Рішення № 18893709, 28.10.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.10.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

27 жовтня 2011р. справа №5028/14/108/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена»,

вул.Толстого,28, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод»,

вул. Залінійна, буд.21, корп.А, м. Новгород-Сіверський,

Чернігівська область, 16000

Про стягнення 19 134грн. 99коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 25.10.11р. та 27.10.11р. - ОСОБА_1, представник, довіреність №05/01/11 від 05.01.11р.

Від відповідача: 25.10.11р. ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 20.10.11р., 27.10.11р. - не зявився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 25.10.2011р. по 27.10.11р. перерви відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15000,00грн. за поставлений товар згідно договору поставки №607 від 06.07.11р., 938,38грн. пені за період з 09.08.11р. по 12.10.11р., 3000,00грн. штрафу, 181,61грн. три проценти річних за період з 09.08.11р. по 12.10.11р., 15,00грн. інфляційних за вересень 2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.11р. подав пояснення у справі №25/10-11 від 25.10.11р., в якому зазначив, що 18.10.11р. відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 13050,00грн., яка була зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача за отримані товари згідно договору поставки № 607 від 06.07.2011р. по видатковий накладній № 01013998 від 08.07.11р.

Відповідач в судовому засіданні 25.10.11р. подав відзив на позов вих.№ 437 від 24.10.11р., в якому відповідач позовні вимоги визнає частково посилаючись на те, що згідно бухгалтерського обліку станом на 29.09.11р. він мав заборгованість перед позивачем у сумі 13050,00 грн. у звязку з тим, що ТОВ «Фірма «Вена»не було надано документів на товар на суму 1950,00 грн., але у акті звірки ця сума була вказана. Відповідач стверджує, що документи представником ТОВ «Фірма»«Вена»були надані 21.10.11р. та належним чином проведені по бухгалтерському обліку відповідача 24.10.11р. Відповідач зазначає, що враховуючи ці розбіжності здійснив платіж 18.10.11р. на суму 13050,00 грн., а також просить суд взяти до уваги, що розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційні за період з 14.09 по 12.10 поточного року необхідно рахувати, виходячи з суми 13050,00 грн., а саме: інфляційні 13,05 грн., 3% річних 178,2 грн., сума боргу з урахуванням подвійної ставки НБУ 920,74 грн., сума штрафу згідно договору 2610,00 грн., і станом на 25.10.2011р. ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод»не має заборгованості перед ТОВ «Фірма «Вена»щодо основного боргу.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 25.10.11р. до 27.10.11р. до 09год.20хв., про що сторони були повідомлені під розписки в судовому засіданні.

Після оголошеної перерви в судове засідання представник відповідача не зявився, причини неявки суду не повідомлено. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і явка представника відповідача не визнавалася судом обовязковою, суд доходить висновку, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні після оголошеної перерви не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 27.10.11р. представник позивача подав письмові пояснення у справі від 26.10.11р. за № 26/10-11, в яких зазначив, що 24.10.11р. відповідач здійснив оплату боргу в сумі 1950,00 грн., яка була зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача за отримані товари згідно договору поставки № 607 від 06.07.2011р. по видатковій накладній № 01013998 від 08.07.11р.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

06.07.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №607, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) зобовязується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити та передати у власність покупцеві (відповідачу у справі) товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невідємними частинами договору, а покупець зобовязується в порядку та на умовах договору прийняти та оплатити вказаний товар. Окрім того, між сторонами підписаний додаток №1 до договору поставки від 06.07.11р.

Відповідно до п.2.1. договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що поставляється. Дата, вказана постачальником у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником.

Позивачем сформовано відповідачу рахунок-фактуру №01014723 від 22.06.11р. на суму 84 816,00грн. для оплати товару, поставка якого повинна відбутися на підставі договору №607 від 06.07.11р.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №01013998 від 08.07.11р. на суму 84 816,00грн. з ПДВ. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаною видатковою накладною та довіреністю №56 від 30.06.11р.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1. договору покупець зобовязаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника. При здійсненні платежу покупець обовязково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату первинного документу (номер договору, рахунка-фактури, видаткової накладної), виписаного постачальником на оплату поставленої партії товару (п.6.2. договору).

З огляду на приписи ст. 253 та 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або події, з якою повязано його початок, та якщо останній день строку припадає на вихідний чи святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд доходить висновку, що відповідач за умовами договору зобовязався провести розрахунок за отриманий товар по видатковій накладній №01013998 від 08.07.11р. у строк 08.08.11р.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Подані позивачем виписки з банку (а.с.17) підтверджують проведення відповідачем часткової оплати на суму 69 816,00грн. за отриманий товар, а саме 19.08.11р. 15000,00грн., 25.08.11р. 5000,00грн., 30.08.11р. 8000,00грн., 01.09.11р. 5000,00грн., 06.09.11р. 10000,00грн., 09.09.11р. 10000,00грн., 14.09.11р. 16816,00грн., в призначенні проведених платежів відповідачем зазначено рахунок №01014723 від 22.06.11р.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується відповідачем, останній у встановлений договором строк за поставлений товар не розрахувався. Заборгованість відповідача на день подання позовної заяви становила 15000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Після порушення провадження у справі відповідач в добровільному порядку перерахував позивачу згідно платіжного доручення №3301 від 18.10.11р. - 13050,00грн. та платіжного доручення № 3357 від 24.10.11р. 1950,00грн., в призначенні проведених платежів відповідачем зазначено рахунок №01014723 від 22.06.11р. Отримання вказаних сум підтверджує позивач, надавши до матеріалів справи відповідні виписки з банку.

Оскільки, заборгованість в сумі 15000,00грн. за отриманий товар відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15000,00грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача проти позову та вказані у відзиві суми інфляційних, пені, трьох процентів річних, штрафу судом не приймаються, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували його заперечення.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У п. 7.3. договору сторони передбачили, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п.6.1 договору постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобовязання, від суми боргу за кожен день прострочки.

Позивач просить стягнути з відповідача 938,38грн. пені за період з 09.08.11р. по 12.10.11р.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар та дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі 938,38грн.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.7.4. договору сторони встановили, що в разі порушення грошових зобовязань за договором постачальник має право стягнути з покупця штраф в розмірі 10% від вартості кожної партії неоплачених товарів поставлених постачальником протягом строку дії договору, а в разі порушення грошових зобовязань більше ніж на 20 календарних днів постачальник має право стягнути штраф в розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Позивач просить стягнути з відповідача 3000,00грн. штрафу у розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів 15000,00грн.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар більше ніж на 20 календарних днів та дослідивши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню в повній сумі 3000,00грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 181,61грн. три проценти річних за період з 09.08.11р. по 12.10.11р., 15,00грн. інфляційних за вересень 2011р.

Дослідивши наведені позивачем розрахунки стягуваних сум, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 181,61грн. та інфляційних у сумі 15,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобовязання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, та враховуючи, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив борг у сумі 15000,00грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 938,38грн., в частині стягнення штрафу в сумі 3000,00грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 181,61грн., в частині стягнення інфляційних у сумі 15,00грн. Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 15000,00 грн. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у звязку з несвоєчасним виконанням договірних зобовязань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 191,35грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.253, 254, 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 77, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 15000,00 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод»(вул.Залінійна, буд.21, корп.А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області, р/р 26008013000841 в АТ «Сбербанк Росії»м. Чернігів, МФО 320627, ідентифікаційний код 00448077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена»(вул.Толстого,28, м. Чернігів, р/р 26004301063700 в ПАТ «Банк Форум»МФО 322948 ідентифікаційний код 14245188) 938грн.38коп. пені, 3000грн.00коп. штрафу, 181грн.61коп. три проценти річних, 15грн.00коп. інфляційних, 191грн.35коп. державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складений 28.10.2011р.