Рішення № 18886421, 06.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.11 р. Справа № 38/160

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.,

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства “Вугілля України” м.Київ

до відповідача Державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м.Донецьк

про стягнення збитків у розмірі 2 393,12грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Позивач – Державне підприємство “Вугілля України” м.Київ звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м.Донецьк про стягнення збитків у розмірі 2 393,12грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми позову, договір на постачання вугільної продукції № 27-07/2-ЕН від 01.03.2007р., договір на постачання вугільної продукції № 15-02/1-П від 15.02.2007р., залізничні накладні, акти відбору проб від 22.03.2007р., акти про приймання продукції за якістю від 23.03.2007р., вимогу від 30.11.2009р., протоколи аналізів проб, посвідчення якості, протоколи випробувань, телеграму №1168 від 21.03.2007р., ТЕХПД від 23.03.2007, рішення господарського суду м.Києва по справі № 7/756 від 28.01.2010, платіжне доручення № 143 від 21.09.2010 на суму 2393,12грн., правовстановлюючі документи, тощо.

У судові засідання відповідач не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2007р. між Державним підприємством „Шахта „Куйбишевська” м.Донецьк (Постачальник) та Державним підприємством „Вугілля України” (Покупець) був укладений договір на постачання вугільної продукції № 27-07/2-ЕН, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався поставити Покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, за реквізитами та з якісними характеристиками, приведеними в цьому договору, а Покупець – прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення (з урахуванням п.5.5 Договору) згідно Інкотермс 2000 за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до договору.

Пункт 3.1. договору закріплює, якість вугільної продукції, що поставляється за цим договором.

У відповідності до п. 6.1. договору Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в цьому договорі.

На виконання умов зазначеного договору в березні 2007р. відповідач відвантажив за залізничними накладними (вагони № № 65240400, 66046806, 66600313, 67662775, 67908038, 67848457, 68777978, 65942740, 65335689, 65286916, 60699105, 60130820) вугілля марки ГР 0-200.

Вантажовідправником вказаної вугільної продукції є ДП „Шахта „Куйбишевська”.

Вантажоодержувачем за даною поставкою відповідно до договору № 15-02/1-П від 15.02.2007, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Центренерго”, є Вуглегірська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Приймання вугілля за якістю та кількістю на Вуглегірській ТЕС ВАТ „Центренерго” відбувалося згідно п. 4.1. договору у відповідності з Інструкціями П-6 та П-7, ДОСТ 1137-64 „Вугілля буре, кам’яне, антрацит горючі сланці та брикети. Правила прийомки за якістю”, ДСТУ 4083-2002 „Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторного випробування”, ГТР 34.09.110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить Договору.

Згідно п. 4.4. договору приймання партії вугілля за якістю у Покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії Вантажоодержувача.

При прийманні вугілля за якістю на Вуглегірській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам п. 3.1. Договору та посвідченням про якість.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Вуглегірській ТЕС представники вантажовідправника, постачальника запрошувались телеграмою №1168 від 21.03.2007р.

Результати приймання вугілля були оформлені актами відбору проби № 847 від 22.03.2007р., №852 від 22.03.2007р., актами № 847 від 22.03.2007р., №852 від 22.03.2007р. про приймання продукції по кількості, складеними і підписаними уповноваженими представниками Вуглегірської ТЕС ВАТ „Центренерго” та ДП „Шахта „Куйбишевська”.

Представники ДП „Шахта „Куйбишевська” підписали зазначені акти без будь-яких зауважень чи заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що ДП „Шахта „Куйбишевська” звернулось до ТОВ „Сучасної Сертифікації Інспекції „ССІ” щодо перевірки правильності відбору проб Вугілля щодо зольності. Протоколом випробувань ТОВ „Сучасної Сертифікації Інспекції „ССІ” № UA 04830/2007/3.1 було зафіксовано, що показники легких речовин поставленого вугілля відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки за договором.

У зв’язку з перевищенням встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості, відбувся простій вагонів в очікуванні прибуття представників постачальника.

За результатами спільного відбору проб, вугілля було прийнято за фактичними показниками якості.

Як зазначає позивач, поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв якості, ВАТ „Центренерго” було завдано збитків на суму 2 055,12грн. з ПДВ, у тому числі:

Плата за користування вагонами №№ 65240400, 66046806, 66600313, 67662775, 67908038 в розмірі 406,20грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 2203561 від 22.03.2007р., переліком ТЕХПД № 403 від 23.03.2007р.

Плата за користування вагонами №№ 67848457, 68777978, 65942740, 65335689, 65286916, 60699105, 60130820 в розмірі 1 648,92грн., що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 2203561 від 22.03.2007р., переліком ТЕХПД № 403 від 23.03.2007р.

У зв’язку з понесенням збитків, ВАТ „Центренерго” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення збитків у сумі 2 055,12грн., завданих ВАТ „Центренерго” неналежним виконанням ДП “Вугілля України” зобов’язань за договором поставки № 15-02/1-П від 15.02.2007.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.01.2010 у справі № 7/756, яке набрало законної сили, позовні вимоги ВАТ „Центренерго” до ДП “Вугілля України” про стягнення збитків у розмірі 2 055,12грн. були задоволені в повному обсязі; витрати по сплаті держмита в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. також були покладені на відповідача.

ДП “Вугілля України” виконало рішення господарського суду м.Києва від 28.01.2010 у справі № 7/756, що підтверджується платіжним дорученням № 143 від 21.09.2010р. на суму 2 393,12грн., наявним в матеріалах справи.

Пункт 6.4. договору на постачання вугільної продукції №27-07/2-ЕН від 01.03.2007р. передбачає, зокрема, за постачання неякісного вугілля Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоодержувача, пов’язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоодержувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Згідно п.6.5 договору №27-07/2-ЕН від 01.03.2007р. у випадку виклику представника постачальника для проведення спільного зважування, відбору та аналізу проб відвантаженого вугілля, у результаті чого підтвердяться відхилення показників кількості чи якості вугілля понад норми, визначені в п.4.3 та 4.5 договору, постачальник відшкодовує витрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами за час їх простоювання в очікуванні прибуття представника постачальника.

Оскільки позивач поніс збитки в результаті неналежного виконання саме відповідачем своїх зобов’язань за договором на постачання вугільної продукції №27-07/2-ЕН від 01.03.2007р. щодо поставки якісної продукції, з огляду на п. 6.4., 6.5 зазначеного договору, на останнього покладається обов’язок по відшкодуванню позивачу понесених збитків.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме –наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та представлені позивачем докази, суд приходить до висновку, що у справі № 38/160 встановлено всі необхідні умови відповідальності відповідача щодо відшкодування позивачу збитків, зокрема: наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

З урахуванням вказаного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 2 393,12грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Вугілля України” м.Київ до Державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м.Донецьк про стягнення збитків у розмірі 2 393,12грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта „Куйбишевська” м.Донецьк (83008, м.Донецьк, Куйбишевський район, код ЄДРПОУ 33966997) на користь державного підприємства “Вугілля України” м.Київ (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) збитки в розмірі 2 393,12грн., держмито в сумі 102,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.10.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< Текст >