Рішення № 18892954, 27.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/76/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 09.08.2011р. за вих.№883;

від відповідача не з'явився;

від прокурора: Лугинець О.С. - прокурор відділу представництва облпрокуратури

(сл.посвідчення №32).

Розглянув справу за позовом Заступника прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкерс" (м.Житомир)

про стягнення 29535,72 грн.

Справу розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Заступник прокурора м. Житомир в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 29535,72грн. за неналежне виконання кредитного договору №60/01-КЛТ-08 від 27.03.2008р. та додаткових угод до нього, з яких: 22091,16грн. - сума заборгованості за кредитом, наданим згідно додаткової угоди №3 від 18.06.2008р.; 343,51грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитом, 7101,05грн. - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.129).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським чудом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Родовід банк" (найменування якого 17.06.2009р. у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк") (банк/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкерс" (позичальник/Відповідач) було укладено кредитний договір №60/01-КЛТ-08 з додатковими угодами до нього (а.с.7-9,10-18), згідно з умовами якого позивач зобовязувався надати відповідачу грошові кошти в кредит у межах загальної суми 110691,00грн., а відповідач зобовязувався повернути кошти, надані в кредит в строки, вказані у відповідних Додаткових угодах, але не пізніше 26.03.2011р., та сплатити проценти за користування ними.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку документів, необхідних для одержання кредитів позичальником, згідно вимог законодавства, та письмової заяви (клопотання) позичальника, в якій вказується сума кредиту, мета використання, вид забезпечення кредитних зобов'язань, бажана процентна ставка та строк користування кредитом.

31.03.2008р. між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору (надалі Додаткова угода №1), відповідно до п. 1 якої Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 15890,00грн. Згідно з п.3 Додаткової угоди №1 Позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 26 березня 2011 року. Відповідно до п.4 Додаткової угоди №1 та додаткової угоди №1 до додаткової угоди 1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 25 % річних і підлягає коригуванню Банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 гривень 10 копійок за 1 (один) долар США під час дії цього Договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний календарний місяць. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний місяць (а.с.10-11).

20.05.2008р. між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору (надалі Додаткова угода №2). Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2 Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 41006,00грн. Згідно з п.3 Додаткової угоди №2 Позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 26 березня 2011 року. Відповідно до п.4 Додаткової угоди №2 та додаткової угоди №1 до додаткової угоди 2 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 25 % річних і підлягає коригуванню Банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 гривень 10 копійок за 1 (один) долар США під час дії цього Договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний календарний місяць. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний місяць (а.с.12-13).

18.06.2008р. між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору (надалі Додаткова угода №3). Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 38990,00грн. Згідно з п.3 Додаткової угоди №2 Позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 26 березня 2011 року. Відповідно до п.4 Додаткової угоди №2 та додаткової угоди №1 до додаткової угоди 2 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 25 % річних і підлягає коригуванню Банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 гривень 10 копійок за І (один) долар США під час дії цього Договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний календарний місяць. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний місяць (а.с.14-15).

Таким чином, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав повністю, у відповідності до умов Кредитного договору надав Позичальнику кредити (транші) відповідно до Додаткових угод в загальній сумі 95 886,00грн.

Відповідно до п.3.4.3 та п.3.4.4 кредитного договору від 27.03.2008р. позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами. Датою сплати процентів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані в додаткових угодах. Також позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 26.03.2011 року.

Прокуратурою м.Житомира було проведено перевірку дотримання відповідачем умов договору, результатами якої встановлено, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства України та умов договору, не виконує зобовязань щодо повернення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору та додаткових угод до нього на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 29535,72грн. за неналежне виконання кредитного договору, з яких: 22091,16грн. - заборгованість по кредиту, 343,51грн. - заборгованість зі сплати відсотків та 7101,05грн. - пені, про що свідчать відповідні розрахунки.

У звязку з цим прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду, просить стягнути з відповідача 22091,16грн. - заборгованості по кредиту, 343,51грн. - заборгованості зі сплати відсотків та 7101,05грн. - пені.

Для забезпечення своєчасного погашення кредитів, наданих за Кредитним договором, укладені наступні договори:

- 27 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_1) (надалі - Поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором.

- 27 березня 2008 року між Банком та Боржником укладено договір застави №60/01-3-08 (надалі - договір застави1), за умовами якою Боржник передав в заставу Банку належне йому на праві власності майно: обладнання для виготовлення пінобетону та залізобетону, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 35, яке за згодою сторін оцінено в 22 700.00 гривень. Згідно додаткового договору №1 від 10 серпня 2009 року до договору застави сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору застави1.

- 19 травня 2008 року між Банком та Боржником укладено договір застави №60/01-3-08/2 (надалі - договір застави2), за умовами якого Боржник передав в заставу Банку належне йому на праві власності майно: обладнання для виготовлення пінобетону та залізобетону, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Селецька. 35, яке за згодою сторін оцінено в 58 580.00 гривень. Згідно додаткового договору №1 від 10 серпня 2009 року до договору застави2 сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору застави2.

- 17 червня 2008 року між Банком та Боржником укладено договір застави №60/01-3-08/3 (надалі - договір застави3), за умовами якого Боржник передав в заставу Банку належне йому на праві власності майно: обладнання для виготовлення пінобетону та залізобетону, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 35, яке за згодою сторін оцінено в 55 700,00грн. Згідно додаткового договору №1 від 10 серпня 2009 року до договору застави3 сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору застави3.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору та додаткових угод до нього на день звернення до суду борг відповідача перед позивачем по основній сумі кредиту становить 22091,16грн.

Відповідно до п.3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами.

Перевіривши розрахунок позивача по процентам станом на 26.04.2011р., суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення прострочених процентів в сумі 343,51грн.

Розглядаючи правомірність здійснених позивачем нарахувань пені, господарський суд враховує наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно п.3.4.8 кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми простроченого платежу, за кожний день такої прострочки, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 6992,32грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, яка нарахована за період з 01.08.2009р. по 26.04.2011р. та 108,73грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам, яка нарахована за період з 01.08.2009р. по 26.04.2011р. (а.с. 32).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 26.03.2011 року.

Отже, 26.03.2011р. є строком, коли зобов'язання мало бути виконано.

Прострочка починається з 27.03.2011р. по 26.04.2011р.(як визначив позивач в розрахунку).

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України та встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в розмірі 281,44грн. за несвоєчасну сплату основного боргу по кредиту в сумі 22091,16грн. за період з 27.03.2011р. по 26.04.2011р.

В частині нарахування пені по відсотках період визначається з 10 числа місяця, коли зобов'язання мало бути виконано, в межах шестимісячного терміну, а саме:

- 5,63грн. пені за період з 10.08.2009р. по 10.02.2010р. на суму заборгованості 54,42грн.;

- 14,52грн. пені за період з 10.08.2009р. по 10.02.2010р. на суму заборгованості 140,43грн.;

- 15,37грн. пені за період з 10.08.2009р. по 10.02.2010р. на суму заборгованості 148,66грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 316,96грн. У задоволенні позову в частині стягнення 6784,09грн. пені слід відмовити.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу та штрафних санкцій не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Анкерс" звернулося до АТ "Родовід Банк" з листом від 26.09.2011р. за вих.№10 (а.с.120) про розстрочку боргу по кредитному договору №60/01-КЛТ-08 від 27.03.2008р. та всіма додатковими угодами до нього перед АТ "Родовід Банк" в сумі 30545,58грн. шляхом часткових погашень на протязі шести місяців, що свідчить про визнання боргу відповідачем.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 22091,16грн.- боргу за кредитом, 343,51грн. - боргу за відсотками за користування кредитом та 316,96грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за кредитом обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкерс" (10014, м.Житомир, вул.Чапаєва, 7, код 33644124)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04070, м.Київ, вул.Петра Сагайдачного, 17, код 14349442) - 22751,63грн., з яких: 22091,16грн. - сума основного боргу за кредитом, 343,51грн. - сума боргу за відсотками за користування кредитом та 316,96грн. - сума пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкерс" (10014, м.Житомир, вул.Чапаєва, 7, код 33644124)

- у доход Державного бюджету України на р/р 31118095700002 УДК в м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код доходу 22090200 - 227,52грн. державного мита;

- у доход Державного бюджету України на р/р 31217264700002 УДК у м. Житомирі, код ЄДРПОУ 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код класифікації доходу 22050003 - 181,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 01 листопада 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід.)

4 - прокурору

<Текст >