Рішення № 18892746, 20.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.11 р. Справа № 7/256

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара, при секретарі судового засідання О.В.ЧеботарьовІй.

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства „Фарватер І К" м.Брянка

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький індустріальний союз'

М.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості - 255 948. 28 грн., пені - 24 020, 57 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довір, від відповідача: ОСОБА_2 - довір.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 17.10.2011р. оголошувалась перерва до 20.10.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Приватного підприємства „Фарватер і К" м.Брянка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький індустріальний союз" м.Донецьк про стягнення заборгованості - 255 948, 28 грн., пені - 24 020, 57 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №ДИС/10-271псту від 10.11.2010р. з додатками (специфікаціями); квитанції про приймання вантажу, рахунок №1011 від 10.11.2010р., податкову накладну №1011 від 10.11.2010р., акт здачі-приймання послуг б/н; посвідчення якості №1742 від 10.1*1.2010р.: листи №6 від 10.11.2010р., №1 від 31.03.2011р., №2 від 26.08.2011р., №3 від 24.06.2011р., №1175 від 06.06.2011р., №18 від 26.11.2010р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Відповідач у письмових запереченнях та у судовому засіданні факт отримання спірного товару підтвердив, проте зазначив, що позивачем не доведений факт передачі відповідачу документів, перелічених у п.6.1 Договору, у зв'язку з чим неможливо встановити дату, з якої необхідно було оплатити товар та з якої дати виникло право нарахувати пеню. У зв'язку із зазначеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

За клопотаннями сторін у справу залучені додаткові документи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд» ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №ДИС/10-271псту від 10.11.2010р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.10.1 Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до закінчення виконання ними своїх зобов'язань.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах, викладених у цьому Договорі, товар, сортамент, кількість та ціна якого вказана у протоколах погодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Кількість, якість, упаковка та маркування товару, ціна товару та загальна сума Договору, умови та строки поставки товару узгоджені сторонами в розділах 2-4 Договору.

Згідно наявної у справі специфікації (додаток №1 до Договору), позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти товар протягом листопада 2010р. 200 тн вугілля вартістю 1 354, 17 грн. за 1 тн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки по даному Договору здійснюються в національній вшпоті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за партію товару, що поставляється, протягом 30 банківських днів з дати надання документів, вказаних у п.6.1 Договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується повідомляти покупця про здійснені відвантаження товару протягом 24 годин, а також протягом 5 днів з моменту відвантаження надати покупцю (його представнику) наступні документи: оригінал рахунку-фактури на товар, виписаного у відповідності з п.4.1 цього Договору; оригінал сертифікату (посвідчення) якості; оригінал залізничної квитанції (накладної) та/або іншого товарно-транспортного документу; оригінал листа про власність; акт прийому-передачі товару (2екз.)-Оригінали цих документів передаються покупцю або вказаному ним представнику „з рук в руки".

Згідно п. 4.2 Договору, зобов'язання по поставці вважаються виконаними після передачі товару та документів покупцю.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу у листопаді товар на загальну суму 255 948, 28 грн., в підтвердження чого у справі містяться підписаний обома сторонами акт здачі-приЙому послуг б/н, рахунок №1011 від 10.11.2010р., податкова накладна №1011 від 10.11.2010р., посвідчення якості №1742 від 10.11.2010р.; лист №6 від 10.11.2010р., квитанція про приймання вантажу від 10.11.2011р.

Факт отримання товару також не спростовано відповідачем.

У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду та просить стягнути з ТОВ „Донецька індустріальна спілка" 255 948, 28 грн. боргу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що позивачем не доведено дати вручення відповідачу перелічених у п. 6.1 Договору документів, у зв'язку з чим неможливо встановити дату, з якої необхідно було оплатити товар.

Такі заперечення судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства,

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві^ приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх нередання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару,, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як вже вказано вище, за умовами п.6.1 Договору, позивач повинен передати відповідачу одночасно певні документи, у тому числі акт приі тому-передачі товару (2екз.). Цим же пунктом Договору, за обопільною згодою, сторони передбачили порядок передачі документів - „з рук в руки". Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до відповідача з вимогою направити додаткові документи, отриманий товар не повернув зворотно, а навпаки, отримавши два екземпляри актів здачі-прийому послуг за спірний період, підписав їх без жодних зауважень (у тому числі без зауважень стосовно того, що не достає будь-яких документів зазначених у п.6.1 Договору) та повернув позивачу по 1 екземпляру акта за спірну поставку. Датою поставки, згідно вищевказаних документів є 10.11.2010р. Таким чином, відповідач здійснив конклюдентні дії направлені на визнання факту як отримання самого товару, так і всього пакету документів, передбачених п.6.1 Договору (оригінал рахунку-фактури на товар, виписаного у відповідності з. п.4.1 цього Договору; оригінал сертифікату (посвідчення) якості; оригінал залізничної квитанції (накладної) та/або іншого товарно-транспортного документу; оригінал листа про власність). Таким чином, датою отримання відповідачем як самого товару, так і всіх документів до товару необхідно вважати 10.11.2010р.

Така дата також збігається з датою виписки податкової накладної, яка прийнята відповідачем.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то во но підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний оплатити триманий товар у строк, що не перевищує ЗО банківських днів з моменту отримання товару та всіх документів до нього (перелічених у п.6.1 Договору), тобто у даному випадку з дати підписання актів прийому-передачІ товару.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як назначається в частині 1 статті 33 Господарського, процесуального кодексу України, кожна сторо.ча повинна довести ті обставини, на які вони' посилається як на підставу своїх вимог і заперече' гь.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, - які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі воіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, з огляду на умови Договору, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними, та допустимими доказами факт передачі товару на спірну суму відповідачу, факт передачі відповідачу всіх документів, вказаних у п.6.1 Договору та факт виникнення у відповідача зобов'язанші оплатити такий товар і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 255 948, 28 грн. боргу є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за Ініціативою учасників господарських

відносин. Підставою гослодарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин с вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова

сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, прострочення оплати або поставки товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнути пеню (штрафну неустойку) з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення або від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. Разом з цим, згідно ст.З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.12.2010р. по 19.07.2011р. у сумі 24 020, 57 грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, оскільки вважає, що позивачем не доведений факт передачі відповідачу документи згідно п.6.1 Договору. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що за приписами ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.і Отже пеня може бути нарахована позивачем відповідачу лише за період з 11.12.2010р. по 12.06.2011р. , Пеня перерахована судом відповідно до умов Договору та приписів діючого законодавства, складає 19 890, 34 грн. та підлягає стягненню саме в цьому розмірі. Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 625, 662, 666, 712 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст. 4-2,4-3, 4-6, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд;

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Фарватер і К" м.Брянка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький індустріальний союз" м.Донецьк про стягнення заборгованості - 255 948,28 грн., пені - 24 020, 57 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка", М.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 97, ЄДРПОУ 24812777, п/р 26009174800 в ЗАТ „Донгорбанк") на користь Приватного підприємства „Фарватер і К" (94113, Луганська обл.., м.Брянка, мікрорайон 4, 6.63, ЄДРПОУ 32905404, р/р 26006659780 в АБ „Укркомунбанк") ~

заборгованість у сумі 255 948, 28 грн., пеню у сумі 19 890, 34 грн., державне мито у сумі 2 758, 39 грн., витрати на Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232, 52 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний 20.10.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >