Рішення № 18893380, 21.10.2011, Господарський суд Чернігівської області

21.10.11

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

18 жовтня 2011р. справа №5028/14/100/2011

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Злагода», вул.Набережна,4а, с.Дорогінка, Ічнянський р-н.

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14029

Про стягнення 130 000грн. 00коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність від 06.09.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_1 фізична особа-підприємець, особисто

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 130000,00грн. перерахованих як оплату за виготовлення брошури проект «Конституція України»згідно виставленого рахунку №СФ-014 від 23.09.2009р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязання по виготовленню поліграфічної продукції визначеної в рахунку-фактурі №СФ-014 від 23.09.09р. та поставці 200000 примірників брошури.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. В судовому засіданні відповідач усно заперечував проти позову та зазначив, що він виписував рахунок для оплати виготовлення брошури: проект «Конституція України»без зазначення платника та дати платежу, що гроші в сумі 130000грн. йому дійсно були переведені СТОВ АПК «Злагода», він дійсно виготовив за трьохсторонньою усною домовленістю брошури: проект «Конституція України», відвантажив виготовлену продукцію, не СТОВ АПК «Злагода», а в приміщення Чернігівської обласної державної адміністрації, але будь-яких підписаних документів про відвантаження продукції не складалося і не підписувалось, не були вони надані йому і згодом. Окрім того, відповідач зазначив, що повернути кошти в сумі 130000,00грн. він не має змоги, оскільки вони були витрачені на виготовлення замовлення, а інших вільних коштів він не має.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 13.03.2009 року, номер запису 2064000 0000 023338.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності з ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір, відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, може бути укладений у будь-якій формі , якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, встановлення правовідносин між позивачем (одержувачем) і відповідачем (постачальником) здійснено не шляхом укладення договору виготовлення та поставки у формі єдиного документа, а в порядку ст.181 Господарського кодексу України шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній оплаті товару згідно виставленого відповідачем рахунку-фактурі №СФ-014 від 23.09.09р. на суму 130000,00грн., що підтверджується копією звіту операцій по рахунку СТОВ АПК «Злагода».

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, між позивачем та відповідачем єдиний письмовий договір на виготовлення і поставку брошур проект «Конституції України»у кількості 200000 шт. сторонами не укладався.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.09.2009р. відповідачем виписано рахунок-фактуру №СФ-014 на оплату виготовлення брошури: проект «Конституція України»у кількості 200 000шт. на суму 130000,00грн., в якому постачальником визначено ФОП ОСОБА_1, одержувачем вказано СТОВ АПК «Злагода».

Як свідчить Звіт про дебіторські та кредиторські операції по рахунку СТОВ АПК «Злагода»з 24.09.09р. по 24.09.09р., завірений філією «Чернігівське регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», копія якого додана до матеріалів справи (а.с.11), СТОВ АПК «Злагода»контрагенту - ФОП ОСОБА_1 (ЕГРПОУ контрагента НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_3, МФО 353575) перераховано по платіжному документу №826 від 24.09.09р. 130000,00грн. з призначенням платежу «оплата за виготовлення брошури згідно рах.СФ-014 від 24.09.09р. у сумі 108333,33грн. ПДВ-20% 21666,67грн.».

Відповідач не спростовує факту перерахування позивачем коштів у сумі 130000,00грн. згідно рахунку-фактури №СФ-014 від 23.09.09р. та підтверджує надходження коштів на свій рахунок від СТОВ АПК «Злагода»у сумі 130000,00грн.

Таким чином, між сторонами було укладено договір щодо виготовлення і поставки брошури: проект «Конституція України».

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки позивачем проведено перерахування коштів у сумі 130000,00грн. на рахунок відповідача до часу виготовлення та поставки брошури: проект «Конституція України», суд доходить висновку, що ця сума є попередньою оплатою.

Приймаючи до уваги, що сторонами не визначено строк виконання зобовязання відповідачем по поставці товару і такий строк не зазначено у рахунку-фактурі, тому в силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу від 17.06.11р., в якій просив протягом 10 днів до 27.06.11р. виготовити та поставити 200000 примірників брошури «Проект Конституція України»або повернути грошові кошти в сумі 130 000грн., сплачені згідно рахунку №СФ-014 від 23.09.09р. Вказана вимога направлена відповідачу 20.06.11р. цінним листом з описом №1660001777282, що підтверджується фіскальним чеком від 20.06.11р. за №0670 та описом вкладення у цінний лист від 20.06.11р.

23.06.11р. позивачем направлено відповідачу телеграму з вимогою до 27.06.11р. поставити 200 000 примірників брошури «Проект Конституція України»або повернути грошові кошти в сумі 130 000грн., яка отримана відповідачем 24.06.11р., що підтверджується письмовим повідомленням телекому.

Позивач направив відповідачу вимогу від 23.06.11р., в якій просив протягом 4 днів до 01.07.11р. повернути грошові кошти в сумі 130 000грн., сплачені згідно рахунку №СФ-014 від 23.09.09р. Вказана вимога направлена відповідачу 30.06.11р. цінним листом з описом №1660001777380, що підтверджується фіскальним чеком від 30.06.11р. за №1410 та описом вкладення у цінний лист від 30.06.11р.

30.06.11р. позивачем направлено відповідачу телеграму з вимогою до 01.07.11р. повернути грошові кошти в сумі 130 000грн., сплачені згідно рахунку №СФ-014 від 23.09.09р., яка отримана відповідачем 30.06.11р., що підтверджується письмовим повідомленням телекому.

Як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на вказані вимоги та телеграми позивача не надав, брошури: проект «Конституція України»у кількості 200000шт. згідно рахунку №СФ-014 від 23.09.09р. позивачу не поставив, грошові кошти в сумі 130 000грн. також не повернув.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Слід зазначити, що відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. Згідно п. 15 вказаної Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається посадову особу постачальника, яка має право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Слід зазначити, що у разі встановлення чинним законодавством вимог до певних документів, для надання їм юридичної сили і доказовості, останні повинні відповідати цим вимогам.

Таким чином, відповідач при здійсненні господарської операції щодо виготовлення і поставки 200000 примірників брошури: проект «Конституція України»зобовязаний був у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»скласти первинні документи, які б фіксували факт здійснення господарської операцій щодо виготовлення, поставки, передачі та одержання уповноваженою особою 200000 примірників брошури: проект «Конституція України».

Відповідачем відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України та діючого законодавства України на день розгляду справи не подано суду доказів (первинних документів) щодо виготовлення, поставки, передачі, одержання 200 000 примірників брошури: проект «Конституція України»позивачеві або повернення позивачу грошових коштів в сумі 130 000грн.

Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються, оскільки відповідачем не подано суду первинних документів, доказів, які б підтверджували його позицію щодо заперечення проти позовних вимог, щодо виготовлення і поставки 200 000 примірників брошюри: проект «Конституція України»згідно рахунку-фактури №СФ-014 від 23.09.09р. Окрім того, відповідачем до матеріалів справи не подано документів які б спростовували вимоги позивача.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобовязання по виготовленню і поставці 200000шт брошури: проект «Конституція України»не виконав, і суму попередньої оплати 130000,00грн. позивачу також не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 130000,00грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 1300,00грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.11, 509, 525, 526, 530, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 22, 33, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в Банк «Демарк»МФО 353575, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Злагода»(вул.Набережна,4а, с.Дорогінка, Ічнянський р-н, р/р 26005252736201 в УкрСиббанк, МФО 351005, код 32121018) 130000грн.00коп., 1300грн.00коп. державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складено 21.10.2011р.