Постанова № 18890580, 25.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.11 р. Справа № 28/259а

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Венера", м. Димитрів

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Димитрові

про скасування податкових повідомлень –рішень № 0000362640/0 та

№ 0000372640/1 від 30.04.2003 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Венера", звернувся до суду з позовною заявою до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень № 0000710823/0/16957/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року, № 0000700823/0/16956/7/15-16-23/5 від 21 червня 2006 року.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Венера” м. Димитрів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень –рішень від 30.04.2003 р. № 0000362640/0 та № 0000372640/1 (судом врахована зміна предмету позову).

01.11.2005 р. у зв’язку з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005 р. № 2953-ІV, господарський суд відкрив провадження в адміністративній справі № 28/259а. Провадження у справі відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 09.01.2008 року замінено відповідача у справі – Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Димитрові

Відповідно до змісту позовної заяви, уточненої позовної заяви від 19.12.2005р. інших письмових пояснень позивача, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, суперечать діючому законодавству та мають бути скасовані.

Так, позивач вважає безпідставним висновки відповідача про те, що позивачем було безоплатно отримані товари на суму 221844,20 грн. Позивач стверджує, що зазначені висновки зроблені не на підставі даних його бухгалтерського обліку, не на підставі аналізу первинних документів, оскільки такі документи взагалі не перевірялись про що відсутні будь-які посилання у акті перевірки.

Також позивач стверджує, що при визначенні його податкових зобов’язань з податку на додану вартість відповідач безпідставно не врахував податковий кредит , який мав виникнути в результаті постачання йому товарів на суму 235992,5 грн. При цьому, зазначає позивач загальна сума податку за перевірений період повинна бути збільшена на 39332,08 і скласти 57067,08 грн., що призведе до відсутності донарахувань податку.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в ході перевірки податковим органом був встановлений факт порушення позивачем пп.4.1.1, 4.1.6. п.4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в частині не включення до складу валових доходів сум безповоротної фінансової допомоги у вигляді безоплатно наданих позивачу товарів.

Відповідач також зазначив, що позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ суму у розмірі 47198,5 грн., щодо якої при перевірці не було подано податкових накладних чим був порушений п. 7.2.6. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Ухвалою від 19.01.2005 р. господарським судом Донецької області по справі була призначена судова економічна експертиза. 05.03.2007 р. судом призначено додаткову судово-бухгалтерську експертизу. Ухвалою суду від 11 березня 2008 року по справі № 28/259а призначено повторну судову-бухгалтерську експертизу.

На час проведення експертиз провадження по справі зупинялось.

Позивачем у судовому засіданні надані пояснення, відповідно до яких він вважає обґрунтованим та правомірним висновок судово-економічної експертизи № 1140/25/5161/24, що надійшов до суду 12.11.2007р., в частині висвітлення питань щодо податку на додану вартість.

Відповідач проти висновку заперечив, стверджуючи, що експертом безпідставно прийняті до розрахунку податкового кредиту позивача податкові накладні щодо товарів, реалізація яких, а тобто і використання у оподаткованих операціях, не встановлено в ході перевірки.

Щодо інших питань, які ставились перед судовим експертом та відповідно щодо яких експертами не зроблені висновки, то сторонами пояснено про відсутність необхідності подальшого з’ясування обставин шляхом проведення експертиз та зазначено про доцільність розгляду справи за наявними матеріалами та на підставі досліджених обставин.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково надані документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

З 15.04.2003 р. по 30.04.2003 р. відповідачем проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2001 по 31.12.2002 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт № 6/26-2-23768643 від 29.04.2003 року (надалі – акт перевірки).

В ході перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем, зокрема:

пп.4.1.1, 4.1.6. п.4.1 ст. 4, п. 5.2.1, 5.3.9, 5.3.1, 5.6.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого встановлено заниження суми оподатковуваного прибутку на 424,1 тис грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2002р., за 4 квартал 2002 р - на 127230 грн.

п.п. 7.3.1., 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 37593 грн.

На підставі акту перевірки та здійснених в ході перевірки висновків відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000362640/0 від 30.04.2003р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 225312,00 грн., в тому числі в сумі 127230,00 грн. за основним платежем, в сумі 98082,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

№ 0000372640/1 від 30.04.2003р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 60566,00 грн., в тому числі в сумі 37593,00 грн. за основним платежем, в сумі 22973,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

1. По податковому повідомленню-рішенню 0000362640/0 від 30.04.2003р.

Як вбачається з акту перевірки (л.с. 12) та підтверджено представником податкового органу, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.23 ст. 1 та п.п. 4.1.6. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок чого встановлено заниження валового доходу в сумі 221844,20 грн. Таке заниження встановлено через те, що позивачем не віднесено до складу валового доходу перевіреного періоду сум безповоротної фінансової допомоги у вигляді безоплатно отриманих позивачем товарів.

Зазначені висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах законодавства та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1.6.ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход включає, зокрема, Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

Пунктом 1.23. ст. 1 цього ж закону визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

В ході перевірки податковим органом не встановлено та в ході судового розгляду не доведено, що придбання позивачем певних товарів не передбачає грошової або іншої компенсації їх вартості товарів чи повернення. Само по собі знаходження товарів у платника податків ніяким чином не свідчить про їх придбання на безоплатній основі або без компенсації вартості. Визначення статусу товарів податковим органом у даному випадку як безоплатно отриманих є лише припущенням, яке не доводиться належними та допустимими доказами.

Актом перевірки (л.с. 13) встановлено порушення позивачем п. 5.3.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок чого встановлено завищення валових витрат в сумі 249000 грн.

Як зазначено в акті перевірки, в ході перевірки встановлено недостачу товарно матеріальних цінностей: сітки рабиця, сітка затяжка, скоба, розстріл на загальну вартість 249000 грн., що і стало, за поясненнями представника відповідача, підставою для висновків про порушення зазначеної норми закону.

Відповідно до застосованих податковим органом положень п. 5.3.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не включаються до складу валових витрат витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків.

Таким чином, податковим органом в якості підстави витрачання позивачем сітки рабиця, сітки затяжки, скоби та розстрілу визначено їх витрачання на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку.

Акт перевірки не містить будь-яких положень, відповідно до яких можливо зробити висновок, що спірні товарно-матеріальні цінності витрачені позивачем на цілі визначені наведеною нормою Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Податковим органом не визначено та не доведено документально час, місце, мета, суб’єктний склад інші необхідні доказові складові організованих та проведених позивачем заходів.

Матеріали справи не містять будь-яких документальних доказів витрачання позивачем сітки рабиця, сітки затяжки, скоби та розстрілу на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку.

Представником податкового органу не надані пояснення з приводу того, за яких обставин зроблені висновки про витрачання товарно-маитеріальні цінностей саме на наведені цілі.

На підставі наявних у справі матеріалів неможливо зробити припущення, що позивачем витрачені зазначені матеріали саме на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, а тому необґрунтованим є висновок про порушення ним п. 5.3.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і зменшення внаслідок цього валових витрат на суму 249000 грн.

Як вбачаєть з акту перевірки, встановлені в ході перевірки дані по скоригованому валовому доходу та відхилення складають, відповідно, 521,0 тис. грн. і +427,3 тис. грн. (таблиця 1 акту перевірки). Дані по загальній сумі валових витрат та відхилення складають, відповідно, 96,3 тис. грн. і + 3,2 тис. грн. (таблиця 2 акту перевірки). Зазначені зміни у структурі доходів та витрат (з урахуванням відсутності змін у сумі амортизаційних відрахувань) потягли за собою донарахування податку в розмірі 127,23 тис грн.

З урахуванням зазначеного, встановлене судом безпідставне збільшення відповідачем валових доходів позивача на суму 221844,20 грн. та таке ж безпідставне зменшення валових витрат на суму 249000 грн. обумовлює (виходячи із зроблених в ході перевірки розрахунків) відсутність виникнення додаткових до визначених податкових зобо’язань з податку на прибуток. Наведене обумовлює безпідставність визначення спірним податковим повідомленням рішенням податкових зобо’язань позивача з податку на прибуток в сумі 127230,00 грн.

1. По податковому повідомленню-рішенню № 0000372640/1 від 30.04.2003р.

Актом перевірки, зокрема, визначено (л.с. 15), що перевіркою встановлено порушення п.п. 7.3.1., 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 37593 грн. При цьому, розрахунками проведеними в ході перевірки (таблиця 5 акту перевірки) встановлено наявність податкових зобо’язань з податку на додану вартість в сумі 59811 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 21212 грн. внаслідок чого чиста сума зобо’язань встановлена в розмірі 38599 грн.

Для належного з’ясування питань, зокрема щодо обліку позивачем податку на додану вартість призначалась судово-економічна експертиза.

Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 1140/25/5161/24 доданий до матеріалів справи. Дослідження проводилось і висновок складений: експертом Черкашиним О.В., завідуючим сектором досліджень фінансово-господарських операцій по господарським справам лабораторії судово-економічних досліджень, який має 4 клас, вищу економічну та юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта, стаж експертної роботи з 2001р.; експертом Кравець Л.О., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта, стаж роботи за спеціальністю з 1996 р. Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній кваліфікації осіб, що дали експертний висновок.

Для розв’язання експерту судом були поставлені, зокрема, питання перевірити чи підтверджуються висновки акту перевірки відносно заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 37593 грн.

Огляд експертного висновку в частині розв’язання зазначених питань показує, що в ході дослідження експертом використовувались матеріали справи, первинні бухгалтерські документи та облікові регістри позивача надані експерту на задоволення його клопотань. Висновок складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки та надано відповідь на поставлені судом питання. За таких умов, висновок експерта прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Як вбачається з експертного висновку (л.с. 114), експертом встановлені розбіжності між даними проведеного дослідження та даними акту перевірки в розмірі 52574 грн. Розбіжності пояснені експертами тим, що в ході перевірки не враховані податкові зобов’язання з передплати в сумі 1433 грн., податковий кредит за податковими накладними № 204 від 20.06.2002р., № 213 від 02.07.2002р., № 228 від 11.07.2002р. на загальну суму 46448,40 грн., податковий кредит за податковими накладними № 416/273 від 18.12.2001р., № 248/242 від 06.06.2002р., № 202/253 від 20.06.2002р. на загальну суму 7043,00 грн., завищення позивачем податкових зобов’язань в розмірі 516 грн.

Як зазначалось, загальна сума податкових зобов’язань визначена в ході перевірки позивача склала 38599, що обумовило донарахування податку в розмірі 37593 грн. З урахуванням висновків експертизи щодо наявності розбіжностей від цієї суми в бік зменшення на суму 52574 грн. не підтверджуються висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що обумовлює безпідставність їх визначення спірним податковим повідомленням рішенням.

Необґрунтованість визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань позивача обумовлює безпідставність застосування цими ж податковими повідомленнями-рішеннями до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 1, 4, 5, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 6,7 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Венера" до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про скасування податкових повідомлень–рішень №0000362640/0 та № 0000372640/1 від 30.04.2003 р. – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000362640/0 та № 0000372640/1 від 30.04.2003 р.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Венера" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Гончаров С.А.

У судовому засіданні 25.10.2011 року

оголошено вступну та резулятивну частину постанови

Постанову складено в повному обсязі 27.10.2011 року.