Рішення № 18885632, 28.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.11 р. Справа № 11/111

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Подколзіної Л.Д., Сич Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м.Єнакієве Донецької області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон”, м.Донецьк,

про стягнення 89067,27 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

ОСОБА_2 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.07.2011р. по 20.07.2011р. та з 20.07.2011р. по 30.08.2011р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м.Єнакієве Донецької області, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон”, м.Донецьк, про стягнення 89067,27 грн., з яких 85000,00 грн. сума основного боргу, 3012,34 грн. сума витрат від інфляції, 1054,93 грн. сума 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на наявність заборгованості Відповідача за договором №Р71/67 від 02.02.2009р. у розмірі 85000,00 грн. за поставлену металопродукцію, що несплачена та питання стосовно стягнення якої по теперішній час не вирішено.

На підтвердження викладених обставин представив суду копію договору купівлі-продажу №Р-71/67 від 02.02.2009р., рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, заявок на перевезення вантажів, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, актів заліку однорідних вимог, договору про переведення боргу, банківських виписок, платіжних доручень, рішення господарського суду Донецької області та постанови Донецького апеляційного господарського суду по справі №20/67, а також довідку №246-юр від 30.05.2011р., копію договору на аудиторські послуги та звіту про фактичні результати стосовно дебіторської заборгованості.

У відзиві на позов відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою. Крім того, у своєму відзиві та поясненнях відповідач визначає, що заборгованість на користь позивача у розмірі 85000,00 грн. була предметом розгляду по справі №20/67, у задоволенні якої судом апеляційної інстанції відмовлено.

30.06.2011р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надані уточнення до позовної заяви №54-юр від 22.06.2011р., відповідно до яких останній зауважує на тому, що предметом дослідження у межах розгляду по справі №20/67 було наявність заборгованості лише за двома рахунками, а не за грошовими зобовязаннями у цілому, що виникли на підставі договору №Р71/67 від 02.02.2009р. Одночасно, визначив читати вірним п.1 резолютивної частини позовної заяви як: „стягнути з ТОВ „ТД „Легон” на користь ТОВ „Мединський і К” основну складову боргу у розмірі 85000,00 грн.”.

Куруючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи зміст наведеного позову, судом прийнято означені уточнення та справа розглядається з урахуванням їх змісту.

Одночасно, до уточнень до позовної заяви №54-юр від 22.06.2011р. долучені копії платіжних доручень на суму 778000,00 грн.

09.09.2011р. від Позивача надійшли вдруге уточнення до позовної заяви №90-юр від 07.03.2011р. За змістом цих уточнень Позивач стверджує про відсутність інших договорів купівлі-продажу укладених із Відповідачем, вказує на підтвердження поставки товару первинною документацію представленою суду, а також податковими накладними складеними підчас здійснення спірних господарських операцій. Одночасно, у наведених уточненнях надає розгорнуті дані по платежах та збільшує розмір позовних вимог у частині стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних. Таким чином, Позивачем остаточно до стягнення заявлено 91919,19 грн., у тому числі 85000,00 грн. основного боргу, 5229,23 грн. інфляційних витрат та 1690,68 грн. 3% річних.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України дане прийнято судом та справа розглядається з урахуванням наведеного.

Представники Позивача у судовому засіданні 28.09.2011р. підтримали позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням уточнень до позовної заяви №90-юр від 07.03.2011р., проти задоволення клопотання Відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду заперечили.

Представник Відповідача у судовому засіданні 28.09.2011р. визнав суму основного боргу у розмірі 85000,00 грн., заявив клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду на підставі розпорядження голови господарського суду Донецької області від 22.07.2011р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2010р. по справі №20/67, що частково змінено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2010р., до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м.Горлівка, із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон”, м.Донецьк, про стягнення 290708,67 грн., з яких 229430,45 грн. сума основного боргу, 52523,93 грн. сума пені, 6717,70 грн. сума інфляції, 2036,59 грн. сума 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №Р-71/67 від 02.02.09 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Підставою виникнення боргу, приймаючи до уваги факти встановлені означеним процесуальним документом, є несплата Відповідачем за умовами договору №Р-71/67 від 02.02.09 р. у повному обсязі товару, переданого за видатковими накладними № РН-03407 від 25.08.09 р., № РН-03106 від 31.07.09 р.

Проте, з матеріалів даної справи вбачається наступне.

02 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон” (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (далі-Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Р-71/67 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець передає у власність Покупця металопродукцію, а Покупець приймає цю металопродукцію та оплачує її.

Згідно із п.2.1 Договору, обєм, перелік металопродукції та її вартість зазначаються в рахунках.

Так, відповідно до умов Договору, згідно накладних №РН-01498, №РН-01504, №РН-01517 від 17.04.2009р., №РН-01518 від 21.04.2009р., №РН-01528, №РН-01578 від 22.04.2009р., №РН-01684 від 26.04.2009р., №РН-03106 від 31.07.2009р., №РН-03407 від 25.08.2009р. Позивач передав продукцію відповідачеві на загальну суму 1575584,50 грн., а відповідач прийняв її за кількістю та якістю, що підтверджується підписами представників учасників процесу.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, враховуючи визначений договором предмет поставки та товар, що поставлений за переліченими накладними, здійснення постачання у межах дії договору, рахунки, що містяться у матеріалах справи та посилання на які містяться у накладних, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором купівлі-продажу №Р-71/67 від 02.02.2009р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата за металопродукцію здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця не пізніше 60 банківських днів з моменту отримання Покупцем металопродукції.

Разом з цим, враховуючи часткові оплати поставленої продукції, підтвердженням чого є представлені суду копії платіжних доручень, акти заліку однорідних вимог, переведення боргу на підставі договору №б/н від 21.01.2010р., банківські виписки, грошове зобовязання з оплати отриманої металопродукції погашено у сумі 1364154,05 грн.

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. по справі №20/67 стягнуто 126430,45 грн. основного боргу.

Разом з цим, приймаючи до уваги встановлені обставини, вбачається наявність залишеної заборгованості у розмірі 85000,00 грн., яка випливає з неповної сплати по рахунку №1684 від 26.04.2009р. виставленого на підставі видаткової накладної №РН-01684 від 26.04.2009р. у межах спірного правочину.

Отже, Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної оплати отриманої металопродукції у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору, допустивши прострочення виконання свого грошового зобовязання.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, уточнив їх та просить суд стягнути з відповідача 85000,00 грн. суму основного боргу за рахунком №1684 від 26.04.2009р., 5229,23 грн. суму інфляції, 1690,68 грн. суму 3% річних.

Відповідач позовні вимоги у частині суми основного боргу визнав, про що відображено у протоколі судового засідання від 28.09.2011р.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на встановлені обставини, заперечення Відповідача, надані суду підчас судового провадження, до уваги не прийнято.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 85000,00 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5229,23 грн. суми інфляції, 1690,68 грн. суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з платіжного доручення №740 від 31.03.2011р. вбачається оплата державного мита до державного бюджету з приводу подання спірного позову у розмірі 878,52 грн. Враховуючи уточнення №90-юр від 07.03.2011р., загальна сума позовних вимог складає 91919,19грн. Позивачем доплачено державне мито у розмірі 28,52 грн., що вбачається з платіжного доручення №1768 від 05.09.2011р.

Згідно ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% від ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 102,00 грн.). Таким чином, сплачене державне мито повинно становити суму у розмірі 919,19 грн.

Проте, як вбачається з означених платіжних доручень, фактично державне мито сплачено у загальному розмірі 907,04 грн. Отже, недоплаченою є сума 12,15 грн.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Позивач недоплатив державне мито в розмірі 12 грн. 15 коп.

Таким чином, з Позивача на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі підлягає стягненню державне мито в сумі 12 грн. 15 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 78, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м.Горлівка, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон”, м.Донецьк, про стягнення 91919,19 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон” (юридична адреса: 83076, м.Донецьк, пр-т Красно гвардійський, 6; код ЄДРПОУ 34435227, ІПН 344352205634, поточний рахунок 26004002633000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецька, МФО 344970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (юридична адреса: 86420, Донецька область, м.Єнакієве, пр.Гірників, 42; поштова адреса: 84613, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської Дивізії, 58; код ЄДРПОУ 32276975, поточний рахунок 260097005 в ДОД „Райффайзен Банк-Аваль” м.Донецька, МФО 335076, ІПН 322769705114) 85000,00 грн. суму основного боргу, 5229,23 суму інфляції, 1690,68 грн. суму 3% річних, 919,19 суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (юридична адреса: 86420, Донецька область, м.Єнакієве, пр.Гірників, 42; поштова адреса: 84613, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської Дивізії, 58; код ЄДРПОУ 32276975, поточний рахунок 260097005 в ДОД „Райффайзен Банк-Аваль” м.Донецька, МФО 335076, ІПН 322769705114) на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі державне мито в сумі 12 грн. 15 коп.

Видати наказ.

У судовому засіданні 28.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.10.2011р.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Текст >