Ухвала суду № 18893688, 28.10.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.10.11

Україна

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20 698-166

УХВАЛА

”27” жовтня 2011 року справа № 5028/11/123/2011

Позивач:Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",

б-р. Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01030

В особі:Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 50а, м. Чернігів, 14000

Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Деснянської

районної у місті Чернігові ради, вул. О. Молодчого, 9а, м. Чернігів, 14013

Предмет спору: про стягнення заборгованості 450 216,87 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_1 провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність № 276 від 30.06.2011р.

Від Відповідача: ОСОБА_2 головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 12-08/12833 від 19.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі № 5028/11/123/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії ПАТ „Укртелеком” до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про стягнення 450216,87 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмове клопотання, в якому відповідач просить суд припинити провадження у справі, виходячи з наступного:

Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради є неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок коштів районного бюджету.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. № 604 „Про бюджетну класифікацію та її запровадження” за кожним кодом функціональної класифікації (КФК) в органах Державного казначейства України відкриваються окремі рахунки. Відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, здійснюється по КФК 090214 „Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку”, на який в Управлінні Державного казначейства в м. Чернігові відкритий розрахунковий рахунок 35413051000848. Позивачем помилково зазначений розрахунковий рахунок 35410009000748 КФК 010116 „Органи місцевого самоврядування”, з якого передбачені витрати на утримання бюджетної установи.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” відшкодування видатків по коду функціональної класифікації 090214 проводиться за рахунок державних субвенцій Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради через фінансове управління Деснянської районної у місті Чернігові ради, в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України ”Про державний бюджет”.

Протягом січня-вересня 2011 року були проведені розрахунки по пільгам за надані послуги звязку з ПАТ ЧФ ”Укртелеком” на суму 1169767,00 грн., в тому числі погашення заборгованості минулих років 573789,29 грн. та частково поточної заборгованості 595977,77 грн. згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (зі змінами).

Кредиторська заборгованість за послуги звязку пільговим категоріям громадян по Деснянському району перед ПАТ „Укртелеком” складає 587703,88 грн.

Рішенням Деснянської районної у місті Чернігові ради від 29.12.2010 року лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування на 2011 рік Управлінню праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради по КФК 090214 „Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку” було виділено кошти в розмірі 1300200,00 грн.

Станом на 01.10.2011 року ці кошти були використані в повному обсязі. Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, як розпорядник бюджетних коштів, має право проводити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань та затверджених кошторисів.

Посилання позивача на статті 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, є необґрунтованим, оскільки до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Крім того, зазначає відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, як орган місцевого самоврядування, не є субєктом наділеним господарською компетенцією, а відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 4 Господарського кодексу України адміністративні та інші відносини управління за участю субєктів господарювання, в яких орган місцевого самоврядування не є субєктом наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєктів господарювання, не є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить припинити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в господарському суді, а є юрисдикцією адміністративних судів.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453-VI місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підвідомчість справ господарським судам визначена ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Згідно ч.ч.1-3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Предметом даного позову є стягнення 450216,87 грн. заборгованості по витратах, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах окремим категоріям громадян України, які є звичайними фізичними особами.

Таким чином, оскільки ці фізичні особи не є суб`єктами підприємницької діяльності, взаємовідносини між ними та позивачем з приводу надання телекомунікаційних послуг носять цивільний, а не господарський характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003р. №1280-IV телекомунікаційніпослуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно ч.1 ст.63 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року N 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Аналогічні норми містить і ст.13 Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року № 2402-III.

З вищенаведених норм Законів, ні які посилається позивач в позові вбачається наступне.

По-перше, дані Закони є Законами, які регулюють правовідносини, пов`язані з пенсійним та соціальним забезпеченням, а не господарські та цивільні правовідносини, тобто обов`язок держави відшкодувати пільги, надані окремим категоріям громадян, випливає не з актів господарського чи цивільного судочинства.

По-друге, дані Закони передбачають, що відшкодування даних пільг здійснюється не якимсь конкретним, чітко визначеним, державним органом, а за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.

Даний висновок суду підтверджується і положеннями ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, яка передбачає , що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р., головними розпорядниками коштів місцевих бюджетівна здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно п.1 даного Порядку, цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах з позивачем діє не як суб`єкт господарювання, у якого з позивачем виникли правовідносини в результаті здійснення Управлінням господарської діяльності, а виключно як розпорядник бюджетних коштів, на якого обов`язок по відшкодуванню пільг за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів покладений вищевказаними нормами бюджетного законодавства.

Тобто дослідження підстав неперерахування відповідачем бюджетних коштів позивачу в рахунок відшкодування пільг в першу чергу вимагатиме дослідження питання: скільки взагалі передбачено бюджетом коштів на відшкодування цих пільг та скільки фактично цих коштів було перераховано з бюджету відповідачу.

Разом з тим, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Згідно ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 25 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. N04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України, не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем не носять господарський характер, а тому даний спір про стягнення з відповідача 450216,87 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не підлягає розгляду в господарських судах України, а підлягає розгляду в адміністративних судах України.

Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За викладених обставин, клопотання відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає припиненню.

У відповідності з п.3 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. № 7-93 державне мито, перераховане позивачем підлягає поверненню.

У відповідності до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 р. № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” витрати за інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу, перераховані позивачем також підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 12, 47, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2.Повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і тих же підстав не допускається.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 50а, код ЄДРПОУ 01189425) з Державного бюджету України 4502,17 грн. державного мита, сплаченого платіжним дорученням № 14405 від 21.09.2011 р., та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених платіжним дорученням № 14404 від 21.09.2011 р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 5028/11/123/2011 господарського суду Чернігівської області.

4. Дана ухвала набирає законної сили з дня її прийняття .

Суддя Ю.М. Бобров