Рішення № 18891646, 18.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.11 р. Справа № 29/109

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація”, м.Київ

до Відповідача: Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 4642,29грн., інфляційних витрат у розмірі 1041,37грн., 3% річних у розмірі 224,36грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Українська автомобільна корпорація”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4642,29грн., інфляційних витрат у розмірі 1041,37грн., 3% річних у розмірі 224,36грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” та автосервісної філії „ЗІП-Авто”, видаткових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного та завіреного печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 09.04.2009р. складає 17593,64грн., виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 179, 193, ч.1 ст. 181, ч.4 ст. 232, ч.1 ст. 265 Господарського кодексу, ч.1 ст. 207, ч.2 ст. 625, ст.ст. 534, 536, 629, 651, 691, 692, ч.4 ст. 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України.

03.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” та автосервісної філії „ЗІП-Авто” Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація”, податкових накладних, вимоги про виконання грошового зобовязання від 07.07.2009 року №11.09 та довідку за підписом головного бухгалтера та генерального директора, яка свідчить про те, що між АТ „Українська автомобільна корпорація” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 крім поставок товару за спірними накладними відсутні інші правовідносини з постачання товарів, опосередкованих іншими договорами.

23.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі від 23.08.2011 року у яких зазначає, що наявні підписані видаткові накладні, де зазначено строк виконання зобовязання підтверджують передачу товару та прав власності на нього відповідачу, довіреності видані представникам для отримання визначеної кількості товару, в сукупності з підписаними актами звірки взаємних розрахунків, проведеними оплатами, що є достатніми підставами для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.09.2011р. справу передано на розгляд судді Соболєвій С.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 28.09.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Заявою від 20.09.2011р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості заявивши до стягнення суму 4449,58грн., та збільшив в частині стягнення інфляційного збільшення заявивши до стягнення суму 1432,77грн., та 3% річних заявивши до стягнення суму 390,06грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 20.09.2011р. №б/н , оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшив розмір вимог. Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

28.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера №575 від 23.09.2011р., де зазначено, що АТ „Українська автомобільна корпорація” поставила Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 36991,26грн. Відповідач розрахувався за поставлений товар не в повному обсязі, а лише у сумі 17320,84грн. Також ФОП ОСОБА_1 було здійснено повернення товару на загальну суму 15220,84грн. У звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 4449,58грн.

28.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат.

28.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі у яких зазначає, що наявні підписані видаткові накладні, де зазначено строк виконання зобовязання підтверджують передачу товару та права власності на нього Відповідачу, з огляду на викладене Позивача стверджує, що в сукупності з підписаним актом звірки взаємних розрахунків, проведеними оплатами є достатніми підставами для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

14.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що із законодавчих актів таких як ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Цивільного Кодексу України випливає, що наявність відбитку печатки на видатковій накладній підписаній фізичною особою підприємцем не є обовязковим для юридичного правильного оформлення видаткової накладної. Видаткові накладні за яким приймалися товарно-матеріальні цінності підписувалися відповідачем власноруч. Позивач стверджує, що Відповідач не надав заперечення проти позову, не надав докази того, що він не підписував видаткові накладні.

Представник Позивача у судове засідання 18.10.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від від 20.09.2011р. №б/н.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: АДРЕСА_1

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Автосервісною філією „ЗІП-Авто” Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару.

Згідно із положення про Автосервісну філію „ЗІП-Авто” Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” - Автосервісна філія „ЗІП-Авто” (філія) не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” (товариство). Товариство відповідає по зобовязанням Філії згідно із законодавством України.

Позивачем через відокремлений підрозділ Автосервісну філію „ЗІП-Авто” було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 36991,26грн., що підтверджується підписаними з боку обох сторін без зауважень видатковими накладними №30Т41-5573 від 30.01.2008р. на суму 24175,50грн., №Н34-00004474 від 12.09.2008р. на суму 3732,30грн., №Н34-000044652 від 12.09.2008р. на суму 122,40грн., №Н34-00007367 від 25.09.2008р. на суму 2119,80грн., №Н34-00007920 від 29.09.2008р. на суму 372,84грн., №Н34-00008001 від 30.09.2008р. на суму 363,42грн., №Н34-00008640 від 02.10.2008р. на суму 1 815,78грн., №Н34-00008963 від 03.10.2008р. на суму 4289,22грн.

Доказу, що спростовують наведене, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, останнім була здійснена часткова оплата за поставлений товар на загальну суму 17320,84грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Також Відповідачем було здійснено повернення товару загальної вартості 15220,84грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 4 449,58грн.

Відтак у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Факт заборгованості також підтверджується підписаним та завіреним печатками з боку обох сторін актом звіряння взаємних розрахунків (а.с.28-29).

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобовязань і тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобовязання Постачальника, а саме: поставляти Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від Позивача отриманий товар, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати (який визначений у кожній накладній окремо), була здійснена лише часткова оплата та здійснено часткове повернення поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у розмірі 4449,58 грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 4449,58 грн За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 4449,58 грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 1432,77грн., 3% річних від суми загального боргу складає 390,06грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 1432,77грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 390,06грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація”, м.Київ до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 4449,58грн, інфляційних витрат у розмірі 1432,77грн., 3% річних у розмірі 390,06грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” (ЄДРПОУ 03121566, м.Київ, вул.Червоноармійська, 15/2) заборгованість у розмірі 4449,58грн, інфляційних витрат у розмірі 1432,77грн., 3% річних у розмірі 390,06грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” (ЄДРПОУ 03121566, м.Київ, вул.Червоноармійська, 15/2) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 18.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011р.