Рішення № 18888373, 17.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.11 р. Справа № 4/334

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 10.02.2010р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерторг-Інвест Україна” м. Київ

до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

про стягнення 19711,65грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 19711,65грн., з яких: 17996,55грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений товар, 647,88грн. інфляційні, які нараховані за лютий-квітень 2011р., 173,06грн. 3%річних, які нараховані за період з лютого по квітень 2011р, 894,16грн. пеня, яка нарахована відповідно до умов п. 7.1 договору за період з 04. лютого по 31 травня 2011р.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір купівлі-продажу №36/3 від 29.01.2008р. з додатком №1 від 29.01.2008р., видаткову накладну №ІТІ-0-000128 від 23.01.2009р. на суму 57098,34грн., вимогу про оплату №2 від 23.11.2010р., яка отримана відповідачем.

Відповідач не отримав ухвали суду, що свідчать повернуті Повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалами суду.

Оскільки сторонами в судовому процесі відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підприємства та організації, фізичні особи-підприємці, позивач повинен довести, що відповідач, до якого він звертається є на час звернення до господарського суду субєктом підприємницької діяльності.

Позивач був зобовязаний судом ухвалою про порушення справи надати докази про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що ним не виконано.

Позивачем в судовому засіданні наданий витяг з ЄДРПОУ від 04.10.2011р. серії НОМЕР_2, з якого вбачається, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 зареєстрована за іншим, ніж вказано у позові реєстраційним номером і за іншим, ніж вказано у позові адресою: 83008, АДРЕСА_2.

З ціллю додержання судом принципу змагальності і права на захист порушених прав і інтересів сторін, суд вважав за необхідним відкласти розгляд справи за необхідністю зобовязати позивача надіслати за встановленою адресою відповідача копію позовної заяви і господарський суд надсилає за встановленою адресою відповідачу копію ухвали із визначенням часу і місця проведення судового процесу на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивачем надані докази направлення відповідачу за всіма вказаними у довідці з ЄДРПОУ, договорі, накладних адресами відповідача копії позову з додатками. Відповідач не явився в судове засідання без поважних причин.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст..75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору купівлі-продажу №36/3 від 29.01.2008р. товар, а також річних, інфляційних, пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №36/3 від 29.01.2008р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №36/3 від 29.01.2008р. продавець (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає дитячі товари продавця в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невідємною частиною договору та сплачує за нього певну грошову суму в порядку, що передбачений договором (п. 1.1 договору).

Поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця. Фактичний асортимент та кількість зазначається у видатковій накладній продавця. Товар поставляється транспортом продавця або на умовах самовивозу зі складу продавця за попередньою домовленістю сторін (п. 3 договору).

Згідно п. 6.2 договору покупець повинен оплатити вартість отриманого товару не пізніше 1 календарного дня з дати вказаної в видатковій накладній продавця.

Відповідно до п. 11 договору він діє до 31.12.2008р. Термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік за умови, що жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про відмову від продовження договору за 30 календарних днів до дати закінчення його дії. Дія цього договору автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №ІТІ-0-000128 від 23.01.2009р. позивач передав, а відповідач особисто фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримала обумовлений в договорі товар на загальну суму 57098,34грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 6.2 договору покупець повинен оплатити вартість отриманого товару не пізніше 1 календарного дня з дати вказаної в видатковій накладній продавця, тобто отриманий по видатковій накладній №ІТІ-0-000128 від 23.01.2009р. товар підлягає оплаті до 24.01.2010р. включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п. 6.2 договору, отриманий товар сплачений частково, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 17996,55грн.

3

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 647,88грн. інфляційних, які нараховані за лютий-квітень 2011р. та 173,06грн. 3%річних.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, при нарахуванні річних та інфляційних позивачем врахований кінцевий термін оплати товару, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 647,88грн. інфляційних, які нараховані за лютий-квітень 2011р. та 173,06грн. 3%річних в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 894,16грн. пені відповідно до умов п. 7.1 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 7.1 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

4

Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 6.2 до договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 7.1 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 894,16грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193,230-232 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерторг-Інвест Україна” м. Київ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення 19711,65грн., з яких: 17996,55грн. заборгованість, 647,88грн. інфляційні, 173,06грн. 3%річних, 894,16грн. пеня в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерторг-Інвест Україна” м. Київ-01011, вул. П. Мирного, 3, кв. 18 (фактична адреса: 03127, м. Київ, прос. Голосіївський, 89), ЄДРПОУ 32160937 заборгованість в сумі 17996,55грн., 647,88грн. інфляційних, 173,06грн. 3%річних, 894,16грн. пені, 197,12грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя: С.Ю.Гринько

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 17.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >