Ухвала суду № 18895545, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"25" жовтня 2011 р. м. КиївК-22496/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 року по справі № 14/50 за позовом Закритого акціонерного товариства «Радій»до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 року, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Радій»(далі-ЗАТ «Радій», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі-ДПІ у м. Кіровограді, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 10.08.2006 №0001172310/0, від 18.10.2006 №0001172310/1, від 28.12.2006 №0001172310/2 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 137964,00грн. основного платежу 68982,00 грн. штрафної(фінансової) санкції.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 26.11.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 19.01.2009 року прийняв її до свого провадження.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №67-23-1/14312430 від 28.07.2006, складеного за результатами комплексної планової документальної перевірки ЗАТ «Радій» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 по 31.03.2006, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001172310/0 від 10.08.2006 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 137964,00грн. основного платежу 68982,00 грн. штрафної(фінансової) санкції.

За результатом адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення та податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2006 №0001172310/1, від 28.12.2006 №0001172310/2.

Зі змісту акту перевірки №67-23-1/14312430 від 28.07.2006 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, зокрема: в грудні 2005 року до податкового кредиту включено податок на додану вартість по податковій накладній №6 від 31.08.2005 ПП «Форвард-В»за станки на суму 246000,00грн., в тому числі ПДВ в умі 41000,00грн. За зазначені в податковій накладній станки підприємство рахунки не проводило, а для підтвердження отримання станків перевіряючим предявлено станки, які не використовуються у виробництві.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом пункту 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товару.

За результатом розгляду справи, було встановлено, що 31.08.2005 ПП «Форвард-В»видав позивачеві податкову накладну №6 на загальну суму 246000,00 грн., в тому числі ПДВ 41000,00грн. Згідно товарно-транспортної накладної 3-08/02 від 31.08.2005 товар було поставлено позивачеві. Факт вводу в експлуатацію станків оформлено актами прийому-передачі основних засобів від 01.09.2005 (31540, 1541, 1542, 1543), а матеріалами справи підтверджується використання станків у господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано факт поставки товару та використання його у господарській діяльності, а також враховуючи, що оплата за поставлені станки не була здійснена позивачем у повному обсязі, а тому право на податковий кредит виникло з дати отримання податкової накладної, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту в грудні 2005 року на 41000,00грн. є неправомірним.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення, постанову Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 року по справі № 14/50 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____М.І. Костенко

____ Н.Є. Маринчак

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна