Рішення № 18886535, 03.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.11 р. Справа № 6/223

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашсервіс” м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод „Станкомаш” м.Краматорськ, Донецької області

про стягнення 108 611 грн. 36коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 29.09.2011 р.

відповідача ОСОБА_2. представник за довіреністю від 10.09.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецмашсервіс” м.Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод „Станкомаш” м.Краматорськ, Донецької області заборгованості за поставлений товар у розмірі 106 922грн. 99коп., пені у розмірі 317грн. 84коп., 3% річних у розмірі 61грн. 51коп. (Усього )

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2 від 17.01.2011р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розглянути позов по суті у межах позовних вимог. Також пояснив, що у доданих до позовної заяви накладних, по деяких позиціях продукції ціна за одиницею не відповідає ціні узгодженої у специфікаціях, що є невід”ємною частиною договору. Тому, наполягає на тому, що відносини з поставки товару, ціна за одиницю продукції яких була не узгоджена, відбувались не на підставі господарського договору, а мали фактичний характер купівлі-продажу.

В свою чергу позивач у запереченнях на вищевказаний відзив від 03.10.2011р. заперечив проти доводів викладених відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

17 січня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецмашсервіс” м.Луганськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод „Станкомаш” м.Краматорськ, Донецької області був укладений договір №2, згідно умов якого позивач (далі по тексту-продавець) взяв на себе зобовязання продати та відвантажити, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобовязався прийняти та оплатити товар в кількості, по ціні та асортименті, вказаним у видаткових накладних, які додаються до даного договору та є його невід”ємною частиною.

До вищевказаного договору сторонами підписана специфікація №1 від 17.01.2011р., в якій визначено найменування, кількість, ціна без ПДВ та загальна сума.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобовязань у повному обсязі, де він у виконання умов договору у період з 14.02.2011р.-16.05.2011р. включно по видатковим накладним №РН-00016.1 від 14.02.2011 р., №РН-00041 від 14.03.2011 р., №РН-00067 від 4.04.2011 р., №РН-00080 від 18.04.2011 р., №РН-00101 від 16.05.2011 р. здійснив поставку товару на суму 182 481грн. 29коп. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду в якості доказу поставки товару видаткові накладні та переконав суд у факті його поставки на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод „Станкомаш” м.Краматорськ, Донецької області.

Умови оплати наступні: оплата на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару (п.4.3 укладеного договору). Отже, сторони не визначили строк оплати відповідачем одержаного товару від позивача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України передбачено, що боржник повинен виконати зобов”язання у семиденний термін з дня пред”явлення вимог кредитором. Така вимога б/н, б/д була надіслана на адресу відповідача 09.08.2011р., в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку перерахувати борг у сумі 106922грн. 99коп. Але відповідач на претензію не відповів.

Відповідач свої зобовязання за договором виконав частково у сумі 75558грн. 30коп., в результаті чого у нього виник борг перед позивачем у сумі 106 922грн. 99коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті товару не виконав.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 106 922грн. 99коп. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2 укладеного договору сторони передбачили, що при порушенні покупцем строків оплати товару, обумовлених у п.4.3 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми поставленого, але неоплаченого товару за кожен день прострочення. Проте ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, позивачем здійснений обґрунтований розрахунок пені з урахуванням вимог закону, а не договору за період з 19.08.2011р. по 25.08.2011р.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови вказаного договору і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 317грн. 84коп. за вищевказаний період обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 61грн. 51коп., задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

Що ж стосується заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

На підставі укладеного договору відповідач одержав від позивача товар, про що свідчать підписані та скріплені печатками підприємств видаткові накладні, де у графі ”Замовлення” сторони вказали „Договір №2 від 17.01.2011р.”

Крім того, 24.02.2011р. відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 75 558грн. 30коп., про що свідчить копія банківської виписки, яка знаходиться у матеріалах справи з посиланням на спірний договір.

Наведене свідчить, що відповідач, перерахувавши відповідачу частковий платіж за отриманий товар, вчинив дію на виконання договору №2 від 17.01.2011р. в розумінні положень ст. 655 - 692 Цивільного кодексу України, і таким чином, визнав Договір укладеним та дійсним, в силу положень ч. 2 статті 218 ЦК України.

Враховуючи, що оспорюваний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства повноважними особами і був спрямований на настання правових наслідків, у суду немає підстав вважати, що позивач вийшов за межи позову та деякі вимоги мають інший предмет та підставу для звернення до суду.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Позивачем при зверненні з позовною заявою до господарського суду Донецької області сплачено державне мито у розмірі 1073грн. 02коп., про що свідчить платіжне доручення №569 від 25.08.2011р., але державне мито у розмірі 13грн. 09коп. не доплатив в доход державного бюджету. На підставі вищевикладеного, господарський суд стягує вищевказану суму з позивача на користь державного бюджету.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.2 ст.530, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашсервіс” м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод „Станкомаш” м.Краматорськ, Донецької області про стягнення 108 611 грн. 36коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський завод „Станкомаш” (84307 м.Краматорськ, Донецької області, вул.Орджонікідзе,10а, р/р26006060110475 у КФ „ПриватБанк” МФО 335548, ЄДРПОУ 35443422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашсервіс” (91029 м.Луганськ, вул.2-я.Краснознамьонная, буд.16, р/р260050133337 у АТ „СберБанкРосії” МФО 320627, ЄДРПОУ 31719674) заборгованість за поставлений товар у розмірі 106 922грн. 99коп., пеню у розмірі 317грн. 84коп., 3% річних у розмірі 61грн. 51коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 086грн. 11коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмашсервіс” (91029 м.Луганськ, вул.2-я.Краснознамьонная, буд.16, р/р260050133337 у АТ „СберБанкРосії” МФО 320627, ЄДРПОУ 31719674) на користь державного бюджету України витрати по сплаті держмита у сумі 13грн. 09коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.10.2011 р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2011 р.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >