Рішення № 18891675, 18.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.11 р. Справа № 29/180

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Елміз”, м.Київ

до Відповідача: Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці Відповідача: Міністерство вугільної промисловості України в особі правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 864280,00грн., 3% річних у сумі 43190,32грн., інфляційних витрат у сумі 143470,48грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Елміз”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка, Донецька область (далі Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці Відповідача: Міністерство вугільної промисловості України в особі правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ (далі Третя особа) про стягнення заборгованості у розмірі 864280,00грн., 3% річних у сумі 43190,32грн., інфляційних витрат у сумі 143470,48грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором №02-01/1-41 від 15.07.2009р. про закупівлю по результатам відкритих товарів, які відбулись 12 червня 2009 року, щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору 02-01/1-41 від 15.07.2009р. про закупівлю по результатам відкритих товарів, які відбулись 12 червня 2009 року, видаткових накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей, правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Елміз”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.

21.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.06.2011р. складає 864280,00грн.

18.10.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву від 17.10.2011р. №12-12/15-259 у якому зазначаює, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у основній сумі заборгованості 864280,00грн. Щодо вимог по сплаті інфляційних нарахувань та 3% річних, просить відмовити суд у їх задоволенні. Зазначає, що ДП „Артемвугілля” ужило усіх можливих заходів щодо належного виконання зобовязання по договору. Так, Відповідач стверджує, що останнім було надано на реєстрацію та взяття на облік у Управлінні Державного казначейства у м.Горлівці ГУДКУ у Донецькій області юридичне зобовязання. Відповідно до п.4 ст. 23 Бюджетного Кодексу України, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) не встановлено інше. Виходячи із вказаного, ДП „Артемвугілля” не мало змоги сплатити кошти відповідно до умов договору, оскільки відповідні надходження були відсутні. Виходячи з викладеного, враховуючи факт, що порушенню зобовязання сприяло бездіяльність головного розпорядника коштів Міністерства вугільної промисловості України, керуючись ст. 219 ГКУ, просять відмовити в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, звільнивши від відповідальності ДП „Артемвугілля”.

Представник Позивача у судове засідання 18.10.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 18.10.2011р. зявився, позовні вимоги визнав в частині стягнення заборгованості, заперечив проти стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань про, що виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2009 року між Міністерством вугільної промисловості України (Замовник) ДП „Артемвугілля” (Платник) та Відкритим акціонерним товариством „Елміз” (Постачальник) було укладено договір №02-01/1-41 про закупівлю по результатам відкритих товарів, які відбулись 12 червня 2009 року, відповідно п.3.1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Платнику продукцію, а саме: світильники шахтні головні акумуляторні в особливо вибухобезпечному виконанні типу Луч-Р, Луч-Р-03, СГО-1, СВГ-6, СВГ-8, СМГ1.03, в кількості та за ціною згідно специфікації (надалі за Договором Товар), а Платник зобовязується прийняти. Здійснити оплату за Товар. Найменування, ціна, кількість, загальна вартість Товару, умови оплати за нього викладені у специфікації. Специфікація є невідємною частиною даного Договору.

Як вбачається з статуту Публічне акціонерне товариство „Елміз” є правонаступником всіх прав та зобовязань Відкритого акціонерного товариства „Елміз”.

Згідно п.3.2 договору загальна вартість Товару за Договором складає 1392606,00грн. (один мільйон триста девяносто дві тисячі шістсот шість гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 232101,00 (двісті тридцять дві тисячі сто одна) гривні 00 коп.

У розділі 7 договору Сторони дійшли згоди щодо умов платежів:

- оплата за Товар здійснюється: по факту постачання протягом 20 банківських днів з моменту постачання узгодженої партії Товару (п.7.2 Договору);

Згідно п.13.1 договору договір діє з дати його підписання до 31.12.2009 року, а щодо виконання зобовязань до повного і належного їх виконання.

Між Сторонам було підписано специфікацію №1 до договору №02-01/1-41 від 15.07.2009р., де дійшли згоди про наступне:

Також відповідно п.3 специфікації 100% оплати за поставлений товар за фактом поставки, згідно накладної на узгоджену партію Товару протягом 20 банківських днів.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 864280,00грн., що підтверджується видатковими накладними №10981 від 03.11.2009р. на суму 585480,00грн., №10982 від 03.11.2009р. на суму 278800,00грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар прийнятий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей серія ЯЖМ №1194.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №02-01/1-41 від 15.07.2009р. про закупівлю по результатам відкритих товарів, які відбулись 12 червня 2009 року Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 864280,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що суму боргу у розмірі 864280,00грн. визнає у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 864280,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 864280,00грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Артемвугілля”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 143470,48грн., 3% річних від суми загального боргу складає 43190,32грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 143470,48грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 43190,32грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Елміз”, м.Київ до Державного підприємства „Артемвугілля”, м.Горлівка, Донецька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці Відповідача: Міністерство вугільної промисловості України в особі правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ про стягнення заборгованості у розмірі 864280,00грн., 3% річних у сумі 43190,32грн., інфляційних витрат у сумі 143470,48грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля” (84601, м.Горлівка, Донецька область, пр.Леніна, 13, ЄДРПОУ 32270533, р/р 35230020002225 ГУДКУ у Донецькій області , МФО 834016) на користь Публічного акціонерного товариства „Елміз” (вул.Бориспільська, 9, м. Київ, 02099, ЄДРПОУ 24102142, р/р 260090130691 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) заборгованість у розмірі 864280,00грн., інфляційні витрати у сумі 143470,48грн., 3% річних у сумі 43190,32грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля” (84601, м.Горлівка, Донецька область, пр.Леніна, 13, ЄДРПОУ 32270533, р/р 35230020002225 ГУДКУ у Донецькій області , МФО 834016) на користь Публічного акціонерного товариства „Елміз” (вул.Бориспільська, 9, м. Київ, 02099, ЄДРПОУ 24102142, р/р 260090130691 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 10509,41грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 18.10.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >