Рішення № 18893605, 27.10.2011, Господарський суд Чернігівської області

27.10.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20

Іменем України

24.10.11. Справа № 5028/15/104/2011.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г.

Відповідачі: 1. Закрите акціонерне товариство науково-виробниче об»єднання «Чернігівеліткартопля», 15552, смт. Седнів Чернігівського району і області, вул. Я. Лизогуба, 13. 2. Дочірнє підприємство «Коропський сирзавод»Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ», 16200, смт. Короп Чернігівської області, вул. Дачна, 25.

Про стягнення 956561,27 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. від 24.12.10.

Від відповідачів: 1. ОСОБА_2, дов. від 29.08.11. 2. Не з»явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем подано позов про стягнення солідарно з відповідачів 899568,69 грн. боргу, 6935,08 процентів річних, 35067,24 грн. пені, 14990,26 грн. витрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем 1 договору фінансового лізингу. Солідарне стягнення з відповідачів суми позовних вимог обґрунтовується позивачем договором поруки від 12.05.08.

Після порушення провадження у справі представником позивача ОСОБА_1 подано заяву від 15.10.11 у якій зазначено про те, що під час подання позовної заяви було допущено арифметичну помилку в розрахунку суми боргу яка фактично складає 673064,07 грн. яку представник і просить стягнути з відповідачів солідарно разом з нарахованими пенею, витратами від інфляції та 3 процентами річних, які на думку позивача були розраховані правильно.

Також цим же представником, 20.10.11 подано уточнення до позовної заяви у і якій ставиться питання про стягнення солідарно з відповідачів 623064,07 грн. заборгованості, 10471,97 грн. процентів річних, 43075,01 грн. пені та 10150,34 грн. витрат від інфляції, що разом складає 686761,39 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи ціна позову при подачі позовної заяви становила 956561,27 грн., за заявою про уточнення до позовної заяви ціна позову складає 686761,39 грн. Тобто фактично представник позивача зменшив розмір позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_1 представляє інтереси позивача за довіреністю від 24.12.10 якою їй, зокрема, надано право представляти інтереси позивача в судах всіх інстанцій, користуватись наданими позивачу, відповідачу, третій особі чи іншій особі, що бере участь у справі, правами, у тому числі заявляти клопотання, підписувати клопотання, заяви та інші процесуальні документи. ОСОБА_1 не має права укладати від імені позивача мирові угоди під час розгляду спору в суді, підписувати позови, апеляційні та касаційні скарги, повністю або частково відмовлятися від позовних вимог.

Уточненням до позовної заяви, яке підписано представником позивача, фактично зменшено розмір позовних вимог, ці дії представника здійснені в межах наданих йому повноважень довіреністю від 24.12.10, заяву подано у відповідністю до положень ч.4 ст.22 ГПК України, а тому вказане уточнення прийняте судом до розгляду.

Відповідачі позов не визнали.

Заперечуючи позов відповідач 1 посилається на неправильний розрахунок позивачем суми основної заборгованості, інфляційних витрат, вважає, що до пп..11.2-11.3 ст.11 договору фінансового лізингу необхідно застосувати наслідки нікчемності правочинів та відмовити у стягненні пені, а п. 3.4.1 договору щодо коригування розміру лізингової винагороди підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить законодавству з відповідним перерахунком лізингових платежів. Позивачем не було враховано проведення оплати платіжним дорученням №683 та №684 від 17.05.11 50000 грн.

У судовому засіданні представник відповідача 1 також посилався і на те, що договір лізингу підписано генеральним директором відповідача 1 який не мав належних повноважень на його підписання.

Відповідач 2 вважає, що договір поруки є неукладеним оскільки не містить істотної умови договору ціни. Також посилається на те, що укладенням додаткових угод до договору фінансового лізингу сторони змінили графік сплати та значно збільшили суму зобов»язань за договором у зв»язку із чим договір поруки є припиненим на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, суд встановив таке.

Як зазначено у довідці Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України серія ФЛ №272 від 19.10.06 ТОВ «ВіЙеБі Лізинг»має право надавати послуги з фінансового лізингу, дата прийняття та номер рішення про взяття на облік 24.01.06 №5280.

16.04.08 між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(Лізингодавець) та ЗАТ науково-виробниче об»єднання «Чернігівеліткартопля»(Лізингоодержувач) укладено договір № 080415-48/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу (далі-договір лізингу) предметом якого є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у специфікації (додаток №2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

У статті 2 договору лізингу сторонами узгоджено лізингові платежі та порядок розрахунків.

Зокрема, зазначено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору.

Загальна вартість майна на момент укладення договору складає 2244385 грн. з ПДВ.

Загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно складає суму без ПДВ 802853,31 грн. при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням пунктів 3.4.1-3.4.5 договору.

Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Представниками сторін підписано додаток №1 до договору графік сплати лізингових платежів за яким загальна сума платежів, в тому числі платіж, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна, та винагорода (комісія)Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, становить 3047238,31 грн., додаток №2 до договору специфікація, додаток №3 типова форма довідки про технічний стан предмету лізингу.

З боку позивача договір лізингу підписано виконавчим органом ТОВ «ВіЕйБі лізинг»- генеральним директором Золотарьовою Л.С.

Згідно з пп.20.2.11.6 статуту ТОВ «ВіЕйБі лізинг», затвердженого загальними зборами учасників товариства протокол №08/1 від 11.04.08, до компетенції генерального директора товариства, зокрема, належить і укладання правочинів, договорів, інших юридичних актів, якщо сума перевищує 1000 0000 (один мільйон) гривень, за виключенням випадків, передбачених у пунктах 19.12.39 та 20.5 статуту.

Відповідно до п.19.12.39 та абзацу 2 п.20.5 статуту надання генеральному директору товариства згоди та/або будь-якого затвердження зборами учасників товариства та/або наглядовою радою товариства не потребується у разі укладання товариством договорів лізингу (оренди, прокату) та пов»язаних з ними відповідних договорів (угод, контрактів тощо) на придбання предметів лізингу (лізингового майна), його страхування, застави в якості забезпечення зобов»язань за кредитними та іншими аналогічними угодами, відповідно до яких товариство отримує фінансування для придбання предметів лізингу (лізингового майна) та/або майнових прав на загальну суму у гривнях, еквівалентну до 250000 (двісті п»ятдесят тисяч) євро за курсом, встановленим Національним Банком України на момент укладення відповідних договорів.

Таким чином суд приходить до висновку, що договір лізингу з боку позивача підписано особою, яка мала необхідний обсяг повноважень для укладення договору, оскільки сума договору лізингу не перевищувала еквіваленту в 250000 євро. Відповідні заперечення позову з цих підстав відповідачем 1 судом до уваги не приймаються.

За актами приймання-передачі майна в користування від 18.04.08 позивач передав, а відповідач 1 прийняв у користування майно: зернову сівалку комбіновану пневматичну з системою дисків, модель RDA, 2008 року випуску; трактор колісний модель Fendt Vario, 2008 року випуску.

12.05.08 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору лізингу за умовами якої Лізингоодержувач зобов»язався забезпечити укладення договору поруки між Лізингодавцем, як кредитором, та Дочірнім підприємством «Коропський сирзавод»ТОВ «Сил», як поручителем по зобов»язаннях Лізингоодержувача.

12.05.08 між ТОВ «ВіЕйБі лізинг»(Кредитор) та ДП «Коропський сирзавод»ТОВ «Сил»(Поручитель) укладено договір поруки №080512-43/П (далі-договір поруки) за умовами якого Поручитель зобов»язався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником (ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля») усіх грошових зобов»язань за Контрактом (договір лізингу) в повному обсязі, а саме: сплату Кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки. Вказаний розмір лізингових платежів відповідно до умов контракту може бути збільшений. Сплату Кредитору пені за затримку сплати лізингових платежів, яка передбачена контрактом. Сплату Кредитору штрафних санкцій, збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на Боржника у відповідності до положень контракту.

У договорі поруки сторонами узгоджено, що при невиконанні або неналежному виконанні Боржником зобов»язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, Поручитель і Боржник будуть відповідати перед Кредитором солідарно; у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником зобов»язання, виконання якого забезпечується цим договором, Поручитель зобов»язаний виконати таке зобов»язання перед Кредитором за Боржника протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги Кредитора; порука за цим договором припиняється: після виконання Боржником в повному обсязі усіх грошових зобов»язань за контрактом, переведення на іншу особа боргу за контрактом, якщо Поручитель не дав Кредитору згоди відповідати за нового боржника, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3, 5, 10 договору поруки).

17.05.09 сторонами укладено додаткову угоду до договору лізингу за якою, зокрема, графік сплати лізингових платежів викладено у новій редакції і за яким загальна сума платежів на користь позивача визначена у 3126540,42 грн.

21.05.09 сторонами укладено додаткову угоду до договору лізингу за якою змінено графік сплати лізингових платежів. За графіком №1 загальна сума платежу позивачу визначена у 3183313,20 грн. А за графіком № 2 на загальну суму 400162,20 грн. (прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами визнану Лізингоодержувачем відповідно до п.1 додаткової угоди).

25.10.10 між сторонами укладено додаткова угода до договору лізингу за умовами якої Лізингоодержувач визнає, що станом на 11 жовтня 2010 року він має перед Лізингодавцем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами в розмірі 490680,24 грн., що включає в себе: прострочену заборгованість по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна в розмірі 261844,90 грн.; прострочену винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно в розмірі 228835,34 грн. з урахуванням коригування, передбаченого п. 3.4.1-3.4.4 договору, в тому числі податок на додану вартість, нарахований згідно п.3.4.3 договору в розмірі 10220,01грн.

Додатковою угодою статтю 3 договору лізингу «лізингові платежі та порядок розрахунків»викладено у новій редакції.

Згідно з ст.6 цієї додаткової угоди з моменту її підписання лізингові платежі за договором сплачуються Лізингоодержувачем одночасно та сумарно за графіком сплати лізингових платежів №1 та №2 (додаток №1 до додаткової угоди), з коригуванням їх розміру згідно п. 3.4.3 договору по кожному з зазначених графіків сплати лізингових платежів.

Як зазначено у графіку сплати лізингових платежів №1 загальна сума платежів позивачу становить 3987653,93 грн. ( в тому числі компенсація вартості майна 2244385грн. + винагорода Лізингодавцю 1743268,89 грн.).

За графіком сплати лізингових платежів №2 загальну сума платежів позивачу становить 490680,24 грн (нараховані та не сплачені лізингові платежі, в тому числі відшкодування вартості майна 261844,90 грн. + винагорода Лізингодавцю 228835,34 грн.).

За цими графіками сплати лізингових платежів відповідач 1 зобов»язався сплатити до 18.01.11 лізинговий платіж у сумі 83497,20 грн.(графік №1), та за графіком №2 лізинговий платіж у сумі 163560,08 грн.; за графіком №1: до 18.02.11 черговий лізинговий платіж у сумі 78267,19 грн.; до 18.03.11 черговий лізинговий платіж у сумі 69873,14 грн.; до 18.04.11 черговий лізинговий платіж у сумі 71609,92 грн.; до 18.05.11 черговий лізинговий платіж у сумі 69577,48 грн.; до 18.06.11 черговий лізинговий платіж у сумі 69318,79 грн.; до 18.07.11 черговий лізинговий платіж у сумі 67360,27 грн., а всього на загальну суму 623064,07 грн.

Доказів про оплату лізингових платежів за цей період відповідач 1 не надав.

Як зазначено у ч.2 та 3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов»язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.524, ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторонами у договорі лізингу погоджено сплату лізингових платежів за графіком (додатком до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США, тобто виражено грошовий еквівалент зобов»язання в доларах США, що не суперечить вимогам закону.

Посилання відповідача 1 на постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.98 «1998 «Про удосконалення порядку формування цін»п.1 якої встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці, вважати під час формування цін обгрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни, судом до уваги не приймається з урахуванням того, що Цивільний кодекс України, яким сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті, має вищу юридичну силу.

Відтак заперечення позову відповідачем 1 з підстав визнання недійсним п.3.4.1 договору лізингу та необхідності перерахунку лізингових платежів судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізиногоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»до обов»язків лізингоодержувача віднесено і своєчасну сплату лізингових платежів.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення вказаних вище норм матеріального права та умов договору щодо строку оплати лізингових платежів, відповідач 1 не розрахувався за спірний період.

Згідно з положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч.1, 2 ст.553 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Як узгоджено сторонами у договорі поруки поручитель (відповідач 2) зобов»язався відповідати перед кредитором (позивачем) за договором лізингу у повному обсязі, включаючи сплату лізингових платежів розмір яких може бути збільшено за умовами договору лізингу, сплату пені, штрафних санкцій, збитків та всіх інших виплат відповідно до положень договору лізингу.

Розмір та строки сплати лізингових платежів визначені договором лізингу у забезпечення виконання якого і було укладено договір поруки.

В зв»язку з цим суд приходить до висновку про те, що договір поруки є укладеним відповідні заперечення позову відповідачем 2 судом відхиляються.

01.08.11 позивач звертався з письмовою вимогою (претензією) до відповідачів у якій вимагав у строк до 05.08.11 погасити заборгованість по сплаті 899568,69 грн. боргу, процентів річних, пені та інфляційних збитків.

Факт направлення претензії на адресу відповідача 2 підтверджується копіями фіскального чека Укрпошти та опису вкладення у цінних лист на а.с.51 т.1.

Заперечуючи позов відповідач 2 посилається також і на те, що договір поруки є припиненим відповідно до положень ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України якою установлено, що порука припиняється і у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З цими запереченнями позову відповідача 2 суд не погоджується, оскільки у п.2 договору поруки сторонами погоджено, що поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором за сплату лізингових платежів розмір яких може бути збільшено відповідно до умов договору лізингу.

Тобто відповідач 2 погодився відповідати перед позивачем і у разі збільшення розміру лізингових платежів відповідно до умов договору лізингу.

Також і листом від 10.10.10 відповідач 2 повідомив позивача про те, що він ознайомлений з пропозицією щодо збільшення його зобов»язання, зокрема і за договором фінансового лізингу №080415-48/ФЛ-Ю-С, надав згоду на збільшення обсягу його відповідальності внаслідок укладання відповідних додаткових угод до договорів.

Крім того, як вбачається із рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.11 по справі №10/31 за позовом ТОВ «ВіЙеБі Лізинг»до відповідачів: ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля, ДП «Коропський сирзавод»ТОВ «СИЛ», яке набрало законної сили, позивач стягував солідарно з відповідачів заборгованість за договором фінансового лізингу №080415-48/ФЛ-Ю-С від 16.04.08 з додатками та на підставі договору поруки від 12.05.08 але за інший період виникнення боргу. Рішенням позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів, зокрема, і 409052 грн. основного боргу. В тексті рішення зазначено, що порука не припинена.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки рішенням по справі №10/31, у якій брали участь ті самі сторони, встановлено факти укладення договору поруки між позивачем та відповідачем 2 та те, що порука не була припинена, ці факти не потребують повторного доказування і підстави заперечення позову відповідачем 2 судом до уваги не приймаються.

Таким чином на користь позивача з відповідачів слід стягнути солідарно 623064,07 грн. боргу.

Сплата відповідачем 17.05.11 50000 грн. платежів була врахована позивачем у письмовому уточненні до позовної заяви якою зменшено розмір позовних вимог.

Додані відповідачем 1 до додаткових уточнень до позовної заяви від 24.10.11 копії банківських виписок за період з 2008 по 2010 рік включено не підтверджують виконання зобов»язань за період стягнення боргу. А сплату суми в 233697,01 грн. було проведено згідно наказу господарського суду у справі №10/31 від 05.07.11.

У пп.11.2.1 договору лізингу сторонами було узгоджено, що лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов»язків, а саме сплачує лізингодавцю за порушення обов»язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п.3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору), та інших платежів, передбачених договором, - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Враховуючи що відповідачем 1 допущено прострочення сплати лізингових платежів у погоджені строки, а відповідач 2 зобов»язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 усіх грошових зобов»язань за договором лізингу в тому числі і пені, вимоги про стягнення пені солідарно з відповідачів за період з 19.01.11 по 20.10.11 підлягають частковому задоволенню. Нарахування пені за цей період відповідає вимогам норм матеріального права та умовам договору лізингу.

За перерахунком суду пеня становить 42602,56 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача. Нарахована позивачем інша частина пені задоволенню не підлягає.

Як встановлено ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню солідарно з відповідачів 3% річних за розрахований позивачем період з 19.01.11 по 20.10.11, та втрати від інфляції за період з лютого по вересень 2011 року включно. За перерахунком суду 3% річних складають 10447,58 грн., які підлягають стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача. Нарахована позивачем інша частина 3% річних задоволенню не підлягає.

Як встановлено приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи те, що про розрахунку позивачем суми витрат від інфляції ним не було враховано дефляцію в липні-серпні 2011 р., на користь позивача слід стягнути 8747,86 грн. витрат від інфляції, в іншій частині позову про витрат від інфляції слід відмовити.

Заперечуючи позов відповідач 1 посилається на те, що стаття 11 договору лізингу про відповідальність сторін містить лише штрафні санкції по відношенню до нього а тому, на його думку, до пп11.2-11.3 ст.11 договору лізингу слід застосувати наслідки нікчемних правочинів та відмовити у стягненні пені.

Правовою підставою для такого висновку на думку відповідача 1 є ч.2 ст.207 Господарського кодексу України якою установлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Укладений між позивачем та відповідачем 1 договір лізингу не є типовим договором або договором приєднання, а тому до нього не можуть застосовуватися положення закону щодо нікчемності умов таких договорів.

Пп.11.2.1 договору лізингу сторонами узгоджено розмір пені у разі прострочення виконання відповідачем 1 зобов»язання по сплаті лізингових платежів.

Встановлений розмір пені не перевищує визначеного ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»розміру і не є непропорційно великим.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладені договору лізингу сторонами були погоджені у умови статті 11, якою передбачена відповідальність за порушення зобов»язання лише лізингоодержувача і не покладено відповідальності на лізингодавця, про що свідчить підпис представника відповідача 1 на останній сторінці договору, скріплений відбитком печатки товариства.

Доказів про те, що ці умови договору не були погоджені з відповідачем 1 суду не надано у зв»язку з чим суд не приймає до уваги заперечення позову з цих підстав.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково і стягнути солідарно з Закритого акціонерного товариства науково-виробниче об»єднання «Чернігівеліткартопля», 15552, смт. Седнів Чернігівського району і області, вул. Я. Лизогуба, 13, код 00497377 (п/р 26008935000766 в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк») та Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод»Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ», код 30894726 (поточний рахунок невідомий), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354, (п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві), 623064,07 грн. боргу, 42602,56 грн. пені, 10447,58 грн. 3% річних, 8747,86 грн. витрат від інфляції, 6848,62 грн. держмита та 235,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 27.10.11.

Суддя Ю.В. Федоренко