Постанова № 18904289, 12.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2011 року 11:08 № 2а-8064/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011р. № 1),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 27.07.2010р. № 3944/9/10-114),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спільного українськонімецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12 березня 2011 року № 0001912305, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Спільне українсько німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»(далі по тексту СП ТОВ «Кершер») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 12 березня 2011 року № 0001912305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним не було допущено порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому застосування до нього відповідальності на підставі ст. 20 цього ж Закону спірним рішенням є безпідставним.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що відсутність первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, що свідчить про правомірність спірного рішення.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

03 лютого 2011 року Нікопольська ОДПІ провела фактичну перевірку господарської одиниці - АЗС, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 143а, - та належить СП ТОВ «Кершер», за результатами якої було складено Акт від 03 лютого 2011 року № 04070021/2340/25196004.

В ході перевірки було встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: на АЗС відсутні товарно-транспортні накладні на оприбуткування нафтопродуктів, які знаходяться в резервуарах АЗС на загальну суму 471853, 25 грн. та відсутні накладні на оприбуткування інших товарних запасів, які знаходяться в магазині АЗС на загальну суму 11668, 85 грн. Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків ТМЦ наведена у Додатку № 3 до акта перевірки. Згідно пояснень начальника АЗС ОСОБА_3 товарно-транспортні накладні на отримання нафтопродуктів та накладні на отримання інших ТМЦ знаходяться в бухгалтерії центрального офісу в м. Дніпропетровськ за адресою: вул.. Гагаріна, 115/39.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496.

Згідно письмових пояснень начальника АЗС № 03012/0 ОСОБА_3 від 03 лютого 2011 року під час перевірки податковою інспекцією була встановлена відсутність ТТН та накладних на інші види товарів. По суті заданих запитань Начальник АЗС № 03012/0 ОСОБА_3 пояснив, що усі первинні документи знаходяться в бухгалтерії центрального офісу в м. Дніпропетровськ за адресою: п-т. Гагаріна, 115/39.

12 березня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0001912305, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та на підставі підпункту 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до СП ТОВ «Кершер»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 967044, 20 грн. (483522, 10 грн. х 2 = 967044, 20 грн.).

Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх субєктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

В силу ст. 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності (підприємства), які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною другою ст. 3 Закону № 996-ХIV встановлено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємство самостійно обирає, зокрема, форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних (абзац третій ч. 5 ст. 8 Закону № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобовязане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що ведення обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, на складах та/або за місцем їх реалізації підтверджується саме первинними документами. Відсутність таких документів є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, було затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (далі Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (підприємства).

Згідно підпункту 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН (товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) у чотирьох примірниках, з яких:

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Форма ТТН передбачена в Додатку № 3 до Інструкції.

Підпунктом 10.2.1 Інструкції передбачено, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з підпунктом 10.2.8 Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

ТТН в розумінні Закону № 996-ХIV визнаються первинними документами.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14) (підпункт 10.2.10 Інструкції).

Водночас, змінний звіт АЗС та Журнал обліку надходження нафтопродуктів не є первинними документами, що також випливає зі змісту положень п. 16.1, п. 16.2, п. 16.3 Інструкції. Записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП та дані в змінний звіт за формою № 17-НП заносяться на виключно на підставі первинного документу - ТТН.

Факт відсутності ТТН та накладних на інші види товарів встановлений в акті перевірки, підтверджується письмовими поясненнями начальника АЗС № 03012/0 ОСОБА_3 від 03 лютого 2011 року та не був спростований позивачем.

Під час перевірки посадовими особами господарської одиниці позивача не було надано письмових пояснень з приводу знаходження первинних документів, що підтверджують облік товарів, за іншою адресою, ніж та, де здійснюється підприємницька діяльність та реалізуються товари.

При цьому судом враховується те, що згідно підпункту 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, зокрема щодо порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших обєктів права власності такого платника.

Ненадання вказаних доказів податковому органу під час перевірки унеможливило податковому органу здійснити перевірку порядку введення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Крім того, ненадання первинних документів під час перевірки унеможливлює здійснити перевірку оприбуткування товарів в журналі обліку надходження нафтопродуктів та змінних звітах на підставі первинних документах.

Встановлення таких обставин з метою перевірки дотримання позивачем вимог Закону № 265/95-ВР віднесено до компетенції податкових органів, а не суду.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що нафтопродукти та товари, які були на момент проведення перевірки на АЗС (магазині) були обліковані позивачем у встановленому порядку.

Посилання позивача на необхідність зберігання первинних документів в бухгалтерії субєкта господарювання визнаються судом помилковим, оскільки норми п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року, № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, не встановлюють обовязку зберігання первинних документів в бухгалтерії саме підприємства, а також передбачає зберігання первинних документів в зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі Методичні рекомендації), які можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Пунктом 4 Методичних рекомендацій встановлено порядок ведення обліку і контролю наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві, зокрема:

- приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа (підпункт 4.3);

- матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу)(підпункт 4.7);

- при застосуванні автоматизованих систем складського обліку наявності та руху запасів підприємство використовує регістри та звіти в електронній формі, що створюються, передаються і оброблюються відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та іншими нормативно-правовими актами (підпункт 4.10);

- бухгалтерська служба відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»забезпечує дотримання правил ведення обліку запасів на складі та в інших місцях зберігання запасів в терміни, встановлені керівником (власником) підприємства (підпункт 4.11).

У відповідності до підпункту 5.1 Методичних рекомендацій, бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обовязкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна увязка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

Підпунктами 5.3 та 5.4 Методичних рекомендацій встановлено, що аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів; синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року № 186.

З акту перевірки та додатка до нього (Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 03 лютого 2011 року при перевірці господарської одиниці, яка була підписана 03 лютого 2011 року з боку господарської одиниці начальником АЗС № 03012/0 ОСОБА_3 та оператором касиром Ковальовою Т.О. без зауважень) вбачається, що на момент перевірки були відсутні первинні документи на нафтопродукти на загальну суму 471853, 25 грн. та на товари на загальну суму 11668, 85 грн. у магазині позивача.

Згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до субєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, застосування до позивача штрафної санкції згідно з податковим повідомленням рішенням від 12 березня 2011 року № 0001912305 за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР 265 у розмірі 967044, 20 грн. (483522, 10 грн. (471853, 25 грн. + 11668, 85 грн. ) х 2 = 967044, 20 грн.) суд вважає правомірним.

Доводи позивача встановлені в ході перевірки порушення не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Спільного українськонімецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова