Рішення № 18886356, 21.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.11 р. Справа № 29/166

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МІГ”, м.Донецьк

до Відповідача: Приватного підприємства „Дінікс-компані”, м.Горлівка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 310393,18грн.

за участю:

представника Позивача адвокат ОСОБА_1. (за довіреністю від 30.09.2010 року)

представника Відповідача ОСОБА_2. (за довіреністю від 28.08.2011 року)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МІГ”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Дінікс-компані”, м.Горлівка, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 310393,18грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором поставки №01/06/08 від 09.06.2008 року, щодо поставки товару.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: відповіді на претензію №б/н, акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість станом на 11.04.2011р. складає 310393,18грн., специфікації (додатку №1 до договору), платіжних доручень, договору поставки №01/06/08 від 09.06.2008р., статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МіГ”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 530, 712 Цивільного кодексу України.

31.08.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватного підприємства „Дінікс - Компані”, довіреності на отримання матеріальних цінностей, видаткової накладної, виписок з банківського рахунку, акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 31.08.2011р. складає 310393,11грн.

31.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробничого підприємства „МІГ”.

14.09.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №1/131 від 01.09.2011р. у якому посилається, що зобовязання підприємством Відповідача щодо поставки продукції виконані частково, зазначає, що борг у сумі 310393,18грн. ПП „Дінікс-компані” перед ТОВ „НВП „Міг” дійсно існує. Позов визнає у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання 21.09.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 21.09.2011р. зявився, позовні вимоги визнав про, що виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МіГ” (Покупець) та Приватним підприємством „Дінікс-компані” (Продавець) було укладено договір поставки №01/06/08, відповідно п.1.1 якого Покупець зобовязаний оплатити та прийняти товар, а Продавець зобовязаний передати у власність Покупця товар у кількості, оплачені Покупцем та якості, визначеною у специфікаціях до даного договору.

Згідно п.5.1 договору Покупець зобовязаний зробити передплату 100% вартості товару протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Відповідно п.6.1 договору Продавець зобовязаний виготовити товар протягом 90 календарних днів з моменту узгодження сторонами заявки, після оплати товару Покупцем.

Продавець зобовязаний у випадку порушення ним п.6.1 договору повернути Покупцю вартість непоставленого товару (п.7.1.5 Договору).

У розділі 8 договору сторони дійшли згоди щодо відповідальності сторін:

Якщо Продавець передав Покупцю меншу кількість товару, ніж було узгоджено у заявці Покупець має право:

-вимагати передачі недопоставленого товару;

-вимагати повернення оплаченої за недопоставлену товару суму (п.8.3 Договору);

Позивачем на виконання умов договору була здійснена передплата у розмірі 484500,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 20.06.2008р. на суму 173000,00грн., №14 від 12.06.2008р. на суму 243500,00грн., випискою з банківського рахунку від 25.06.2008р. на суму 68000,00грн.

Відповідачем була здійснена лише часткова поставка товару, на суму 148385,88грн., що підтверджується видатковою накладною №25-000063 від 28.05.2009р. яка підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень. Позивачем вказаний товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №1 від 28.05.2009р.

Також Відповідачем було здійснено часткове повернення передплати, що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 310393,18грн.

Крім того Відповідач у відповіді на претензію від 12.04.2011р. зазначив, що заборгованість підприємства Відповідача за договором поставки №01/06/08 від 09.06.2008 року, не може бути погашена у звязку зі скрутним фінансовим становищем. Крім того з вказаного листа вбачається, що Відповідач проти наявності заборгованості не заперечує.

Однак, Відповідачем не були повернуті грошові кошти у розмірі 310393,18грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом сторонами 09 червня 2008 року було укладено договір поставки №01/06/08 від 09.06.2008р., відповідно п.1.1 якого Покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МІГ”) зобовязаний оплатити та прийняти товар, а Продавець (Приватне підприємство „Дінікс-компані”) зобовязаний передати у власність Покупця товар у кількості, оплаченій Покупцем та якості, визначеною у специфікаціях до даного договору.

Позивач здійснив передплату у сумі 484500,00грн., що підтверджується платіжним дорученням, чим виконав умови Договору.

Проте, Відповідач поставив товар який передбачено у договорі лише частково на суму 148385,88грн., та частково повернув суму попередньої оплати, чим не виконав узятих на себе зобовязань.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таки чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобовязання щодо повернення попередньої оплати у Відповідача з моменту предявлення Позивачем грошової вимоги.

Відповідач у відповіді на претензію зазначив, що заборгованість за непоставлений товар утворилась у звязку зі скрутним фінансовим становищем.

Відповідач порушив зобовязання, у встановлений строк повернення суми попередньої оплати не здійснив.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, але й визнається, а розмір підтверджується підписаними актами звірення взаємних розрахунків позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МІГ”, м.Донецьк до Приватного підприємства „Дінікс-компані”, м.Горлівка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 310393,18грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Дінікс-компані” (84637, м.Горлівка, Донецька область, пр.Перемоги, 103, ЄДРПОУ 30585302, р/р 26008000000537 в Донецькій філії АБ „Факторіал Банк”, МФО 377023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МІГ” (83015, м.Донецьк, б.Шкільний, буд. 6, кв. 132, ЄДРПОУ 31832770, р/р 26000001316148 в Донецькій філії ПАТ „ОТП Банк”, МФО 300528) заборгованість у розмірі 310393,18грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Дінікс-компані” (84637, м.Горлівка, Донецька область, пр.Перемоги, 103, ЄДРПОУ 30585302, р/р 26008000000537 в Донецькій філії АБ „Факторіал Банк”, МФО 377023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „МІГ” (83015, м.Донецьк, б.Шкільний, буд. 6, кв. 132, ЄДРПОУ 31832770, р/р 26000001316148 в Донецькій філії ПАТ „ОТП Банк”, МФО 300528) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 3103,93грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 21.09.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.11р.