевірки встановлено, що позивачем, при здійсненні взаємовідносин з ПП «Інтермастер»за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. було безпідставно віднесено до складу валових витрат на поліпшення основних фондів суму 124117,00 грн. Це порушення встановлене на підставі відомостей із картки бухгалтерського обліку по рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками та покупцями», так як роботи згідно договорів б/н від 23.05.2008 р. та №15/07 від 15.07.2008 р. не надавались, що пояснюється поясненнями гр. ОСОБА_4 Таким чином, в порушення п.п. 8.3.1, 8.3.4, 8.3.5. п. 8.3, п.п.8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР амортизаційні відрахування, відображені в ІУ кварталі 2008 р. позивачем були завищені на суму 22025,00 грн. А в порушення п.п.5.2.10. п.5.2 ст. 5, п.п. 8.3.1, 8.3.4, 8.3.5. п. 8.3, п.п.8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР позивачем за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. занижено суму податку на прибуток у сумі 36534,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

Перевіркою також встановлене порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, оскільки позивачем включено до податкового кредиту вартість матеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності. А тому, відповідачем занижено суму ПДВ за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. в розмірі 65978,00 грн.

26.04.2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000822307/16583, яким у відповідності з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено порушення п.п. 5.2.10 п.5.2.ст. 5, п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.4, п.п. 8.3.5 п. 8.3., п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та збільшено суму грошового зобовязання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 45667,5 грн., в тому числі основний платіж 36534,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції 9133,5 грн.

26.04.2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000812307/16582, яким у відповідності з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР та збільшено суму грошового зобовязання позивача з податку на додану вартість на 82472,5 грн., в тому числі основний платіж 65978,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 16494,5 грн.

На Акт перевірки позивач надав відповідачу заперечення від 11.04.2011р. № 1566/2307/31922460, в яких просив не приймати податкових повідомлень-рішень на підставі Акту перевірки з мотивів, викладених в зазначених запереченнях. Заперечення позивача залишені відповідачем без задоволення.

Оскарження податкових-повідомлень рішень в адміністративному порядку позивачем не здійснювалось

Згідно з дослідженою судом постановою Оболонського районного суду м. Києва №1-731/2009 від 06.10.2009 р., яка набрала законної сили, гр. ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 с. 205 Кримінального кодексу України на підставі ст. 45 КК України в звязку з дієвим каяттям, провадження по кримінальній справі №1-731 по обвинуваченню ОСОБА_4 закрите. В мотивувальній частині зазначеної постанови відсутні встановлені факти, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі. Оболонським районним судом м. Києва не надано оцінки діяльності ПП «Інтермастер», як фіктивної.

Судом досліджені договори підряду б/н від 23.05.2008 р. та №15/07 від 15.07.2008 р. Відповідно до вказаних договорів ПП «Інтермастер»зобовязався протягом строку їх дії виконати роботи по ремонту фасаду офісного центру по вул. Бориспільській 11-а в м. Києві та комплексу ремонтних робіт в підвальному приміщенні офісного центру, в якому розташований більярдний клуб по вул. Бориспільська 11-а. Позивач за вказаними договорами зобовязувався прийняти роботу та оплатити її вартість.

Судом досліджені Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року та кошторисний розрахунок вартості робіт і матеріалів від 10.07.2008 р. Відповідно до зазначених документів ПП «Інтермастер» виконало, а позивач прийняв роботи за договором підряду б/н від 23.05.2008 р. на загальну суму 148940,00 грн. та за договором підряду №15/07 від 15.07.2008 р. на загальну суму 246925,00 грн. Обсяги та вартість виконаних робіт в Актах відповідають обсягам та вартості, встановленим зазначеними договорами.

Судом досліджені податкові накладні № 997 від 26.05.2008 р. на суму 74470,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 12411,67 грн., № 1057 від 12.06.2008 р. на суму 74470,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 12411,67 грн., № 1180 від 16.07.2008 року на суму 74077,50 грн., в тому числі ПДВ 12346,25 грн., № 1317 від 07.08.2008 р. на суму 74077,50 грн., в тому числі ПДВ 12346,25 грн., № 1351 від 26.08.2008 р. на суму 79770,00 грн., в тому числі ПДВ 13295,00 грн., № 1372 від 04.09.2008 р. на суму 19000,00 грн., в тому числі ПДВ 3166,67 грн. Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону. В судовому засіданні відповідач підтвердив відсутність зауважень в Акті перевірки щодо порядку оформлення податкових накладних ПП «Інтермастер».

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за травень-вересень 2008 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП «Інтермастер»та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Судом досліджені платіжні доручення №250 від 26.05.2008 р., №282 від 12.06.2008 р., № 367 від 16.07.2008 р., №427 від 07.08.2008 р., №447 від 06.08.2008 р., №487 від 07.09.2008 р. та банківські виписки від 26.05.2008 р., від 12.06.2008 р., від 16.07.2008 р., від 07.08.2008 р., від 26.08.2008 р., від 04.09.2008 р., якими підтверджується здійснення відповідачем розрахунків з ПП «Інтермастер»в повному обсязі.

Як пояснив представник позивача, і це підтверджується наданими суду документами (статутом позивача, довідкою ЄДРПОУ), одним із видів діяльності позивача є надання в найм (оренду) нежитлових приміщень, які належать позивачеві на праві власності, третім особам для розміщення офісів та іншого використання для здійснення підприємницької діяльності такими особами. Як вбачається з наданого позивачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НБ №010006108 від 25.11.2002 р. та плану за поверхами, будівля під літерою «А», яка розташована в будинку 11 по вул. Бориспільській в м. Києві належить позивачеві на праві власності.

В судовому засіданні досліджено лист позивача на адресу орендаря ТОВ «Бойлер-клуб» про запланований ремонт приміщень, які займає останній. Також судом досліджено лист б/н від 21.07.2008 р. на адресу ДПІ в Дарницькому районі м. Києва, яким орендар відповідача, ТОВ «Бойлер-клуб», повідомляє податковий орган про тимчасове припинення роботи в звязку з проведенням ремонту.

Як вбачається з досліджених судом наданих позивачем наказів по особовому складу позивача в період з липня по серпень 2008 року відповідачем були надані відпустки працівникам в звязку з проведенням ремонту. Проведення ремонтних робіт підтверджується і іншими документами, дослідженими судом, зокрема договором на дизайнерський супровід ремонту приміщення під більярдний клуб від 15.07.2008 р., який укладено позивачем з ТОВ «Синтез-Капітал-Груп»та актами виконаних робіт за цим договором.

Позивачем надані, а судом досліджені Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.05.2001 р. серія АЄ № 091409 та Довідка з Єдиного державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.05.2001 р. серія АЄ № 091412. Відповідно до зазначених документів, державна реєстрація ПП «Інтермастер»як юридичної особи, була здійснена 02.02.2006 р., а 07.07.2008 р. було внесено запис про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, 21.10.2008 р. ПП «Інтермастер»було визнане банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи. ПП «Інтермастер»знято з обліку 11.01.2011 р.

Як вбачається з дослідженої судом наданої позивачем роздруківки від 13.04.2011 р. з офіційного інтерент-сайту (веб-сторінки) Державної податкової адміністрації України (електронна адреса в Інтернеті www.sta.gov.ua) з розділу «бази даних ДПС платників ПДВ»свідоцтво платника ПДВ ПП «Інтермастер»було анульоване за ініціативою податкових органів 02.10.2008 року. Причина ліквідації: «ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу; господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію ю/о банкрута».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку та у розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а вказані законодавчі акти втратили чинність.

У звязку з цим, справа вирішується судом відповідно до принципів дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Частиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Підстави для відмови в державній реєстрації юридичної особи наведені в частині 2 статті 89 цього Кодексу, до яких законодавець відніс порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону. Відмова в державній реєстрації з інших підстав не допускається і може бути оскарженою в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Пунктом 3 статті 8 цього Закону зазначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Абзацом 9 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що свідоцтво про державну реєстрацію це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи підприємця. Відповідно до пункту 4 статті 25 цього Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до статті 33 цього ж Закону, юридична особа припиняється в тому числі в результаті ліквідації за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Субєкт господарювання позбавляється свого статусу юридичної особи, як визначається частиною 7 статті 59 Господарського кодексу України, виключно в випадку скасування державної реєстрації, що є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Факт державної реєстрації, який підтверджується Свідоцтвом встановленого зразка, є визначальним для третіх осіб у стосунках з такою юридичною особою.

Як встановлено судом, ПП «Інтермастер»на момент здійснення з ним фінансово-господарських операцій з позивачем, було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України. Припинення ПП «Інтермастер»відбулося 11.01.2001 року.

Відповідачем не надано доказів, якими б підтверджувалась обізнаність позивача про наявність проблемних обставин щодо правоздатності та дієздатності ПП «Інтермастер»в період, коли між позивачем та вказаним підприємством відбувалися фінансово-господарські стосунки.

Взяття юридичних осіб на податковий облік, реєстрація платників ПДВ здійснювалась у відповідності до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168, Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552), Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79 (зі змінами та доповненнями, внесеними на момент реєстрації).

Пунктом 2.1. статті 2 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказам ДПА України від 19.02.1998 року № 80 визначено, що облік платників податків є однією з основних функцій органів державної податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів. Підпунктом 4.1. статті 4 Інструкції про порядок обліку платників податків визначено, що узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Відповідно до пункту 8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79, для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80. Відповідно до пункту 14 цього ж Положення протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки. Датою податкової реєстрації платником податку на додану вартість є дата включення особи до Реєстру. Під час реєстрації датою видачі Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата податкової реєстрації. Підпунктом 14.1 пункту 14 зазначеного Положення встановлено вичерпний перелік випадків, коли податкові органи відмовляють у реєстрації платника податку на додану вартість, зокрема, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано відповідальною особою платника податку чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Судом встановлено, що ПП «Інтермастер» в період з травня 2008 року по вересень 2008 року було зареєстроване платником ПДВ і мало свідоцтво встановленого зразка, яке було анульоване за ініціативою податкових органів 02.10.2008 року в звязку з закінченням роботи ліквідаційною комісією платника податку, оголошеного банкрутом.

Відповідач не надав суду доказів, якими б підтверджувалось припинення юридичної особи ПП «Інтермастер», скасування його державної реєстрації, зняття його з податкового обліку або анулювання Свідоцтва платника ПДВ в період з травня 2008 року по вересень 2008 року.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені частинами 1 і 2 статті 207 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Нікчемними, відповідно до приписів частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, є правочини, недійсність яких прямо встановлена законом. Цивільним кодексом України передбачено віднесення до нікчемних правочинів тих, які укладені з порушенням вимог частини 1 статті 219, частини 1 статті 220 та частини 1 статті 224 Цього кодексу (пункт 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9).

Перелік підстав визнання правочину недійсним встановлений частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що спірні договори підряду від б/н від 26.05.2008 р. та №15/07 від 15.07.2008 р., укладені між відповідачем та ПП «Інтермастер», є нікчемними, а тому визнання їх судом недійсними не потрібне. Всупереч цьому, відповідачем не надано доказів судового оскарження зазначених договорів та визнання їх судовому порядку недійсними.

Судом встановлено, що для позивача за укладеними договорами мало місце реальне настання правових наслідків, ними обумовлених. Позивачем доведений зв'язок між укладеними договорами та його господарською діяльністю, у позивача відбулися зміни в його майновому стані в звязку з виконанням зазначених договорів.

Засудження керівника та засновника ПП «Інтермастер»мало правові наслідки саме для цієї особи. Згідно з дослідженою судом постановою Оболонського районного суду м. Києва №1-731/2009 від 06.10.2009 р., яка набрала законної сили, гр. ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 с. 205 Кримінального кодексу України на підставі ст. 45 КК України в звязку з дієвим каяттям, провадження по кримінальній справі №1-731 по обвинуваченню ОСОБА_4 закрите. В мотивувальній частині зазначеної постанови відсутні встановлені факти, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у справі. Оболонським районним судом м. Києва не надано оцінки діяльності ПП «Інтермастер», як фіктивної.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Суд визначає помилковим висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит. Анулювання свідоцтва платника ПДВ після закінчення господарських відносин між сторонами самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних. У разі ж перебування підприємства на час здійснення господарської операції у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та наявності у цього підприємства свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, підстави для висновку про відсутність у такого підприємства права на видачу податкових накладних лише в силу факту подальшого скасування реєстрації такого суб'єкта господарювання, - відсутні.

Відповідачем не доведено, в чому полягає порушення позивачем наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 5.2.10. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Пунктом 8.3. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлений порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань. Зокрема, відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до підпункту 8.3.4 пункту 8.3 Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. А у відповідності до підпункту 8.3.5. пункту 8.3. Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться. Норми амортизації встановлені підпунктом 8.6.1. пункту 8.6 статті 8 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердження даних податкового обліку можуть лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати, повязані зі сплатою за договорами підряду і правомірно нараховано амортизаційні нарахування в звязку з поліпшенням власних основних фондів. Відповідачем не доведено фактично порушення позивачем вище зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 71 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Індустріальний" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 26 квітня 2011 р. № 0000812307/16582 та № 0000822307/16583.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Індустріальний" (код ЄДРПОУ 31922460) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 04.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 10.10.2011 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко