Рішення № 18892940, 25.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.11 р. Справа № 33/167

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інко Плюс”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 35951359)

до відповідача Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 00191678)

про стягнення заборгованості в сумі 262830грн.75коп., інфляційних витрат в сумі 34430грн.83коп., 3% річних у розмірі 10542грн.03коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дорученням б/н від 28.09.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №03-508 від 01.09.2011р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інко Плюс”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 262830грн.75коп., інфляційних витрат в сумі 34430грн.83коп., 3% річних у розмірі 10542грн.03коп., пені в сумі 42128грн.53коп.

Ухвалою від 22.09.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/167, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №19-09-421 від 13.10.2009р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 262830грн.75коп. та підстави для нарахування інфляційних витрат в сумі 34430грн.83коп., 3% річних у розмірі 10542грн.03коп., пені в сумі 42128грн.53коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №19-09-421 від 13.10.2009р., специфікації, рахунків-фактури №65 від 28.12.2009р., №66 від 28.12.2009р., №67 від 28.12.2009р., №68 від 28.12.2009р., №69 від 28.12.2009р., актів приймання-передачі виконаних робіт з ремонту трансформатору №1 від 28.12.2009р., №2 від 28.12.2009р., №3 від 28.12.2009р., №4 від 28.12.2009р., №5 від 28.12.2009р., претензії б/н та дати та доказів її направлення, акту звіряння станом на 01.08.2010р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 611, 624, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, ч. ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України.

Представником відповідача 05.10.2011р. наданий відзив на позовну заяву, за яким останній зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними у звязку зі спливом строків позовної давності щодо стягнення пені, а при розрахунку інфляційних витрат позивачем були допущені помилки.

25.10.2011р. представником позивача надана заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 42128грн.53коп. в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

25.10.2011р. представником відповідача надана заява про визнання позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 262830грн.75коп. та 3% річних у розмірі 10542грн.03коп. в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку із чим, в подальшому суд здійснює розгляд справи з урахуванням зазначених вище заяв.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

13.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інко Плюс” (виконавець) та Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” (замовник) укладено договір №19-09-421 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати роботи з капітального ремонту трансформаторів та стартеру електродвигуна 1600 кВт, що далі іменовані електрообладнання, перелік яких визначений у Специфікації (Додаток №1), що є невідємною частиною даного договору, а замовник зобовязується виконані роботи прийняти і оплатити (п.1.1. Договору).

Так, в матеріалах справи міститься копія вказаної специфікації, яка підписана з обох сторін та підписи скріплені печатками підприємств, та містить посилання на спірний договір.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Загальна сума договору складає 298500грн.00коп. (двісті девяносто вісім тисяч пятсот грн. 00 коп.). у т.ч. ПДВ 49750грн.00коп. (п.2.1. Договору).

За п.5.1. Договору здавання прийняття виконаних робіт провадиться поетапно, відповідно до заявок замовника і оформляється актами виконаних робіт.

Так, сторонами підписані та скріплені відбитками печаток підприємств з обох сторін акти приймання-передачі виконаних робіт з ремонту трансформатору №1 від 28.12.2009р. на суму 24286грн.00коп., №2 від 28.12.2009р. 30777грн.00коп., №3 від 28.12.2009р. 30777грн.00коп., №4 від 28.12.2009р. 32721грн.00коп., №5 від 28.12.2009р. 144269грн.75коп. Відповідно до чого, суд робить висновок, що виконані роботи за Договором відповідачем прийняті без заперечень.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 20 банківських днів по безготівковому розрахунку з моменту надання рахунка замовникові, оформленого на підставі акту виконаних робіт.

Так, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури №65 від 28.12.2009р., №66 від 28.12.2009р., №67 від 28.12.2009р., №68 від 28.12.2009р., №69 від 28.12.2009р., про отримання відповідачем яких міститься в вищеперелічених актах виконаних робіт із зазначенням дати отримання 28.12.2009р.

Отже, кінцевим терміном оплати виконаних робіт за Договором є 27.01.2010р.

Однак, за твердженням позивача та як вбачається з матеріалів справи у вищезазначений термін замовником оплата виконаних робіт за Договором здійснена не була, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем 28.01.2010р. виникла заборгованість у розмірі 262830грн.75коп.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем не представлено.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за спірним Договором станом на 28.09.2011р., який підписаний та скріплений печатками підприємств з обох сторін на суму 262830грн.75коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Також, представником відповідача надана заява в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої останній визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 262830грн.75коп.

У відповідності з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 262830грн.75коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 34430грн.83коп. та 3% річних у розмірі 10542грн.03коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 29.01.2010р. по 31.05.2011р. (488 днів), який визначений позивачем та не суперечить нормам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що останній відповідає приписам чинного законодавства.

Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 10542грн.03коп. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що у вказаному розрахунку позивачем допущено помилку в частині визначення суми інфляційних витрат за визначений останнім період лютий 2010р. квітень 2011р., Визначений позивачем період не суперечить нормам чинного законодавства.

Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних витрат у відповідності з вимогами листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у розмірі 32015грн.97коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задовлених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інко Плюс”, м.Донецьк до відповідача, Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 262830грн.75коп., інфляційних витрат в сумі 34430грн.83коп., 3% річних у розмірі 10542грн.03коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, буд.85, код ЄДРПОУ 00191678, р/р 26000301796023 в філії ГУ ПІБ України в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інко Плюс” (83017, м.Донецьк, вул.Марії Ульянової, буд. 63-а, код ЄДРПОУ 35951359, р/р 2600997981 в ВАТ „Райфайзен Банк Аваль”, МФО 380805) суму основної заборгованості у розмірі 262830грн.75коп., інфляційні витрати в сумі 32015грн.97коп., 3% річних у розмірі 10542грн.03коп., державне мито в розмірі 3053грн.89коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205грн.96коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >