Рішення № 18888922, 19.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.11 р. Справа № 39/152пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Гречух В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс»,м. Вугледар

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг», м. Донецьк

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у м. Вугледар

про визнання недійсним договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р.

За участю представників сторін:

від позивача: Пилипенко В.Ф. директор, ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю;

від третьої особи не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Вугледаренергоплюс», м. Вугледар, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг», м. Донецьк, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у м. Вугледар, про визнання недійсним договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р., укладеного між приватним підприємством «Вугледаренергоплюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та застосування наслідків, передбачених ст. 228 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 29/04-2 від 29.04.2010 р., специфікації № 1 від 29.04.2010 р., № 2 від 30.04.2010 р., № 3 від 29.06.2010 р., видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, акт Державної податкової інспекції у м. Вугледар № 320/23-0/33124465 від 21.10.2010 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2010 р. по 31.07.2010 р. по операціям з платником податків ТОВ «Авістапромторг».

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що при укладанні оспорюваного договору сторонами було погоджено всі суттєві умови, обовязкові для даного виду договору, вказані умови відповідають вимогам господарського законодавства України, на виконання умов договору здійснювалося постачання продукції, вказаної в Договорі. Право власності на вугілля, яке є предметом договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р. перейшло до позивача, про що свідчать документи первинного обліку, надані суду. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

19.09.2011 р. позивачем через канцелярію суду були надані письмові пояснення у відповідності до яких останній зазначив, що на виконання договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р. укладено специфікації, якими було погоджено обсяг продукції, що поставляється за даним договором. Приватне підприємство „Вугледаренергоплюс” здійснює господарську діяльність з посередництва у торгівлі паливом (КВЕД 51.12.0), у звязку з чим отримана від відповідача вугільна продукція, в подальшому була реалізована кінцевому споживачеві, Приватному акціонерному товариству „Донецький електрометалургійний завод” на підставі договору № 4400002628 від 29.12.2009 р. Приватне підприємство „Вугледаренергоплюс” належним чином виконало свої зобовязання за договором № 4400002628 від 29.12.2009 р. перед ПрАТ „Донецький електрометалургійний завод”, поставивши останньому вугілля марки АС-6-13 на загальну суму 1707611,00грн., у т.ч. ПДВ 284601,83грн., на підтвердження чого представив суду засвідчені копії видаткових накладних до договору № 4400002628 від 29.12.2009 р., а також податкових накладних та банківських виписок.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 19.09.2011 р. не зявився, письмових пояснень по справі не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення взаємних прав та обовязків сторін (позивача та відповідача) є договір № 29/04-2 від 29.04.2010 р.

Дослідивши зміст представленого договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р., суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1ст.179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства , та скріплюється печаткою.

Згідно частин 2,3 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою стороною. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно ст.23 Закону України “Про господарські товариства” управління товариством здійснюють його органи.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виходячи з системного аналізу норм Цивільного кодексу (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України “Про господарські товариства” (статті 47, 62, 63), Закону України “Про акціонерні товариства” (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (частина третя статті 92, друге речення абзацу третього частини першої статті 161 Цивільного кодексу).

Виходячи з преамбули Договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р. та розділу 14 Договору “Юридичні адреси та реквізити сторін”, останній з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» (Продавець) підписаний директором Реутовим В.Д., який діяв на підставі Статуту, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Вугледаренергоплюс” (Покупець) директором Пилипенко В.Ф., який діяв на підставі статуту. Підписи перших керівників на Договорі скріплені печатками Товариств.

Строк дії договору згідно з п. 12 починається з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками обох сторін до 31.12.2010 р.

Згідно п. 1 даного Договору Постачальник зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості, асортименті, за цінами та у строки згідно специфікацій до цього Договору, які складають його невідємну частину. Загальна сума договору складає 1890000,00грн., в. т.ч. ПДВ 315000,00 грн.

Укладеними сторонами до договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р. специфікаціями сторонами були погоджені найменування, кількість, ціна, строк поставки та якісні характеристики продукції, що підлягає поставці у відповідності з даним Договором.

Продукція згідно з п. 1 Договору поставляється на умовах СРТ (на станцію вантажоотримувача - станція Донецьк) пр поставці залізничним транспортом згідно правил Інкотермс-2000. Продукція поставляється навалом.

За змістом ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до умов Договору та специфікацій до нього Продавець згідно долучених до матеріалів справи засвідчених копій видаткових накладних поставив Покупцеві продукцію на загальну суму 1634806,40грн.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Суду не надано жодних доказів незгоди позивача щодо належності виконання Продавцем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, у звязку з чим суд дійшов висновку, що свої зобовязання з поставки продукції відповідач виконав у відповідності з умовами договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р.

Товар позивачем прийнято, що підтверджується підписом уповноважених представників на вказаних накладних, повноваження яких закріплюються представленими в матеріали справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Підписи представників скріплені печаткою Товариства, факт отримання товару позивачем не заперечується.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 1634806,40грн., тобто обовязок відповідача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

В свою чергу, позивач на виконання зустрічного обовязку з оплати вартості поставленої продукції перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 1634806,40грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

На дослідження господарському суду було представлено засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які засвідчують факт виконання сторонами умов оспорюваного договору, продукція фактично була поставлена та у сумі підтвердженої первинними документами сплачена.

Отриманий покупцем товар був оприбуткований та відображений на балансових рахунках підприємства та у всіх бухгалтерських документах.

При здійсненні купівлі продукції покупець Приватне підприємство «Вугледаренергоплюс»,м. Вугледар отримав від продавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг», м. Донецьк належним чином оформлені первинні документи на підставі яких, сторони вправі включати дані господарські операції до бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, усі вищенаведені документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про реальність господарських операцій, здійснених позивачем та підставі спірного договору, а саме фактичну поставку вугілля марки АС 6-13 від ТОВ «Авістапромторг» безпосередньо на склад ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод» відповідно до змінених специфікацією № 2 від 30.04.2010 р. умов Договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р., укладеного між ТОВ «Авістапромторг» та ПП «Вугледаренергоплюс».

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним означеного договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р., з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р., позивач посилається на висновки Державної податкової інспекції у м. Вугледар, викладені в акті № 320/23-0/33124465 від 21.10.2010 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2010 р. по 31.07.2010 р. по операціям з платником податків ТОВ «Авістапромторг» щодо нікчемності правочину, з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Оцінивши в сукупності викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог обставини та представлені в їх підтвердження докази господарський суд вважає, що позов Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс»,м. Вугледар задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

У відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. (Постанова Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року № 9).

Предметом оспорюваного договору є поставка антрациту марки АС, фракція 6-13мм. Надані суду первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність господарських операцій, здійснених позивачем та підставі спірного договору, а саме фактичну поставку вугілля марки АС 6-13 від ТОВ «Авістапромторг» безпосередньо на склад ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод» відповідно до змінених специфікацією № 2 від 30.04.2010 р. умов Договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р., укладеного між ТОВ «Авістапромторг» та ПП «Вугледаренергоплюс».

При цьому, господарському суду не представлено належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України, доказів, які б підтверджували факт, що оспорюваний правочин посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); та/або, що вказаний правочини вчинений щодо викраденого майна; порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина у формі умислу, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт Державної податкової інспекції у м. Вугледар № 320/23-0/33124465 від 21.10.2010 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2010 р. по 31.07.2010 р. по операціям з платником податків ТОВ «Авістапромторг» не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу на підтвердження наявності вини будь-якої зі сторін у вчиненні правочину, визначеного ст. 228 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За висновком суду, позивач з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України, доказі не довів наявності обставин щодо недійсності укладеного між сторонами договору № 29/04-2 від 29.04.2010 р., з підстав передбачених ст. 228 ЦК України, або його невідповідність вимогам встановленим ст. 203 ЦК України, тобто не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Натомість надані суду первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне виконання умов оспорюваного договору.

З урахуванням викладеного, в позовних вимогах Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс»,м. Вугледар слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Приватного підприємства «Вугледаренергоплюс»,м. Вугледар - відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписано 26.09.2011 р.

Суддя Морщагіна Н.С.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >