Ухвала суду № 18893214, 19.10.2011, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

У Х В А Л А

«19 »жовтня 2011 року Справа №5028/17/102/2011

За ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18

В ОСОБІ: Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 50а

До ВІДПОВІДАЧА: Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради

14017, м. Чернігів, вул. Щорса, 19

Про стягнення 305030,84 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт, довіреність №273 від 13.06.2011р.

Від Відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт, довіреність№56/01 від 04.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі №5028/17/102/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про стягнення 305030,84грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Представник Позивача підтримала позовні вимоги.

Представник Відповідача у судовому засіданні надала відзив на позов, у якому Відповідач просить припинити провадження у справі.

Дане клопотання Відповідач обґрунтовує наступним.

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради є неприбутковою організацією, яка утримується за рахунок коштів районного бюджету.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року №604 „Про бюджетну класифікацію та її запровадження” (зі змінами та доповненнями) за кожним кодом функціональної класифікації (КФК) в органах Державного казначейства України відкриваються окремі рахунки. Відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, здійснюється по КФК 090214 „Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку”, на який в управлінні Державного казначейства в м. Чернігові відкритий розрахунковий рахунок 35416048000825. Позивачем помилково зазначений розрахунковий рахунок 35412008000825 КФК 010116 „Органи місцевого самоврядування”, з якого передбачені витрати на утримання бюджетної установи.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” відшкодування видатків по коду функціональної класифікації 090214 проводиться за рахунок державних субвенцій Управлінню праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради через фінансове управління Новозаводської районної у місті Чернігові ради, в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України ”Про державний бюджет”.

Протягом січня-серпня 2011 року були проведені централізовані розрахунки по пільгам за надані послуги звязку з ПАТ ЧФ ”Укртелеком” на суму 522407,13 грн., в тому числі погашення заборгованості минулих років 276503,28 грн. та поточної заборгованості (нарахування січня квітня (частково)) - 245903,85 грн. згідно з Порядком перерахування в 2011 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (зі змінами).

Кредиторська заборгованість за послуги звязку пільговим категоріям громадян по Новозаводському району складає 305030,84 грн.

Згідно наказу Державного казначейства України від 09.08.2004р. №136 ”Про затвердження Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України” бюджетні фінансові зобовязання щодо виплати пільг за оплатою за спожиті ЖКП обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень і бюджетних асигнувань.

Рішенням Новозаводської районної у місті Чернігові ради від 30.12.2010 року лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування на 2011 рік Управлінню праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради по КФК 090214 „Пільги окремим категоріям громадян з послуг звязку” було виділено кошти в розмірі 629900,00 грн.

Станом на 01.09.2011 року ці кошти були використані в повному обсязі. Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, як розпорядник бюджетних коштів, має право проводити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань та затверджених кошторисів.

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради є лише посередником між державою, що відшкодовує витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, та ПАТ ЧФ ”Укртелеком”, який їх надає.

Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради є органом місцевого самоврядування і не має ”власних грошей”.

Таким чином, обовязки по виплаті заборгованості по витратах, понесених понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, лежать на державі і лише після прийняття рішення державними органами влади і вказівки органів місцевого самоврядування, може бути вирішене порушене питання.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач просить припинити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в господарському суді, а є юрисдикцією адміністративних судів.

З приводу даного клопотання суд відмічає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI:

«Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.»

Згідно ч.ч.1,3 ст.21 Господарського процесуального кодексу України:

“Сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.”

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України:

«Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.»

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підвідомчість справ господарським судам визначена ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Згідно ч.ч.1-3 ст.11 Цивільного кодексу України:

«1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.»

Предметом даного позову є стягнення 305030,84грн. заборгованості по витратах, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах окремим категоріям громадян України, які є звичайними фізичними особами.

Таким чином, оскільки ці фізичні особи не є суб`єктами підприємницької діяльності, взаємовідносини між ними та Позивачем з приводу надання телекомунікаційних послуг носять цивільний, а не господарський характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003р. №1280-IV телекомунікаційніпослуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року N3551-XII:

«Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.»

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»від 24 березня 1998 року N203/98-ВР:

«Витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.»

Згідно ч.1 ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року N 796-XII:

«Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.»

Аналогічні норми містить і ст.13 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402-III.

З вищенаведених норм Законів, ні які посилається Позивач в позові вбачається наступне.

По-перше, дані Закони є Законами, які регулюють правовідносини, пов`язані з пенсійним та соціальним забезпеченням, а не господарські та цивільні правовідносини, тобто обов`язок держави відшкодувати пільги, надані окремим категоріям громадян, випливає не з актів господарського чи цивільного судочинства.

По-друге, дані Закони передбачають, що відшкодування даних пільг здійснюється не якимсь конкретним, чітко визначеним, державним органом, а за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів.

Даний висновок суду підтверджується і положеннями ч.5 ст.102 Бюджетного кодексу України, яка передбачає наступне:

«За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян надаються пільги ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім'ям, а також здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.»

Відповідно до пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., головними розпорядниками коштів місцевих бюджетівна здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно п.1 даного Порядку, цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.»

Таким чином, Відповідач у спірних правовідносинах з Позивачем діє не як суб`єкт господарювання, у якого з Позивачем виникли правовідносини в результаті здійснення Управлінням господарської діяльності, а виключно як розпорядник бюджетних коштів, на якого обов`язок по відшкодуванню пільг за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів покладений вищевказаними нормами бюджетного законодавства.

Тобто дослідження підстав неперерахування Відповідачем бюджетних коштів Позивачу в рахунок відшкодування пільг в першу чергу вимагатиме дослідження питання: скільки взагалі передбачено бюджетом коштів на відшкодування цих пільг та скільки фактично цих коштів було перераховано з бюджету Відповідачу.

Разом з тим, відповідно до абз.5 ч.1 ст.4 Господарського кодексу України:

«Не є предметом регулювання цього Кодексу:

·фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.»

Згідно ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України:

«До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.»

Відповідно до п.25 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. N04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»:

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України, не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.»

За таких обставин, суд доходить висновку, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем не носять господарський характер, а тому даний спір про стягнення з Відповідача 305030,84грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не підлягає розгляду в господарських судах України, а підлягає розгляду в адміністративних судах України.

Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.»

За викладених обставин, клопотання Відповідача підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає припиненню.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального Кодексу України:

“Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.”

Підстави повернення державного мита передбачені ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року N7-93, пунктом 3 якої, зокрема, передбачено, що:

“Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.”

Відповідно до ст.47-1 Господарського процесуального Кодексу України:

“Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.”

Згідно п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N1258:

„13. Повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).”

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Позивачу мають бути повернуті 3050 грн. 31 коп. державного мита, сплачені платіжним дорученням №14407 від 21.09.11р. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені платіжним дорученням №14406 від 21.09.11р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.47,47-1,п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Відповідача задовольнити.

2. Провадження у справі припинити.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Центру телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (14000, м.Чернігів, вул.Коцюбин-ського, 50а, код ЄДРПОУ 01189425) з Державного бюджету України 3050грн. 31 коп. державного мита, сплачені платіжним дорученням №14407 від 21.09.11р., та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені платіжним дорученням №14406 від 21.09.11р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи №5028/17/102/2011 господарського суду Чернігівської області.

4. Дана ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та є підставою для повернення Позивачу вищевказаних державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Копію даної ухвали направити сторонам. Надати Позивачу додаткову копію, завірену підписом судді та гербовою печаткою суду для надання органам державного казначейства.

Суддя І.В. Кушнір

19.10.11