Рішення № 18890726, 18.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.11 р. Справа № 37/217

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Міщенко Т.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватної фірми „ТЕМП”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20351842

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості в розмірі 37275,32грн

за участю уповноважених представників:

від Позивача Стоєва Е.Г. (керівник згідно витягу з ЄДРЮОФОП від 18.04.2011р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.44, 811 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 19.09.2011р. на 03.10.2011р., з 03.10.2011р. на 18.10.2011р..

У судовому засіданні 18.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

03.08.2011р. Приватна фірма „Темп” (далі Позивач) звернулась з позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 37275,32грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договорами оренди від 01.11.2009р. і 01.12.2009р. відносно вбудованого приміщення площею 74,3кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого станом на 01.04.2011р. утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу від 05.04.1996р.; пояснювальну записку, накази по кадрах, витяг з ЄДРЮОФОП, договір оренди б/н від 01.11.2009р., договір оренди №2 від 01.12.2009р.; акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010р., 01.01.2011р., 01.04.2011р.; акти приймання-передачі робіт за період з січня 2010р. по березень 2011р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.193, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 762 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 56-150 т.1, а.с.а.с.1-21, 33-41 т.2), в тому числі пояснення стосовно складових елементів заборгованості та витребуваних судом, але не наданих документах, в яких наголошено, що акт приймання-передачі майне не складався.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою згідно наданих документів свідоцтва відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.25 т.2), достовірність яких (відомостей) презюмується згідно ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.22 т.2).

У судовому засіданні 18.10.2011р. представник Позивача підтримав заявлений позов, наполягаючи на вирішенні спору за наявними документами в цьому засіданні та повідомляючи на запитання суду про продаж обєкту оренди фізичній особі ще до укладання договору оренди з Відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 43, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома позиції по суті розглядуваного спору з наданням підтверджуючих документів, а встановлення правової певності відносно заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права, тим більше що подальше очікування на здійснення таких прав є неможливим через закінчення 18.10.2008р. процесуального строку розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.1996р. на підставі договору купівлі-продажу (а.с.8) Позивачем було придбане нерухоме майно магазин№3 зі складом загальною площею 308,3кв.м., а також інші допоміжні будівлі і огорожу за адресою АДРЕСА_1. 02.07.1996р. за Позивачем було зареєстроване КП „БТІ м. Донецька” право власності на вказану будівлю магазину (а.с.8 зворотна сторона).

На підставі нотаріально посвідченого договору придбане за вказаним договором купівлі-продажу майно було відчужене Приватною фірмою „Темп” на користь ОСОБА_3 (а.с.38 т.2), який в подальшому за договором №1а від 03.01.2011р. (а.с.39 т.2) передав частину означеною будівлі площею 165кв.м. в оренду Позивачу на період з 03.01.2011р. по 31.12.2011р., прямо передбачивши в договорі (п.4) право здавати це приміщення в суборенду.

Після відчуження згаданих вище обєктів нерухомості на користь ОСОБА_3, але до моменту укладання договору оренди відносно частини приміщення від 03.01.2011р., Позивачем був складений проект договору оренди нерухомого майна від 01.11.2009р. (а.с.а.с.17, 18 т.1), умови п.п.1.1., 1.2., 4.1 і 5.1. якого передбачали надання Позивачем як Орендодавцем Відповідачеві як Орендареві вбудованого приміщення площею 74,3кв.м. за адресою АДРЕСА_1, на період з 01.11.2009р. по 31.10.2010р. з щомісячною орендної платою в сумі 5500грн. Представлений в матеріалах справи проект означеного договору жодною із сторін не підписаний.

01.12.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №2 (а.с.а.с.15, 16), згідно п.п. 1.1, 1.1., 2.1. і 7.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудоване приміщення площею 74,3м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком до 01.12.2010р. для роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Відповідно до умов розділу 3 договору Орендар вступає в тимчасове платне користування обєктом оренди в строк визначений в договорі, але не раніше дати підписання договору і акту приймання-передачі (п.3.1.), який п.1.3. визначений у якості невідємної частини договору. При цьому, приймання-передача обєкту має здійснюватися призначеною сторонами двосторонньою комісією протягом 1 місяця з моменту підписання договору, впродовж якого Орендодавець зобовязаний звільнити приміщення і підготування його для передання Орендареві (п.п.3.2. 3.4.). Пунктом 3.5. договору визначено, що обєкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі, доказів чого до справи не надано, а із пояснень керівника Позивача вбачається, що такий акт взагалі не складався.

Згідно умов п.п.4.1, 4.2 договору оренди №2 від 01.12.2009р. на Відповідача покладені грошові зобовязання зі сплати орендної плати за прибуткових касовим ордером, в розмірі 4500грн на місяць, яка має сплачуватись наперед не пізніше 10 числа поточного місяця. Крім того, згідно п.4.4 договору Орендар має окремо оплачувати електроенергію відповідно до щомісячних показників електролічильника. Своєчасне і повне внесення орендних платежів відповідно до п.7.1.2. договору віднесено до обовязків Орендаря.

Згідно п.5.2 договору, якщо жодна зі сторін в місячний строк до закінчення терміну дії договору не виявить письмового бажання його розірвати, то він автоматично продовжується на тих самих умовах строком на один рік.

З представлених у матеріалах справи оригіналів прибуткових касових ордерів вбачається, що у період з 01.12.2009р. до 04.03.2011р. Позивач отримувалися від Відповідача грошові кошти в рахунок суборендних та комунальних платежів (а.с.а.с.70-150 т.1, 1-15 т.2) Означені прибуткові касові ордери не містять посилань на будь-який договір, так само, як представлені акти приймання-передачі робіт відносно комунальних послуг і послуг суборенди

за період з січня 2010р. до березня 2011р. (а.с.31-55 т.1).

Сторонами складені і підписані без посилання на договір акти звірення взаємних розрахунків: за період 2010р. акт від 01.01.2011р. (а.с.29-30 т.1) та за період з січня до березня 2011р. акт від 01.04.2011р. (а.с.25 т.1), відповідно до яких підтверджується наявність у Відповідача невиконаного грошового зобовязання перед Позивачем на суму 37275,32грн. зі сплати суборендних платежів та оплати комунальних послуг. Як вбачається за наданих пояснень (а.с.а.с.33-36 т.2) означена сума заборгованості Позивачем розрахована за період з листопада 2009р. по березень 2011р.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню), і відсутність (недоведеність) будь-якої з цих умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених вимог та вказаних норм діючого законодавства підставою виникнення та існування відповідного (захищуваного) субєктивного права Позивача на отримання грошових коштів у якості орендної плати є існування відповідних орендних правовідносин з Відповідачем в період формування стягуваної заборгованості та настання обовязку із внесення платежів.

Втім, висновки суду, які ґрунтуються на встановлених на підставі зібраних у справі доказів обставин, вказують на недоведеність Позивачем належними доказами існування права на отримання стягуваних орендних платежів, оскільки:

-по-перше, датований 01.11.2009р. проект договору оренди сторонами не підписаний, що вказує на його неукладенність у розумінні ст. 181 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, означений документ не може вважатися належною у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою для виникнення нараховуваної Позивачем заборгованості з оренди за листопад 2009р.;

- по-друге, за змістом ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна в найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму. Втім, як було встановлено судом, на момент укладання договору оренди №2 від 01.12.2009р., і впродовж періоду нарахування стягуваної заборгованості до 03.01.2011р., Позивач не був власником обєкту оренду, та не представив жодних доказів існування у нього інших підстав для існування права на укладання договору оренди відносно майна, приналежного іншій особі. Укладання договору оренди із власником лише 03.01.2011р. не вливає на відсутність доведеного права на укладання договору саме оренди у будь-якому разі (може існувати лише право на укладання суборенди), а тим більше 01.12.2009р.;

- по-третє, існування права на отримання стягуваних сум заборгованості передбачає обовязкову доведеність факту передання майна в користування Відповідачу, як це випливає із змісту положень розділу 3 договору оренди №2 від 01.12.2009р. та прямо передбачено ч. 1 ст.795 Цивільного кодексу України. Дійсно, за змістом ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України орендна плата є платою саме за користування майном на умовах відповідного договору. Відтак, наявність і можливість користування обєктом оренди є обовязковою умовою існування обовязку із внесення орендних платежів, що у повній мірі узгоджується із ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Між тим, судом було встановлено, що обєкт оренди за актом приймання-передачі Відповідачеві не передавався, що у сукупності із викладеним вище дає підстави стверджувати недоведеним наявність у Позивача у субєктивного права на отримання орендних платежів від Відповідача за визначений період, що унеможливлює встановлення факту порушення означеного права з боку останнього та застосування обраного способу судового захисту в контексті приписів ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відносно представлених Позивачем інших документів на підтвердження заявлених вимог (прибуткових касових ордерів, актів виконаних робіт та звірення розрахунків) суд зазначає, що вони не можуть оцінюватися як належні докази у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не тільки не спростовують наведених вище висновків суду, але й взагалі дозволяють визначити будь-який взаємозвязок із викладеними підставами позову (правовідносинами за конкретними договорами оренди) такі документи не містять жодних посилань на договір, на виконання якого вони були складені, а за своїм змістом не стосуються саме орендних правовідносин. Наразі, суду не було доведено неможливості існування між сторонами будь-яких інших правовідносин, окрім розглядуваних і оцінюваних за цим позовом, в межах яких могли бути складені такі документи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Приватної фірми „ТЕМП”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 20351842) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості в розмірі 37275,32грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >