Рішення № 18885590, 04.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.11 р. Справа № 7/197

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Чеботарьовій,

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Донецьк

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 3% річних 34300, 68 грн., інфляційних 134651, 25 грн., пені 12019, 96 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довір.;

Від відповідача: ОСОБА_2 довір.

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м. Донецьк звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м. Донецьк про стягнення 3% річних у сумі 31 844, 76 грн., інфляційні у сумі 132196, 51 грн., пені у сумі 12019, 96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №31/23 від 01.01.2006р. з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, додатками та додатковими угодами; рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2007р. №20/265, від 31.07.2007р. №26/230, від 19.06.2008р. №25/85, від 21.08.2008р. №20/152, від 12.11.2008р. №7/198, від 03.02.2009р. №25/9, від 11.02.2009р. №7/271, від 30.06.2009р. №7/66, від 28.07.2009р. №20/172, від 20.10.2009р. №38/265, від 10.02.2010р. №7/269, від 19.05.2010р. №38/89, від 15.09.2010р. №7/140, від 06.12.2010р. №38/207, від 03.11.2011р. №20/311.

Заявою №51юр-40847/11 від 19.09.2011р. позивач в порядку ст.22 ГПК України фактично збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 3% річних 34300, 68 грн., інфляційні 134651, 25 грн., пеню 12019, 96 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті по суті з урахуванням даної заяви.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Заявою №51юр-41234/11 від 04.10.2011р. позивач просить повернути надмірно сплачене державне мито.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, зокрема 3% річних в сумі 34246, 72 грн., інфляційні в сумі 131404, 90 грн., пеню визнав у повному обсязі в сумі 12019, 96 грн.

Відповідач також надав свій контррозрахунок заявлених до стягнення сум.

У клопотанні №05/1468 від 05.09.2011р. відповідач просить зменшити розмір стягуваної пені на 90% та відстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Позивач проти відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру стягуваної пені заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач по справі, та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчермет”, правонаступником якого є відповідач по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №31/23 від 01.01.2006р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.3 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленого печатками обох установ, остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання..

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних 34300, 68 грн., інфляційні 134651, 25 грн., пеню 12019, 96 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, зокрема пеню у сумі 12 019, 96 грн., 3% річних у сумі 34246, 72 грн., інфляційні у сумі 131404, 90 грн., надав свій розрахунок вказаних сум.

При розгляді даних вимог, господарський суд, в тому числі, враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті вартості спожитої електроенергії, прострочення якого встановлено відповідними рішеннями господарського суду Донецької області.

Відповідно до рішень господарського суду Донецької області від 08.07.2007р. №20/265, від 31.07.2007р. №26/230, від 19.06.2008р. №25/85, від 21.08.2008р. №20/152, від 12.11.2008р. №7/198, від 03.02.2009р. №25/9, від 11.02.2009р. №7/271, від 30.06.2009р. №7/66, від 28.07.2009р. №20/172, від 20.10.2009р. №38/265, від 10.02.2010р. №7/269, від 19.05.2010р. №38/89, від 15.09.2010р. №7/140, від 06.12.2010р. №38/207, від 03.11.2011р. №20/311, з КП „Компанія „Вода Донбасу” на користь ПАТ „Донецькобленерго стягнуті кошти за неналежне виконання умов Договору №31/23 від 01.01.2006р.

Тобто, вищевказаними рішеннями встановлено факт наявності прострочення виконання споживачем електричної енергії його договірного зобовязання.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Отже й надання розстрочки та/або відстрочки виконання рішення також не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення. Крім того, право кредитора на звернення із вимогами про стягнення суми пені за невиконання грошового зобовязання прямо передбачено умовами Договору.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, приписами ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а також умовами Договору (п.4.2.1 Договору).

З наявних у справі документів вбачається, що в момент нарахування позивачем сум 3% річних, інфляційних та пені (розрахунки зазначених сум містяться в матеріалах справи) у відповідача перед позивачем значилась заборгованість по несплаті вартості спожитої електроенергії по Договору №31/23 від 01.01.2006р. За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними, розрахунок цих сум перераховано господарським судом у відповідності до діючого законодавства, дані суми згідно розрахунку господарського суду складають:

3% річних 34246, 72 грн.;

інфляційні 132050, 80 грн.;

пеня 12019, 96 грн.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 90%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу” є постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання. Також відповідач посилається на те, що підприємство є збитковим, надав суду довідку б/н від 18.07.2011р. про наявність у відповідача дебіторської заборгованості, баланс станом на 30.06.2011р., звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2011р., лист №25-50-4936-57/7 від 23.04.2009р., постанову про арешт коштів боржника від 21.04.2009р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що тяжкий фінансовий стан відповідача не звільняє його від належного виконання зобовязань за Договором, що зафіксовано протоколом судового засідання від 04.10.2011р.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу” є постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 9615, 67 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних у сумі 34246, 72 грн., інфляційні у сумі 12050, 80 грн., пеня у сумі 9615, 67 грн.

Вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у звязку із безпідставністю заявлення, вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку із зменшенням стягуваної суми пені судом.

Господарським судом розглянуто клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення на 6 місяців.

В обґрунтування свого клопотання відповідач надав суду довідку б/н від 18.07.2011р. про наявність у відповідача дебіторської заборгованості, баланс станом на 30.06.2011р., звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2011р., лист №25-50-4936-57/7 від 23.04.2009р., постанову про арешт коштів боржника від 21.04.2009р.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив, посилаючись на той факт, що тяжкий фінансовий стан відповідача не звільняє його від належного виконання зобовязань за Договором, що зафіксовано протоколом судового засідання від 04.10.2011р.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність відповідачем того факту, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану його підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан та той факт, що за клопотанням відповідача судом вже зменшено розмір стягуваної пені, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

За результатом розгляду справи та враховуючи відповідне клопотання позивача №51юр-41234/11 від 04.10.2011р., господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу надмірно сплаченого державного мита у сумі 2385, 10 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 231, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Донецьк до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м. Донецьк про стягнення 3% річних 34300, 68 грн., інфляційних 134651, 25 грн., пені 12019, 96 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р 26004305551560 у філії ЦМВ АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) 3% річних у сумі 34246, 72 грн., інфляційні у сумі 12050, 80 грн., пеня у сумі 9615, 67 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на р/р 26001307550283 у філії ЦМВ АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) державне мито в сумі 1783, 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232, 54 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05.10.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >