Постанова № 18904288, 12.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2011 року 11:43 № 2а-6783/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 17.03.2011р. № 464),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 14.04.2011р. № 808/9/10-229),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень рішень від 09 листопада 2010 року № 0001734310/0, № 0001744310/0, повідомлення про нарахування пені від 09 листопада 2010 року № 15019/10/43-110, -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ПАТ «Банк Національний кредит»з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень рішень від 09 листопада 2010 року № 0001734310/0, № 0001744310/0, повідомлення про нарахування пені від 09 листопада 2010 року № 15019/10/43-110.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що застосування до нього відповідальності спірними рішеннями є неправомірним з урахуванням введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів в банку, а також того, що банк в даному випадку не виступає платником податку.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що висновки акта перевірки не були спростовані позивачем, а тому застосування до позивача відповідальності спірними рішеннями є таким, що відповідає вимогам законодавства. При цьому відповідач посилався на те, що у випадку подання платіжних доручень до банку до настання дії мораторію, банк не звільняється від відповідальності.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків провела невиїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності виконання платіжних доручень Експериментально-конструкторського бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»(код ЄДРПОУ 02495425) на перерахування узгодженого податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб за вересень 2008 року, травень, червень, липень, серпень 2009 року ПАТ «Банк Національний кредит»(код ЄДРПОУ 20057663), за результатами якої було складено Акт від 26 жовтня 2010 року № 551/43-10/20057663.

В ході перевірки було встановлено, що ПАТ «Банк Національний кредит»в порушення п. 8.1 ст. 8 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ з урахуванням підпункту 16.5.1, підпункту 16.5.3 п. 16.5 ст. 16, підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було порушено строки виконання платіжних доручень Експериментально-конструкторського бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»на перерахування узгодженого податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб за вересень 2008 року, травень, червень, липень, серпень 2009 року.

Відповідно до листів Банку надісланих до Експериментально-конструкторського бюро Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»причинами несвоєчасного виконання платіжних доручень є введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 19 грудня 2008 року по 18 червня 2009 року та продовження дії мораторію з 05 серпня 2009 року по 18 грудня 2009 року.

В ході перевірки було встановлено, що ПАТ «Банк Національний кредит»було затримано на 357 днів строк виконання платіжного доручення від 23 жовтня 2008 року № 699 (податкове зобовязання за вересень 2008 року в сумі 24732, 12 грн., граничний термін сплати 30 жовтня 2008 року, дата подання до установи банку платіжного доручення 23 жовтня 2008 року, фактично проведено банком 23 грудня 2009 року), на 183 дні строк виконання платіжного доручення від 23 червня 2009 року № 756 (податкове зобовязання за травень 2008 року в сумі 27526, 19 грн., граничний термін сплати 30 червня 2009 року, дата подання до установи банку платіжного доручення 23 червня 2008 року, фактично проведено банком 23 грудня 2009 року),на 147 дні строк виконання платіжного доручення від 29 липня 2009 року № 370 (податкове зобовязання за червень 2009 року в сумі 27526, 19 грн., граничний термін сплати 30 липня 2009 року, дата подання до установи банку платіжного доручення 29 липня 2008 року, фактично проведено банком 23 грудня 2009 року), на 3 дні строк виконання платіжного доручення від 20 серпня 2009 року № 764 (податкове зобовязання за липень 2009 року в сумі 27526, 19 грн., граничний термін сплати 30 серпня 2009 року, дата подання до установи банку платіжного доручення 20 серпня 2009 року, фактично проведено банком 23 грудня 2009 року, дата закінчення мораторію 18 грудня 2009 року), на 3 дні строк виконання платіжного доручення від 28 вересня 2009 року № 765 (податкове зобовязання за серпень 2009 року в сумі 27526, 19 грн., граничний термін сплати 30 вересня 2009 року, дата подання до установи банку платіжного доручення 28 вересня 2009 року, фактично проведено банком 23 грудня 2009 року, дата закінчення мораторію 18 грудня 2009 року).

09 листопада 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0001734310/0, яким на підставі підпункту 16.5.1 п. 16.5 ст. 16, підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання за вересень 2008 року, травень, червень 2009 року в розмірі 79784, 50 грн. ПАТ «Банк Національний кредит»зобовязано сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 39892, 25 грн.

- № 0001744310/0, яким на підставі підпункту 16.5.1, підпункту 16.5.3 п. 16.5 ст. 16, підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання за липень, серпень 2009 року в розмірі 55052, 38 грн. ПАТ «Банк Національний кредит»зобовязано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 5505, 24 грн.

Крім того, повідомленням від 09 листопада 2010 року № 15019/10/43-110 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків повідомила ПАТ «Банк Національний кредит» про те, що за несвоєчасне перерахування банком платежів до бюджету за платіжним документом його клієнта нараховується пеня відповідно до особового рахунку банку сума нарахованої пені на підставі підпункту 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»складає 6824, 07 грн.

Вказані рішення відповідача були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а рішення без змін.

Спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 2181) з урахуванням положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 2346).

Підпунктом 16.5.1 п. 16.5 («Відповідальність банків») ст. 16 Закону № 2181 встановлено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обовязкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену Законом № 2181, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обовязкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (підпункт 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181).

Згідно положень підпункту 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обовязкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обовязкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346 банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Те саме, щодо готівкових операцій, передбачено і п. 8.2. цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі Закон № 2121) економічні нормативи - це показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обовязковим для банків.

Тимчасова адміністрація - це процедура, що застосовується Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за обставин, передбачених цим Законом.

Мораторій - це зупинення виконання банком зобовязань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань.

Виходячи з правового аналізу наведених норм в сукупності, введення у банківській установі мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, що має місце у даному випадку, є регулюванням Національним банком України економічних нормативів такого банку в контексті підпункту 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181.

Після закінчення дії мораторію в банку, з метою застосування підпункту 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181, відлік термінів зарахування податків, зборів (обовязкових платежів) за платіжними дорученнями клієнтів на сплату таких податків, наданими під час дії мораторію, розпочинається з дати, наступної за днем закінчення дії мораторію.

Крім того, після закінчення дії мораторію органи податкової служби мають право заявити до сплати суми податків, зборів (обовязкових платежів), штрафних санкцій та пені, нарахованих згідно з підпунктом 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 на дату введення мораторію за платіжними дорученнями клієнтів на сплату таких податків.

Виходячи з наведеного, порушення строків зарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за платіжними дорученнями клієнтів банку в період дії в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, не вважається порушенням з вини банку, внаслідок чого пеня та штрафні санкції, передбачені підпунктом 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181, не застосовуються.

В той же час, виходячи з аналізу наведених правових актів, якщо платіжне доручення щодо податкових платежів подано клієнтом до початку дії мораторію, не виконано банком до його початку, але виконано банком під час дії мораторію, податковий орган вправі застосувати до банку санкції за період від дати подання в банк платіжного доручення до дати початку дії мораторію, оскільки в даному випадку має місце факт невиконання з вини банку доручення клієнта поза межами строку дії мораторію.

У разі ж подання платіжного доручення в період дії мораторію та виконання його з прострочкою в період дії мораторію, санкції, виходячи з вищенаведених приписів Закону № 2181 та Закону про платіжні системи, не застосовуються.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені приписи повинні застосовуватися у взаємозвязку із спеціальними положеннями щодо відповідальності банків, передбаченими пунктом 16.5. ст. 16 Закону № 2181, тобто, виходячи з того, що відповідальність банків не повязана з діями клієнта щодо визначення суми податкових зобовязань, їх декларуванням та своєчасністю подання ними до банків платіжних доручень на перерахування коштів, а повязується (відповідальність банку) виключно з дотриманням строків виконання платіжного доручення, встановлених Законом про платіжні системи у взаємозвязку з розмірами штрафів, встановленими підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

З матеріалів справи та пояснень представників відповідача вбачається, що відповідачем при визначенні кількості днів затримки виконання платіжних доручень від 23 жовтня 2008 року № 699, від 23 червня 2009 року № 756, від 29 липня 2009 року № 370 не було враховано введення у позивача мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 19 грудня 2008 року по 18 червня 2009 року (185 днів) Постановою Правління Національного Банку України від 19 грудня 2008 року № 439, тобто при застосуванні штрафних санкцій податковим повідомленням рішенням від 09 листопада 2010 року № 0001734310/0, однак було враховано введення у позивача мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05 серпня 2009 року по 18 грудня 2009 року (135 днів) Постановою Правління Національного Банку України від 05 серпня 2009 року № 451 при визначенні кількості днів затримки виконання платіжних доручень від 20 серпня 2009 року № 764, від 28 вересня 2009 року № 765, тобто при прийнятті податкового повідомлення рішення від 09 листопада 2010 року № 0001744310/0.

Водночас, неврахування відповідачем введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Постановою Правління Національного Банку України від 19 грудня 2008 року № 439, тобто при застосуванні штрафних санкцій податковим повідомленням рішенням від 09 листопада 2010 року № 0001734310/0, не призвело до порушення прав позивача, оскільки навіть при врахуванні кількості днів мораторію, кількість днів затримки перевищує 90 днів і не змінює розмір штрафу, який визначається як 50 % від суми податкового боргу, що також підтверджується розрахунком фінансових санкцій, який був здійснений позивачем.

Посилання позивача на те, що застосування штрафних санкцій податковими повідомленнями рішенням є незаконним визнаються судом помилковим з огляду на те, що в розумінні Закону № 2181 позивач визнається платником податку (п. 1.1 ст. 1), тобто особою, на яку цим Законом покладено обовязок сплачувати пеню та штрафні санкції, а тому така форма рішення як податкове повідомлення рішення (п. 1.9 ст. 1) може застосовуватись до нього із визначенням йому податкового зобовязання, яке включає в себе також штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 (п. 1.2 ст. 1, п. 17.3 ст. 17).

В частині вимог щодо повідомлення про нарахування пені суд виходить з того, що зазначене повідомлення не порушує права позивача, оскільки лише повідомляє про нараховану суму пені та не тягне для нього правових наслідків, оскільки таких не передбачено Законом № 2181, а також форма рішення податкового органу для визначення пені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати присудженню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова