Рішення № 18893049, 25.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року справа № 5020-1500/2011 За позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, будинок 11), в інтересах держави

в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»

Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357)

доКомунальної установи «Севастопольський академічний

російський драматичний театр імені А.В. Луначарського»

(99011, м. Севастополя, пр. Нахімова, буд. 6, ідентифікаційний код 02225996)

про стягнення 251394,02 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Прокурор (Прокурор Ленінського району міста Севастополя) - Шульга А.М. - старший прокурор відділу прокуратури, довіреність № 574 від 18.11.2008;

Позивач (КП “Севтеплоенерго”Севастопольської міської Ради) - ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 2ю від 04.01.2011;

Відповідач (Комунальна установа “Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського) - ОСОБА_2 - представник, довіреність № 117 від 05.10.2011;

Відповідач (Комунальна установа “Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського) - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 116 від 05.10.2011;

Третя особа (Севастопольська міська Рада) не зявився.

Сутьспору:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернулося до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради з позовом до Комунальної установи «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського про стягнення 251394,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу теплової енергії №305/У від 18.01.2006 в частині належної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії

Ухвалою від 20.09.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 13.10.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 13.10.2011 на 25.10.2011.

У судовому засіданні 25.10.2011 позивач виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, вказаних в ньому.

Представники відповідача проти позову вимог не заперечували, визнали наявність заборгованості перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

18.01.2006 між Комунальною установою «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського» (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (Продавець) був укладений договір №305/У купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку (далі Договір) /арк. с. 11-13/, відповідно до умов якого Продавець зобовязується передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець зобовязується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).

В розділі 2 Договору сторони домовились щодо визначення тарифів на теплову енергію.

Зокрема, відповідно до п. 2.1 Договору встановлюються такий тариф за одиницю теплової енергії (з ПДВ) централізоване опалення, вентиляція та гаряче водопостачання (через вузол обліку) для підприємств, організацій, установ 157,83 грн./Гкал.

В п. 2.2 Договору сторони зазначили, що тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії Договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію при наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води взивається за їх показниками відповідно до пунктів 10-13 «Правила надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню»(правила) на підставі двостороннього акту за показниками вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє покупця від уплати теплової енергії у встановленому порядку (п. 4.2 Договору).

Остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з тарифами, що діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про нетримання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.4).

За несвоєчасне внесення плати з покупця взимається пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми, що належить до сплати.

Відповідно до пункту 5.2. покупець зобовязаний, зокрема, оплачувати теплову енергію у встановлені договором строки (п. 5.2.1), у випадку несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (5.2.10).

Продавець має право, зокрема, нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню в розмірі, встановленому законом та договором (п. 5.3.1).

Відповідно до пункту 6.1 Покупець несе відповідальність відповідно до діючого законодавства та цього договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію шляхом плати пері в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення суми платежу.

За змістом розділу 10, Договір набирає сили з 01.01.2006 та діє по 31.12.2006. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання або необхідність перегляду його умов.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконував належним чином: здійснював відповідачу постачання теплової енергії.

Виконання умов договору з боку позивача підтверджується актами про відпуск теплової енергії (арк.с. 39-45), а також рахунками-фактурами, які виставлялися відповідачу (арк.с.16-26).

Натомість, відповідач умови Договору порушив, за отриману теплову енергію розраховувався не в повному обсязі та не своєчасно.

Невиконання відповідачем зобовязань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобовязань за Договором №305/У від 18.01.2006 щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 251394,02 грн., з яких: 227989,39 грн. сума основного боргу; 14719,49 грн. сума пені; 5836,21 грн. сума збитків від інфляції; 2848,93 грн. сума 3% річних.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання”, „ Про житлово-комунальні послуги ”, іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2010 року по липень 2011 року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 227989,39 грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін 30.09.2011 та завіреним печатками останніх /арк. с. 38/.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені розділом 4 Договору строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо повної оплати за отриману теплову енергію не виконав, у судовому засіданні визнав суму заборгованості за Договором у повному обсязі.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 227989,39 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 14719,49 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 4.5, 6.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені (арк.с. 24), наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі 14719,49 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 5836,21 грн. та 3% річних у сумі 2848,93 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних (арк.с. 26) та індексу інфляції (арк.с. 25), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2848,93 грн. та індексу інфляції в розмірі 5836,21 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 227989,39 грн., пеня 14719,49 грн., 3% річних 2848,93 грн., інфляційні витрати 5836,21 грн., а всього 251394,02 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 2513,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунальної установи «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського»(99011, м. Севастополя, пр. Нахімова, буд. 6, ідентифікаційний код 02225996) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 03358357) суму основного боргу - 227989,39 грн., пеню 14719,49 грн., 3% річних 2848,93 грн., інфляційні витрати 5836,21 грн., а всього 251394,02 грн (двісті пятдесят одна тисяча триста девяносто чотири грн. 02 коп.).

3.Стягнути з Комунальної установи «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського»(99011, м. Севастополя, пр. Нахімова, буд. 6, ідентифікаційний код 02225996) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 2513,94 грн.

4.Стягнути з Комунальної установи «Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А.В. Луначарського»(99011, м. Севастополя, пр. Нахімова, буд. 6, ідентифікаційний код 02225996) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 26.10.2011