Ухвала суду № 18895670, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"25" жовтня 2011 р. м. КиївК-17919/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Господарського суду Рівненської області від 19.01.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року по справі № 10/2 за позовом ДПІ у м. Рівне до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області про стягнення 255734,52грн.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Рівненської області від 19.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року, в задоволені позову Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі-ДПІ у м. Рівне, позивач) до Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області (далі-ВДСО при УМВС України в Рівненській області, відповідач) про стягнення утриманого, але не перерахованого податку з фізичних осіб в 255734,52грн. відмовлено.

Рішення судів мотивовано відсутністю порядку , який передбачав би як сплату до бюджету податку з доходів осіб рядового та начальницького складу підрозділів ДСО, так і рівноцінну компенсацію з бюджету цих коштів, з метою соціального захисту працівників міліції.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 04.09.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 37 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»та п.22.7 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що результатами виїздної планової документальної перевірки ВДСО при УМВС України в Рівненській області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 01.07.2006 податковим органом складено акт №723/23-100/08596995 від 16.10.2006, в якому зафіксовано порушення відповідачем п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п.«а»п.2 ст. 19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 38 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст.37 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а саме: утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 255734,52грн. з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу.

Судом також встановлено, що у відповідності до пункту 22.7 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з фізичних осіб», суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ у звязку із виконанням обовязків несення служби, протягом жовтня 2005 року по червень 2006 року, ВДСО при УМВСУ в Рівненській області спрямовувались виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Згідно ст. 37 Закону України «про Державний бюджет України на 2006 рік»в 2006 році рівноцінна та повна компенсація втрат доходів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), пов'язаних із оподаткуванням грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних ними у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, відповідно до вимог пункту 22.7 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22.7 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з фізичних осіб»суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Враховуючи вищенаведену норму Закону, а також зміст Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, суди дійшли правильного висновку про відсутність порядку, який би передбачав сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб начальницького і рядового складу підрозділів Державної служби охорони при МВС України та отримання рівноцінної компенсації з бюджету цих коштів, на чому наполягає податкова інспекція.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, постанову Господарського суду Рівненської області від 19.01.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року по справі № 10/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____М.І. Костенко

____ Н.Є. Маринчак

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна