Рішення № 18891668, 19.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.11 р. Справа № 29/182

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Л.Авто”, м.Київ

до Відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк

про: стягнення 681844,05грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.09.2011р. по 19.10.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Т.Л.Авто”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 595153,46грн., пені у сумі 31029,85грн., штрафу у сумі 55660,74грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором №728 від 19.04.2011р. про закупівлю товарів за державні кошти, щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: претензії №15/3 від 15.07.2011р., договору №728 від 19.04.2011р. про закупівлю товарів за державні кошти, специфікації до договору, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, податкових накладних, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Л.Авто”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6-9 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 193Господарського кодексу України.

21.09.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги визнає частково, лише в частині стягнення заборгованості у розмірі 595153,46грн. Щодо пені зазначає, що Позивачем здійснений розрахунок суми пені у розмірі 0,1% проте пунктом 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що: Платник грошових коштів платить на користь одержувача вказаних коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, який встановлюється за згодою сторін, проте не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який платиться пеня.

Заявою від 19.10.2011р. №19/1 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до суму боргу у розмірі 495153,46грн., пеню у розмірі 25206,55грн., штраф у розмірі 34660,74грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 19.10.2011р. №19/1, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

19.10.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому суму боргу у розмірі 495153,46грн. та суму штрафу у розмірі 34660,74грн. визнає, стосовно пені зазначає наступне, що сума пені відповідно п.2 ст. 343 Господарського кодексу України не більш ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, складає станом на 23.08.2011р. 11905,65грн.

Представник Позивача у судове засідання 19.10.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 19.10.2011р. №19/1

Представник Відповідача у судове засідання 19.10.2011р. зявився, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення заборгованості та штрафу, з підстав викладені у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2011 року між Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Т.Л.Авто” (Постачальник) було укладено договір №728 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю Товари, зазначені в Специфікації, що є Додатком №1 до даного Договору, а Покупець прийняти та оплатити такі Товари.

Згідно п.3.1 Договору ціна даного Договору становить 3589240,44грн. (три мільйона пятсот вісімдесят девять тисяч двісті сорок гривень 44 копійок) у тому числі ПДВ (20%) 598206,74грн. (пятсот девяносто вісім тисяч двісті шість гривень 74 копійки)

У розділі 4 Договору Сторони дійшли згоди щодо порядку здійснення оплати:

- розрахунки повадяться шляхом: оплати Покупцем Товару після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару на протязі 30 календарних днів після одержання Товару у вказаному місці призначення (п.4.1 Договору);

Відповідно п.7.4 Договору при порушенні строків оплати поставленого Товару (повністю або частково) Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення опати за кожен день прострочення. За прострочення оплати Товару понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% від простроченої суми.

У розділі 10 Договору Сторони дійшли згоди щодо строку дії договору та встановили, що Договір набирає чинності з моменту (дати) його підписання обома Сторонами (дати початку строку договору). Сторони узгодили, що дата закінчення строку дії даного Договору визначається наступними чином: при належному виконання обома Сторонами своїх обовязків обумовлених даним Договором, датою закінчення строку дії даного Договору є 31.12.2011р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобовязань чи у разі відсутності фінансування по даному Договору, датою закінчення строку дії Договору є дата повного та належного виконання Сторонами (у відповідності з умовами Договору) всіх прийнятих на себе за Договором зобовязань.

У Специфікації до договору Сторони визначили найменування товару, кількість та ціну, крім того у п.3 специфікації встановлено умови та порядок розрахунків оплата Покупцем Товару після підписання Сторонами Акту приймання передачі Товару на протязі 30 календарних днів після одержання Товару у вказаному місці призначення.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 795153,46грн., що підтверджується видатковими накладними №TL-H1157-357 від 08.06.2011р. на суму 602541,20грн., №Т9-Н1165-012 від 15.06.2011р. на суму 192612,26грн.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №1519 від 08.06.2011р., №1564 від 15.06.2011р., у вказаних довіреностях зазначено договір №728 від 19.04.2011р.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Позивачем на адресу Відповідача 15.07.2011р. було направлено претензію №15/3 з вимогою здійснити оплату у розмірі 795153,46грн.

Відповідачем в порушення умов договору була здійснена часткова оплата за поставлений товар у розмірі 300000,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 495 153,46грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №728 про закупівлю товарів за державні кошти від 19.04.2011 року Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 795153,46грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмір 300000,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що суму боргу у розмірі 495153,46грн. визнає у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 495153,46грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 495153,46грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно п.7.4 Договору при порушенні строків оплати поставленого Товару (повністю або частково) Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення опати за кожен день прострочення. За прострочення оплати Товару понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% від простроченої суми.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань по оплаті за товар, поставлений позивачем є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару у розмірі 34660,74грн.

За змістом ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у випадку порушення строку оплати поставленого товару безпосередньо у п. 7.4 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, проте суд перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені лише у розмірі 24758,51грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Л.Авто”, м.Київ до Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 495153,46грн., пені у розмірі 25206,55грн., штрафу у розмірі 34660,74грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, б.63, ЄДРПОУ 33161769, р/р 26006000003601 у ПАО „Креди Агриколь Банк”, м.Донецьк) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Л.Авто” (03134, м.Київ, вул.Симиренко, б.36, ЄДРПОУ 36702953, р/р26002010087313 у ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 321764) заборгованість у розмірі 495153,46грн., пеню у розмірі 24758,51грн., штраф у сумі 34660,74грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільно-енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, б.63, ЄДРПОУ 33161769, р/р 26006000003601 у ПАО „Креди Агриколь Банк”, м.Донецьк) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Л.Авто” (03134, м.Київ, вул.Симиренко, б.36, ЄДРПОУ 36702953, р/р26002010087313 у ПАТ „ВТБ Банк”, МФО 321764)компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 6812,94грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засідання 19.10.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.11р.