Рішення № 18891986, 25.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.11 р. Справа № 30/99пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Банк Форум”, м. Київ

про: визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором від 20.12.2007 року та розірвання іпотечного договору

за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 05.09.2010р.

від Відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю №10/13-09 від 27.04.2010р.

від Третьої особи 1 ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 23.11.2010р.

від Третьої особи 2 не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдінгова компанія", м.Донецьк звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ права іпотеки за укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м.Донецьк (далі Позивач) договором іпотеки від 20.12.2007р., обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису №6269864 від 20.12.2007р. та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису №6269796 від 20.12.2007р., та відсутнім права на утримання під таким обтяженням наступного майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”: вбудоване нежиле приміщення аптеки №103 загальною площею 417,3 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м.Макіївка, квартал „Хімік”, вулиця Леніна, буд.55, реєстраційний номер 21493156 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 06.08.2001р. Макіївським БТІ на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради №736 від 01.08.2001р., право власності було зареєстровано 07.08.2001р. в Макіївському БТІ в реєстровій книзі 4 за реєстровим №1288, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі; розірвання іпотечного договору від 20.12.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення іпотечних правовідносин внаслідок збільшення обсягу забезпеченого іпотекою кредитного зобовязання без відповідного погодження майнового поручителя на таке збільшення, продовження перебування майна під іпотечним обтяженням та ухилення Іпотекодержателя від виконання визначеного законодавством обовязку і фактичне невизнання останнім припинення свого права іпотеки на майно Позивача.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав кредитний договір №0024/07/19-к від 20.12.2007р., докази права власності на нерухоме майно, витяг з єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна станом на 20.07.2011р., договір №1 від 29.01.2008р. про внесення змін до кредитного договору №0024/07/19-к від 20.12.2007р., правоустановчі документи, ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство 27/104Б; ухвалу у справі про банкрутство 27/104Б за результатами підготовчого засідання; оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство 27/104Б.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 1, 4, 9 Законом України „Про іпотеку”, ст.ст. 15, 16, 202, 541, 543, 544, 559, 572, 575, 653 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 10.08.2011р. до участі у справі залучено у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг", м. Донецьк (далі Третя особа 1); третью особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 (далі Третя особа 2)

Третя особа 2 через канцелярію суду 09.09.2011р. надала письмові пояснення №139/01-16 від 07.09.2011р. з додатками про обставини укладання спірного договору іпотеки і угод про внесення змін до нього, накладання обтяжень на предмет іпотеки, щодо внесення ним змін та додаткових відомостей до запису про обтяження майна іпотекою, а також клопотання про розгляд справи без її участі.

Третя особа 1 13.09.2011р. надала суду пояснення №100-11 від 12.09.2011р. в яких зазначено, що ТОВ „Донфармхолдінг” не повідомляв поручителя ТОВ „Обласна аптечна холдінгова компанія” ні про підписання договору №1 від 29.01.2008р. про внесення змін до кредитного договору №0024/07/19-к від 20.12.2007р., ні про збільшення процентної ставки, оскільки вважав, що такі повідомлення зробить відповідач як ініціатор таких змін.

У наданому 28.09.2011р. відзиві на позов Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на: неможливість застосування до розглядуваних іпотечних правовідносин положень ст. 559 Цивільного кодексу України та відсутність інших підстав для припинення іпотеки.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 26.09.2011р. у звязку із знаходженням судді Довгалюк В.О. у декретній відпустці, справа №30/99пд була передана на повторний автоматичний розподіл.

Згідно результатів повторного автоматичного розподілу, справа передана на розгляд судді Лейбі М.О.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2007 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" (попередня назва організаційно-правової форми відповідача) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" (Позичальник) було укладено кредитний договір №0024/07/19-К (далі Кредитний Договір), відповідно до якого Банк зобовязався надати Позичальнику кредит на покупку нерухомості та повязаних із цим обовязкових платежів у сумі 32689 912,00грн. строком по 31.01.2008р. зі сплатою процентів в розмірі 16% річних.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що в якості забезпечення Позичальником повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування цими коштами є, у тому числі - іпотека вбудованого нежилого приміщення аптеки №103 загальною площею 417,3 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м.Макіївка, квартал „Хімік”, вулиця Леніна, буд.55.

Договором №1 від 29.01.2008р. вказані сторони внесли зміни до Кредитного договору, які передбачили можливість надання кредиту в межах первісно визначеної максимальної суми кредитної заборгованості в розмірі 32689912,00грн. кредитних коштів і в євро та доларах США в еквіваленті, встановивши 12% та 13% річних за користування кредитом, наданим у вказаних валютах відповідно; відсоткова ставка за користування кредитом в гривнях залишилась незміненою на рівні 16% річних, проте в п.1.9. договору №1 сторони обумовили можливість зміни Банком процентної ставки за користування кредитними коштами шляхом направлення Позичальнику повідомлення із новим розміром процентної ставки і дати її введення, відсутність заперечення останнього проти якої протягом 10 днів з моменту отримання вважається зміною і погодженням сторонами такої ставки.

Задля забезпечення виконання грошових зобовязань третьої особи перед відповідачем за вказаним Кредитним договором, 20.12.2007р. Акціонерним комерційним банком "Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдінгова компанія" був укладений договір іпотеки (далі за текстом Договір іпотеки) згідно умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення Позичальником Основного зобовязання нерухоме майно: вбудованого нежилого приміщення аптеки №103 загальною площею 417,3 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вулиця Леніна, буд.55. реєстраційний номер 21493156 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 06.08.2001р. Макіївським БТІ на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради №736 від 01.08.2001р., право власності було зареєстровано 07.08.2001р. в Макіївському БТІ в реєстровій книзі 4 за реєстровим №1288, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі

Згідно умов Іпотечного договору від 20.12.2007р. Боржник зобовязаний повернути кредитору кредитні кошти в строк до 31.01.2008р. 32689912грн., щомісячно сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 16% річних в гривні і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим договором.

Пункт 2.2. встановлює, що у разі настання випадків, передбачених Кредитним договором і цим Договором, які дають право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, повне чи часткове неповернення суми основної заборгованості, повну чи часткову несплату процентів, неустойки та ін.. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 7.3. договору іпотеки визначено, що він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобовязань за Кредитним договором і цим договором.

20.12.2007р. спірний договір був зареєстрований у Державному реєстрі іпотек, і у звязку з його укладанням цієї ж дати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна зроблений запис про заборону відчуження предмету іпотеки.

Рішенням господарського суду Донецької області, яке набуло законної сили, при вирішенні спору між тими ж сторонами, по справі 30/27пн від 24.05.2011р., встановлено факти, які в силу приписів ст.35 ГПК України не потребує доказування, а саме факт того, що Листом від 13.11.2008р., отриманим Позичальником 17.11.2008р., Банк повідомив третю особу про зміну (збільшення) процентних ставок за низкою кредитних договорів, серед яких і Кредитний договір №0024/07/19-К від 20.12.2007р.

Відповідно до наявних в матеріалах розрахунків заборгованості, здійснених відповідачем, підписаних та скріплених печатками, процентна ставка за користування Третьою особою 1 грошовими коштами збільшувалась двічі 14.07.2008р. з 16% до 18% та 25.11.2008р. з 18% до 22%.

Доказів висування третьою особою заперечень проти такого підвищення впродовж 10 днів з моменту отримання повідомлення до матеріалів справи не надано, а із змісту пояснень останнього, наданих суду 13.09.2011р., наявності таких заперечень не вбачається.

Доказів погодження Поручителя на збільшення процентної ставки у Кредитному договорів до матеріалів справи не надано та позивачем і третьою особою заперечується.

Господарським судом Донецької області 21.09.2009 року порушено справу №27/104Б про банкрутство позивача, і після проведеного 14.10.2009р. підготовчого засідання в газеті "Урядовий кур'єр" від 30.10.2009 року № 201 було розміщено відповідне оголошення для виявлення кредиторів.

В межах вказаної справи про банкрутство до позивача з вимогами в числі інших звернувся відповідач з заявою, що ґрунтується на спірному іпотечному договорі від 20.12.2007р. відносно зобовязань третьої особи з кредитного договору №0024/07/19-К від 20.12.2007р.

Позивач, посилаючись на зясоване ним збільшення розміру процентних ставок за забезпеченим іпотекою кредитним договором без відповідної згоди Іпотекодавця, листом №69-11 від 13.07.2011р. звернувся до Відповідача з вимогою про надання останнім письмового повідомлення про включення запису про іпотечне обтяження майна з відповідного реєстру із зазначенням номеру запису.

Вказана вимога отримана відповідачем 18.07.2011р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, станом на 20.07.2011р. майно Позивача перебуває під іпотечним обтяженням, що вбачається із змісту витягів з відповідних реєстрів та підтверджено представником Відповідача у судовому засіданні.

За таких обставин, посилаючись на ухилення Іпотекодержателя від виконання визначеного законодавством обовязку і фактичне невизнання останнім припинення свого права іпотеки на майно Позивача, визначене у якості забезпечення за загаданим вище договором кредиту, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні відсутнім права іпотеки та права на утримання під іпотечним обтяженням приналежного Позивачеві майна і розірвання договору іпотеки внаслідок припинення іпотечних зобовязань через неузгоджене із майновим поручителем збільшення обсягу забезпечуваного (основного зобовязання) зобовязання.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України „Про іпотеку” та умовами спірного іпотечного договору.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач безпосередньо є стороною договору іпотеки, наявність якого за змістом абз. 2 ч. 1 ст. 1 , ч. 6 ст. 3, ч.1 ст. 4 Закону України „Про іпотеку” зумовлює перебування приналежного майна останнього під обтяженням (обмеження у розпорядженні) як джерела для задоволення вимог Відповідача кредитора Третьої особи 1 у кредитних правовідносинах. Позивач також є власником майна, що виступає предметом іпотеки, а отже - особою, яка в силу приписів ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України має законний майновий інтерес стосовно правової визначеності довкола обсягу і характеру можливих зазіхань інших осіб відносно такого майна та поточного обсягу повноважень власника відносно цього майна.

Викладені міркування, за висновком суду, достатньою мірою обґрунтовує доведеність наявності захищуваного субєктивного права (інтересу) Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” для ініціації розглядуваного позову.

Сутність порушення з боку Відповідача означених прав і майнових інтересів Позивача як власника предмета іпотеки за змістом позовної заяви полягає в ухиленні Відповідача від здійснення дій, повязаних з анулюванням записів про наявність іпотечного обтяження, попри наявність обставин, що вказують на припинення іпотечних правовідносин через неузгоджене з майновим поручителем збільшенням процентних ставок за кредитним договором. В свою чергу, Відповідач, підтверджуючи поточне перебування майна під іпотечним обтяженням і невжиття дій з надсилання відповідного письмового повідомлення про анулювання запису про обтяження, заперечує факт припинення іпотечних правовідносин з Позивачем, і, як наслідок підстав для припинення оспрюваного права іпотеки і перебування майна під іпотечним обтяженням, підтверджуючим, при цьому факт укладання додаткових угод до кредитного договору про збільшення процентної ставки.

Таким чином, предметом доказування і судового дослідження у розглядуваному спорі є припинення іпотечних правовідносин між Позивачем та Відповідачем через зміну забезпеченого (основного) зобовязання за угодою між Відповідачем і Третьої особою 1.

Підстави припинення зобовязань зокрема встановлені положеннями глави 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 598 якого визначає можливість припинення зобовязань з підстав, визначених як договором, так і законом.

Беручи до уваги, що розглядувані правовідносини регламентуються також і положеннями Закону України „Про іпотеку”, в даному випадку судом враховуються приписи ст.17 останнього, частина 3 якого встановлює необхідність державної реєстрації відомостей про припинення іпотеки. Як було встановлено судом, Позивач безпосередньо не є боржником Відповідача у забезпечених спірною іпотекою правовідносинах (таким боржником є Третя особа 1 - Позичальник), що в контексті приписів ст.ст. 1, 11 Закону України „Про іпотеку” (далі - Закон) зумовлює висновок про необхідність врахування особливостей розглядуваних іпотечних правовідносин з огляду на статус іпотекодавця майновий поручитель.

За висновком суду, означена особливість полягає в тому, що іпотечні правовідносини за участю майнового поручителя мають змішану правову природу, що включають, власне поруку та заставу (іпотеку). Така позиція ґрунтується на наступних міркуваннях:

- по-перше, за встановленим у наведених вище нормах визначенням майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Таким чином, вказана сутність іпотеки майнового поручителя за Законом цілком охоплюється загальним визначенням поруки особа зобовязується за іншу перед третьої особою. При цьому, суд наголошує, що вказане загальне визначення поруки взагалі не містить жодних обмежень відносно надання забезпечення саме майно, а не лише грошима саме з цих міркувань законодавцем і використаний термін „майновий поручитель”, який у повній мірі відповідає природі правовідносин;

- по-друге, обмеження обсягу відповідальності майнового поручителя перед кредитором за ч. 1 ст.11 Закону виключно розміром вартості предмету іпотеки цілком узгоджується із обсягом забезпечення порукою за ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України;

- по-третє, положення ст. 554 Цивільного кодексу України, яка наслідками порушення забезпеченого порукою зобовязання нібито вказує на виключно „грошову” природу забезпечення порукою жодною мірою не спростовує приведеного вище висновку суду, оскільки означена загальна норма не є імперативною з точки зору неможливості настання при правовідносинах поруки і інших наслідків, тому і наслідки порушення в розглядуваних правовідносинах визначаються у світлі спеціальних приписів Закону України „Про іпотеку”. Наразі, припущення того, що природа забезпечувальних правовідносин поруки ідентифікується лише у разі порукою грошима і втрачає свою сутність у разі поруки нерухомим майном є абсурдним і не узгоджується із встановленим п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципом розумності, адже за змістом ст.ст.177, 179, 190 цього Кодексу і гроші, і нерухомість є речами та різновидами майна а різні наслідки при порушені забезпеченого зобовязання при таких поруках зумовлені лише особливістю майнового обігу нерухомості і грошей, насамперед порядком їх відчуження;

- по-четверте, наслідки виконання поручителем та майновим поручителем зобовязання перед кредитором замість безпосереднього боржника за змістом ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 11, ч. 3 ст. 42 Закону є тотожними заміна первісного кредитора у зобовязанні на поручителя (майнового поручителя) і спільність природи цих правовідносин підкреслюється посиланням на це в п.3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України.

Наразі, правильність викладеного вище висновку суду відносно можливості застосування до майнової поруки у іпотечних правовідносинах загальних положень Цивільного кодексу України про поруку підтверджується аналогічною правовою позицією Вищого господарського суду України (постанова від 30.03.2011р. у справі №21/218-10, відносно якої ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2011р. відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України) та Верховного Суду України (ухвала від 23.02.2011р.).

Виходячи з змісту ч. 1 ст. 548, ч. 1 ст. 553, ч.1 ст. 572, ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст.3 Закону України „Про іпотеку” майнова порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку кредитного) зобовязання має акцесорний (додатковий) та похідний характер від забезпечуваного зобовязання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобовязання унеможливлює існування обєкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить встановлення факту порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України обовязкової умови для реалізації іпотекодержателем права на задоволення забезпеченої вимоги за рахунок предмету іпотеки згідно ч.6 ст. 3 Закону.

Забезпечуваними зобовязаннями виступають грошові вимоги Відповідача до Третьої особи 1 в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобовязується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо впливає на обсяг грошових зобовязань, забезпечуваних майновою порукою Позивача, у світлі вимог ч. 1 ст. 7 і п.2 ч. 1 ст. 18 Закону підлягає обовязковому визначенню у спірному договорі іпотеки, як це було зроблено при його укладанні, і обізнаність Позивача із первісними параметрами основного зобовязання.

Між тим, як було встановлено судом, шляхом укладання між Відповідачем та Третьої особою Договору №1 від 29.01.2008р. сторони обумовили можливість зміни Банком процентної ставки за користування кредитними коштами шляхом направлення Позичальнику повідомлення із новим розміром процентної ставки і дати її введення, відсутність заперечення останнього проти якої протягом 10 днів з моменту отримання вважається зміною і погодженням сторонами такої ставки.

Судом встановлено, що процентна ставка за користування Третьою особою 1 грошовими коштами за кредитним договором №0024/07/19-К відповідачем збільшувалась двічі 14.07.2008р. з 16% до 18% та 25.11.2008р. з 18% до 22%., доказів попередньої обізнаності із якими та згоди з боку Позивача суду не представлено.

Таким чином, збільшення розміру процентів за кредитним договором на попередньо неузгоджені в іпотечному договорі параметри вимагає наявності хронологічно ранішого погодження іпотекодавця на зміну основного зобовязання.

Між тим, доказів надання згоди позивача на збільшення процентних ставок за користування Третьою особою 1 коштами за кредитним договором №0024/07/19-К до справи не надано, і наявності такої згоди за представленими поясненням сторін та Третьої особи 2 взагалі не вбачається.

Відтак, попередньо не узгоджене з Позивачем збільшення процентних ставок за забезпеченим зобовязанням призвело до припинення майнової поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Правомірність застосування означеної правової підстави для встановлення факту припинення з 14.07.2008р. правовідносин майнової поруки у повній мірі узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р. є джерелом права для національних судів. Так, в п. 65 Рішення від 16.04.2002р. у справі „АТ Данжвіля проти Франції” Європейський суд з прав людини стосовно гарантованої ст. 14 Конвенції реалізації передбачених Конвенцією прав (в тому числі і ст. 1 Першого протоколу права мирного володіння своїм майном) без жодної дискримінації за будь-якої з ознак, зазначив наступне: „....згідно з практикою Європейського суду з прав людини, немає дискримінації доти, доки не йдеться про різний підхід до осіб, що перебувають в однаковій ситуації”.

В даному випадку виконання вказаної міжнародної гарантії полягає у послідовному застосуванні встановлених законодавством підстав для припинення правовідносин поруки незалежно від того, чим поручився за іншу особу поручитель нерухомими майном чи грошовими коштами. Судом відхиляються викладені аргументи Відповідача відносно відсутності впливу запровадженого збільшення розміру процентної ставки на обсягу відповідальності Позивача, імперативно обмежений ст. 11 Закону України „Про іпотеку” вартістю предмета іпотеки та її співвідношенням із обсягом заборгованості Третьої особи за кредитним договором, оскільки:

- по-перше, можливість застосування ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України за змістом цієї норми не перебуває у залежності від того, чи забезпечує порука основне зобовязання повністю або в цілому, адже ст. 11 Закону в цій частині співвідноситься із ч. 2 ст.553 Цивільного кодексу України;

- по-друге, оскільки за змістом ч.9 ст. 38, ч.3 ст.42 Закону України „Про іпотеку” для збереження майновим поручителем права власності на предмет іпотеки при зверненні іпотекодержателем стягнення на нього і припинення такого стягнення має виконати у повному обсягу основне зобовязання, остільки розмір такого зобовязання незалежно від фіксованої вартості предмету іпотеки безпосередньо впливає на майнові права Позивача;

-по-третє, ч.7 ст. 38 Закону України „Про іпотеку” визначає право іпотекодавця на отримання залишку коштів від продажу предмету іпотеки після погашення вимог забезпеченого зобовязання. Відтак, неузгоджене з майновим поручителем збільшення обсягу основного зобовязання впливає не тільки на здатність безпосередньо боржника його погасити повністю чи частково, але й може призвести до повного нівелювання права майнового поручителя на отримання решти коштів без встановленої ст. 19 Закону обовязкової попередньої обізнаності останнього про це.

Сукупний аналіз положень ч.ч.1-3 ст.202, ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України і ст. 19 Закону України „Про іпотеку” дозволяє кваліфікувати попередню згоду майнового поручителя на зміну забезпечуваного зобовязання, наслідком якої (зміни) є збільшення процентів, як правочин з іпотекодержателем, спрямований на збереження наявних правовідносин майнової поруки (іпотеки) та зміну їх умов щодо визначення параметрів основного зобовязання.

Своєчасне не вчинення такого правочину має обовязковим та одночасним із неузгодженим збільшенням розміру процентних ставок наслідком припинення майнової поруки, а отже і припинення перебування сторін спірного договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, та існування у відповідача як кредитора іпотекодержателя, зумовлених іпотечними правовідносинами спірного права іпотеки і права утримання майна під іпотечним обтяженням всупереч приписів ч. 3 ст. 17 Закону України „Про іпотеку” та п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ №410 від 31.03.2004р. Суд зауважує, що оскільки Відповідач є стороною і кредитного і іпотечного договорів, і зацікавлений в забезпеченості своїх вимог до Третьої особи 1, остільки саме Відповідач повинен був завчасно ініціювати укладання з Позивачем відповідного правочину, доказів чого суду не представлено.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині визнання відсутніми означених прав Відповідача по відношенню до Позивача та його майна, беручи до уваги, що такий спосіб судового захисту передбачений ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, а встановлене судом поточне перебування майна під іпотечним обтяженням не тільки обмежує права власника майна, але й урахуванням процесуальної позиції Відповідача достатньою мірою вказує на сприйняття останнім такий спірних прав як чинних і наявних.

Разом із тим, суд вважає безпідставною вимогу Позивача щодо розірвання спірного договору, адже дійсно, жодних передбачених ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України у позові підстав не приведено і доказово не доведено. Свою чергу, встановлене судом припинення правовідносин майнової поруки у відповідності до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України відбулося ще до подання розглядуваного позову, що унеможливлює порушенням відсутнім фактом його поточного існування як чинної підстави для відповідних зобовязань сторін прав та інтересів Позивача.

Більш того, виходячи із вказаних в ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідків розірвання договору припинення встановлених ним зобовязань сторін, розірвання є самостійною по відношенню до встановленою судом в даному випадку підставою для припинення іпотечного договору і вимагає його існування на момент свого застосування, чого, наразі, дотримано бут не може.

Таким чином, позовні вимоги про розірвання договору іпотеки задоволенню не підлягають як юридично не спроможні та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 15, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ про визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором від 20.12.2007р. та розірвання іпотечного договору, задовольнити частково.

Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ права іпотеки за укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м.Донецьк договором іпотеки від 20.12.2007р., обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису №6269864 від 20.12.2007р. та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису №6269796 від 20.12.2007р., та відсутнім права на утримання під таким обтяженням наступного майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”: вбудоване нежиле приміщення аптеки №103 загальною площею 417,3 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м.Макіївка, квартал „Хімік”, вулиця Леніна, буд.55, реєстраційний номер 21493156 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія” на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 06.08.2001р. Макіївським БТІ на підставі рішення виконкому Макіївської міської ради №736 від 01.08.2001р., право власності було зареєстровано 07.08.2001р. в Макіївському БТІ в реєстровій книзі 4 за реєстровим №1288, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі.

Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ про розірвання іпотечного договору від 20.12.2007р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ (ідентифікаційний код 21574573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдингова компанія”, м.Донецьк (ідентифікаційний код 30206529) витрати зі сплати державного мита в сумі 42,5грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >