Рішення № 18890697, 18.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.11 р. Справа № 30/105пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Міщенко Т.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

про: визнання недійсною односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна №1569/2004 від 24.12.2004р., встановлення чинності цього договору, зобовязання надати згоду на проведення відновлювальних та ремонтних дій, зобовязання усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (довіреність №5-1265 від 20.10.2009р.);

від Відповідача ОСОБА_3 (довіреність №99 від 19.08.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.44, 811 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 19.09.2011р. на 03.10.2011р. з подальшим оголошенням перерви до 18.10.2011р.

У судовому засіданні 18.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Київ (далі Позивач) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Відповідач) про: визнання недійсною односторонньої відмови відповідача повністю від зобовязань по договору оренди та встановити чинність договору оренди №1569/2004 від 24.12.2004р.; зобовязати дати згоду на проведення відновлювальних та ремонтних робіт орендованого майна за рахунок позивача з наступним предявленням вимог до винної сторони; зобовязати усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням, тобто передати предмет оренди за актом передачі протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили і в майбутньому не створювати йому перешкод у користуванні орендованим майном.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання та чинність внаслідок неодноразових пролонгацій договору оренди нерухомого майна №1569/2004 від 24.12.2004р., створення сторонніми особами за умов бездіяльності Орендодавця перешкод в користуванні обєктом оренди і ці обставини встановлені низкою судових рішень, ігнорування Орендодавцем звернення Орендаря про усунення перешкод в користуванні майном і наданні дозволу на проведення відновлювальних і ремонтних робіт.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав свідоцтво про державну реєстрацію; звернення до Орендодавця з доказами надсилання та отримання; рішення Господарського суду Донецької області у справі №16/46пн від 23.09.2008р., №33/44пд від 12.01.2009р., №33/35 від 17.12.2008р., №16/85 від 25.06.2011р., договір оренди №1569 від 24.12.2004р. з додаткової угодою №1 від 24.12.2004р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланнями на ст.ст. 16, 769 Цивільного кодексу України, ст.ст.23,28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Позивач на підтвердження своєї позиції та на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-71, 83), серед яких заява від 28.09.2011р. із поясненнями сутності протиправної бездіяльності Орендодавця, а у наданій в судовому засіданні заяві від 18.10.2011р. (а.с.82) ідентифікував оспорювану односторонню відмову як таку, що викладена у листі від 25.12.2009р. №20-06-04-14385.

Відповідач надав відзив на позов №10/14-09106 від 09.09.2011р. (а.с.а.с.31-39), яким проти позову заперечив, посилаючись на: невідповідність дійсності покладених в основу позовної заяви доводів та припинення договору оренди через закінчення строку дії і правомірним запереченням проти його подальшого продовження; визнаний Позивачем факт отримання обєкту оренди за актом приймання-передачі та відсутність будь-якого іншого акту між сторонами про повернення майна, або доказів вчинення Орендодавцем дій з перешкоджання користування майном; неможливість узгодження та проведення ремонтних робіт за відсутністю діючого договору оренди.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду Відповідач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.35-39, 46-52, 76-81), у тому числі:

- прояснення, надані 30.09.2011р., щодо строків попередніх продовжень договору оренди та відсутністю обмежень Орендодавця у застосуванні права заперечувати подальше автоматичне продовження договору, а також відносно доказів набрання законної сили представлених Позивачем судових рішень;

- пояснення, надані 18.10.2011р., відносно безпідставності застосування для обґрунтування чинності договору положень: ст. 73 Закону України „Про державний бюджет України на 2009р.” через нездійснення Орендарем відповідного повідомлення Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку оренди нерухомого майна, положень ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” через відсутність повідомлення Орендаря про бажання скористатися переважним правом на укладання нового договору, приписів п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” через автоматичне продовження договору з моменту укладання понад пятирічний строк.

У судовому засідання 18.10.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладено письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів та пояснень на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) 24.12.2004р. був укладений договір оренди №1569/2004 (а.с.а.с.22-23), відповідно до умов п.п.1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає з метою розміщення складі для зберігання сільськогосподарської продукції в строкове платне користування нерухоме майно частину будівлі складу готової продукції площею 4000кв.м. за яким Орендар прийняв, а Орендодавець передав у строкове платне користування нерухоме державне майно частину будівлі складу готової продукції площею 4000м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, строком на 360 днів з 24.12.2004р. до 18.12.2005р.

Відповідно до п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном в термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання цього договору та акту приймання-передачі, що відбулося 24.12.2004р. (а.с.44).

Пункт 7.2. договору до обовязків Орендодавця відносить не вчинення дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися Орендованим майном на умовах цього договору.

Згідно положень п. 10.8. чинність договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, водночас п. 10.6 передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

На підставі цього строк дії договору неодноразово продовжувався відповідно до 13.12.2006р., 08.12.2007р., 03.12.2008р., та в останнє - 27.11.2009р.

В перебігу орендних правовідносин сторони додаткової угодою №1 від 13.06.2007р. (а.с.24 зворотна сторона) змінювали розмір орендної плати.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №16/46пн від 23.09.2008р. (а.с.а.с.11-13) відмолено у задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про усунення перешкод в користуванні спірним орендованим майном, зарахування в рахунок наступних оплат 9після усунення перешкод в користуванні спірним майном) зайво перерахованої суми орендної плати в період не користування приміщення по незалежних від орендаря обставинам та припинено провадження стосовно позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства „Каранський елеватор” у звязку з його ліквідацією. Цим рішенням було встановлено неможливість Орендаря з червня 2006р. здійснювати господарську діяльність на обєкті оренди і використовувати його за цільовим призначенням за обставин, за які він не відповідає, а також дію договору оренди на момент розгляду справи через відсутність в її матеріалів листів про припинення договору, не пролонгацію та звільнення приміщення.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №33/35 від 17.12.2008р. (а.с.17-19) відмовлено у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2007р. по грудень 2007рю. у розмірі 5547,37грн. та пені за період з 26.02.2007р. по 31.01.2008р. у розмірі 1112,72грн. у звязку із встановленням рішенням Господарського суду Донецької області від 23.09.2008р. у справі №16/46пн преюдиціальних у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставин позбавлення можливості з незалежних від Орендаря причин користуватися обєктом оренди.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №33/44пд (а.с.а.с.14-16) відмовлено у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобовязання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі через безпідставність односторонньої відмови Орендодавця від договору в порядку ст.782 Цивільного кодексу України листом №06-03-109 від 12.01.2008р. зважаючи на встановлені в межах згадуваної вище справи №33/35 обставини правомірного звільнення Орендаря в орендних платежів.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №16/85 від 06.06.2011р. (а.с.а.с.20, 21), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. (а.с.а.с.50-52), відмовлено у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 91738,1грн. та пені в розмірі 1430,23грн. у звязку із встановленням обставин позбавлення з 08.06.2006р. можливості з незалежних від Орендаря причин користуватися обєктом оренди.

За поясненнями сторін та відомостями програми „Документообіг господарських судів” означені судові акти не скасовані та є чинними.

Листом від 05.12.2009р., отриманим Відповідачем 08.12.2009р. (а.с.61 та його зворотна сторона) Орендар, посилаючись на встановлені згаданими вище судовими рішеннями обставини неможливості використання обєкту оренди та наявність намірів поновити використання майна і положення ст.73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009р.” просив продовжити договір оренди на 2 роки.

У відповідь на означене звернення Орендодавець у листі №20-06-04-14385 від 25.12.2009р. (а.с.а.с.35, 36) повідомив про закінчення строку дії договору 28.11.2009р., відсутність підстав для його подальшого автоматичного продовження та вказав про невиконання вимог ч.3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ст.73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009р.” щодо строків завчасного повідомлення Орендарем про наявність наміри продовжити орендні правовідносини. Із змісту відмітки на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.37) вбачається отримання означеного листа Позивачем 12.01.2010р.

Листом №20-06-03-02486 від 09.03.2010р. (а.с.64) Відповідач зазначив про припинення дії договору оренди №1569 від 24.12.2004р., та повідомив про необхідність повернення орендованого майна.

Листом від 30.06.2011р., отриманим Орендодавцем 05.07.2011р. (а.с.10 та його зворотна сторона), Позивач, просив усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням, дозволити проведення відновлювальних та ремонтних робіт та вважати договір продовженим до 02.12.2014р.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у вказаних вище відзиві та поясненнях.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх обєднання відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення права оренди приміщення).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у визнанні недійсним односторонньої відмови від договору оренди та примусовому спонуканні Відповідача до вчинення певних дій, повязаних із реалізацією прав позивача як орендаря.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди нежитлового приміщення №1569/2004 від 24.12.2004р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-наявності у позивача певного субєктивного права (інтересу);

-порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Із змісту позовної заяви та викладених пояснень у заяві від 28.09.2011р. захищуваним в даному випадку субєктивним правом Позивача є право оренди приміщення за умовами договору оренди нежитлового приміщення №1569/2004 від 24.12.2004р.

Беручи до уваги, що розгляд питання відносно надання згоди на проведення ремонтних і відновлювальних робіт орендованого майна та усунення перешкод в такому користуванні у запропонований Позивачем спосіб передбачають попереднє встановлення обставин поточної чинності договору оренди, як підстави для існування відповідних правовідносин між сторонами, суд насамперед розглядає вимогу щодо визнання недійсним односторонньої відмови Відповідача від договору оренди, викладеної в листі №20-06-04-14385 від 25.12.2009р., та наявності у Позивача захищуваного ним права оренди.

Враховуючи приписи ст.202, ч.3 ст. 651 та ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою оспорювана одностороння відмова від договору оренди являє собою односторонній правоприпиняючий правочин. Оскільки укладений між сторонами договір оренди не містить будь-яких застережень відносно підстав для односторонньої відмови від договору з боку Орендодавця, остільки застосуванню підлягають положення законодавства України, а саме ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України, що встановлює право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3 місяців підряд.

Між тим, лист Регіонального відділення Фонду державного майна України №20-06-04-14385 від 25.12.2009р. за своїм змістом не втілює означену односторонню відмову він є відповіддю на пропозицію Орендаря продовжити договір оренди на 2 роки у відповідності до положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2009р.” та повідомленням про заперечення проти подальшого автоматичного продовження договору оренди після закінчення його чергового строку пролонгації.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність здійснення Орендарем користування та володіння обєктом оренди (його перебування у Відповідача) до завершення строку таких правовідносин. В свою чергу, у світлі згадуваної вище ст. 782 Цивільного кодексу України та положень ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору та закінчення строку дії договору є самостійними та самодостатніми підставами для припинення орендних правовідносин.

За висновками суду, волевиявлення Орендодавця, викладене в листі №20-06-04-14385 від 25.12.2009р. щодо відмови від продовження орендних правовідносин, унеможливлює повторне автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 Цивільного кодексу України, і як вірно зауважує Відповідач, діюче законодавство не покладає припинення правовідносин із закінченням строку дії договору у залежність від мотивів таких заперечень.

Суд наголошує, що обставини отримання/неотримання Орендарем згаданого листа в розглядуваному випадку жодною мірою не впливає на висновок суду про припинення договору оренди з 28.11.2009р., оскільки:

- по-перше, Орендодавцем вжито всіх заходів для належного і своєчасного повідомлення Орендаря за відомою та офіційною адресою місцезнаходження останнього;

- по-друге, Орендарем не представлено доказів продовження фактичного використання майна після 27.11.2009р.;

- по-третє, викладена у листі від 05.12.2008р.(а.с.61) пропозиція Орендаря продовжити строк дії договору на два роки при встановленій домовленості сторін щодо тривалості означеного строку у 360 днів є само по собі заявою про зміну істотної у розумінні ч.1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору, висування якої (заяви) унеможливлює автоматичне продовження договору згідно ч.2 ст. 17 цього Закону.

Наразі, приведені інші аргументи Позивача на користь правомірності збереження орендних правовідносин, судом також відхиляються, адже як правомірно зауважує Відповідач:

- відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 73 Закону України „Про Державний бюджету України на 2009р.” Орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна. Між тим, як було встановлено судом за наявними матеріалами справи Позивач не звертався до 27.10.2009р. до Відповідача з повідомленням про наявність намірів скористатися правом на продовження строку оренди до 2-років;

- Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" набрав чинності 30.12.2009р. тобто вже після припинення договору оренди з 28.11.2009р., а п. 5 його Прикінцевих положень передбачав можливість продовження чинного договору оренди до 5 років з моменту укладання, тоді як розглядуваний договір був укладений ще 24.12.2004р. і 5 років відповідно добігли кінця 24.12.2009р.

Встановлений судом факт припинення орендних правовідносин ще з 28.11.2009р. зумовлює відсутність у Позивача захищуваного субєктивного права як на момент вирішення спору, так і на дату подання позову (11.08.2011р.), а отже і неможливість порушення такого відсутнього права Відповідачем.

Відсутність чинного договору оренди унеможливлює і правомірність сподівань колишнього Орендаря на надання Відповідачем дозволів на проведення ремонтних і відновлювальних робіт та вжиття інших дій з усунення перешкод у користуванні майном, тим більше:, що жодних доказів вчинення таких перешкод саме Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області Позивачем до справи не надано, так само як і доказів повернення майна з оренди за відповідним актом.

Отже, суд відмовляє у задоволені позову через юридичну і доказову неспроможність, внаслідок чого в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносить на рахунок Позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) про визнання недійсною односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна №1569/2004 від 24.12.2004р., встановлення чинності цього договору, зобовязання надати згоду на проведення відновлювальних та ремонтних дій, зобовязання усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >