Рішення № 18888349, 17.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.10.11 р. Справа № 4/335

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 16.06.2011р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” м. Донецьк

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Панацея” м. Торез

про стягнення 10150,07грн. заборгованості, 3%річних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 10150,07грн., з яких: 9689,87грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений товар, 74,42грн. 3%річних, 385,78грн. пеня, яка нарахована відповідно до умов п. 5.2 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки товару №78 від 09.03.2011р., товарно-транспортні накладні №1339328 від 06.05.2011р. на суму 598,26грн., №1339326 від 06.05.2011р. на суму 1006,25грн., №1379414 від 11.05.2011р. на суму 67,61грн., №1379415 від 11.05.2011р. на суму 441,06грн., №1379956 від 11.05.2011р. на суму 635,21грн., №1379957 від 11.05.2011р. на суму 623,47грн., №1397034 від 13.05.2011р. на суму 36,48грн., №1397106 від 13.05.2011р. на суму 667,74грн., №1397107 від 13.05.2011р. на суму 1202,71грн., №1397325 від 13.05.2011р. на суму 789,27грн., №1440488 від 19.05.2011р. на суму 75,08грн., №1441082 від 19.05.2011р. на суму 807,28грн., №1441084 від 19.05.2011р. на суму 617,93грн., №1441085 від 19.05.2011р. на суму 570,21грн., №1441086 від 19.05.2011р. на суму 750,79грн., №1460484 від 20.05.2011р. на суму 154,88грн., №1462271 від 20.05.2011р. на суму 1701,92грн. та довіреність від 09.03.2011р., по яких отриманий товар відповідачем, витяг з банківського рахунку від 30.05.2011р. на суму 1000,00грн. в обґрунтування часткової оплати.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений, про що свідчать підписи уповноваженої особи на повідомленнях про вручення поштового відправлення, відзив на позовну заяву не надав.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст..75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки товару №78 від 09.03.2011р. товар, а також річних, пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

2

За своїм змістом та правовою природою договір №78 від 09.03.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №78 від 09.03.2011р. постачальник (позивач) систематично поставляє та передає у власність покупця (відповідач) лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та інші, а покупець приймає товар та своєчасно здійснює його оплату на умовах договору. Загальна кількість товарів, які підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюються сторонами товарно-транспортних накладних (специфікаціях в розумінні ст. 266 ГК України), які є невідємною частиною договору (п. 1 договору).

Поставка товару проводиться шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу (п. 2.1 договору).

Сума поставки, відстрочення оплати поставленого товару і розмір націнки зазначаються в товарно-транспортних накладних, які є невідємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Згідно п. 6.4 договору він діє по 31.12.2011р., якщо по закінченню строку дії договору, сторони проводжують співпрацювати по предмету договору та не було пропозицій про зміну його умов, то він вважається пролонгованим на невизначений термін.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по товарно-транспортним накладним №1339328 від 06.05.2011р. на суму 598,26грн., №1339326 від 06.05.2011р. на суму 1006,25грн., №1379414 від 11.05.2011р. на суму 67,61грн., №1379415 від 11.05.2011р. на суму 441,06грн., №1379956 від 11.05.2011р. на суму 635,21грн., №1379957 від 11.05.2011р. на суму 623,47грн., №1397034 від 13.05.2011р. на суму 36,48грн., №1397106 від 13.05.2011р. на суму 667,74грн., №1397107 від 13.05.2011р. на суму 1202,71грн., №1397325 від 13.05.2011р. на суму 789,27грн., №1440488 від 19.05.2011р. на суму 75,08грн., №1441082 від 19.05.2011р. на суму 807,28грн., №1441084 від 19.05.2011р. на суму 617,93грн., №1441085 від 19.05.2011р. на суму 570,21грн., №1441086 від 19.05.2011р. на суму 750,79грн., №1460484 від 20.05.2011р. на суму 154,88грн., №1462271 від 20.05.2011р. на суму 1701,92грн. позивач передав, а відповідач на підставі довіреності від 09.03.2011р. отримав обумовлений в договорі товар на загальну суму 10746,15грн. (у позивача в позові зазначена загальна сума поставки 10147,89грн.)

В пункті 4.2 договору сторони передбачили строк оплати, який вказаний у товарно- транспортних накладних. У всіх накладних зазначено, що вони підлягають оплаті протягом 14 днів з моменту отримання товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до накладних, по яких переданий товар відповідачу, вони підлягають оплаті протягом 14 днів з моменту отримання товару, тобто встановлені конкретні строки їх оплати.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений частково, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 9689,87грн.

3

Приймаючи до уваги, що позивачем доведений факт перерахунку боргу відповідачем в сумі 9689,87грн. квитанцією № 14606 від 03.10.2011р., тобто після звернення позивача з позовом до господарського суду, останній припиняє провадження в цій частині позову за відсутністю спору.

Враховуючи, що відповідач порушив строк оплати, встановлений в кожній накладній, позивач просить стягнути з нього 74,42грн. 3%річних.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, при нарахуванні річних позивачем врахований кінцевий термін оплати товару, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 74,42грн. 3%річних в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 385,78грн. пені відповідно до умов п. 5.2 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 7.1 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (накладні); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 5.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання,

4

господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 385,78грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193,230-232 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,п.1-1ст.80,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Панацея” м. Торез про стягнення 74,42грн. 3%річних, 385,78грн. пені в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Панацея” м. Торез-86600, мікрорайон 30 років Перемоги, 25, 16, ЄДРПОУ 30775502 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра-М” м. Донецьк-83023, пр. Полеглих Комунарів, 95 „б”, ЄДРПОУ 20322326 річні проценти в сумі 74,42грн. пені в розмірі 385,78грн., 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 9689,87грн. за відсутністю спору на час вирішення заявленого позову.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 17.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >