Рішення № 18885420, 19.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.11 р. Справа № 2/124

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СК-ДАРІНА”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідача „ТСК „Дончанка”, м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 474395,68грн., 3% річних в розмірі 1559,65грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір.

У судовому засіданні 14.07.2011р. було оголошено перерву до 10год. 00хв. 19.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „СК-ДАРІНА”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСК „Дончанка”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 474395,68грн., 3% річних в розмірі 1559,65грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 58 від 15.11.2010р., додаткової угоди № 4 від 29.12.2010р., акти здачі-приймання, рахунки, податкові накладні. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.. 193 Господарського кодексу України.

Позивачем до прийняття рішення по справі надано заяву про зменшення позовних, де останній просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 399395,68грн., 3% річних в розмірі 3634,36грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме у сумі основної заборгованості в розмірі 199395,68грн., проти стягнення 3% річних заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

15.11.2010р. між Товариством з обмеженою „ТСК „Дончанка” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СК-Дарина” (Підрядник) був укладений договір підряду № 58.

За цим договором Підрядник зобовязується за завданням Замовника надати обумовлену договором спецтехніку, а Замовник зобовязується в порядку та на умовах договору, прийняти та оплатити роботу даної техніки в відповідності з виставленими Підрядником рахунками та Актами виконаних робіт.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість робіт по даному договору складає 14грн. в тому числі ПДВ за перевезення 1 тони вантажу.

Згідно до п. 2.3. договору розрахунки за надані послуги здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника з моменту виставлення рахунку, наданого Підрядником.

Відповідно до п. 2.4. договору до початку виконання початкового обєму робіт Замовник виплачує Підряднику 120000,00грн. з ПДВ в продовж 1 дня з моменту виставлення рахунку. До початку виконання кожного обєму робіт, заявленого Замовником, Замовник сплачує Підряднику 100% попередню оплату в продовж 1 дня з моменту виставлення Підрядником рахунку за кожний обєм робіт.

Пунктом 2.5. договору встановлено, що за результатами виконаних робіт Сторони підписують Акти виконаних робіт, в яких відображається обєм та вартість виконаних робіт.

Згідно до п. 10.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

29.12.2010р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 до договору підряду № 58 від 15.11.2010р., де сторони доповнили п. 2.1. договору „Вартість мартеновского шлаку з доставкою складає 29грн., в тому числі ПДВ”.

Так, як видно з матеріалів справи, позивач у відповідності до умов договору здійснив поставку шлаку за ціною 29грн. з ПДВ на загальну суму 690925,00грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 31.01.2011р. на суму 344254,17грн., від 07.02.2011р. на суму 204087,50грн., від 08.02.2011р. на суму 27429,17грн., що підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

За фактом поставки шлаку позивачем були виставлені рахунки, а саме від 31.01.2011р. на суму 413105грн., від 07.02.2011р. на суму 244905грн. та від 08.02.2011р. на суму 32915грн. Вказані рахунку були направлені відповідачу поштою, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 29.03.2011р.

Крім того, за фактом поставки шлаку позивачем були виписані податкові накладні № 11 від 31.01.2011р., № 1 від 07.02.2011р., № 4 від 08.02.2011р.

Відповідач умови договору виконав частково, за поставлений шлак розрахувався в сумі 275000,00грн., що підтверджується виписками банку доданими до матеріалів справи.

Крім того, як вказує позивач станом на 31.01.2011р. переплата відповідача за договором № 58 від 15.11.2010р. складає 16529,32грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 399395,68грн.

Проте, відповідач зазначає, що 08.07.2011р. та 19.07.2011р. останнім було погашено заборгованість в розмірі 200000грн.

Однак, на підтвердження здійсненої оплати відповідачем до матеріалів справи надано виписку банку за 11.07.2011р. на суму 100000,00грн. та від 19.07.2011р. на суму 100000,00грн.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення 200000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 199395,68грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 199395,68грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 199395,68грн. до матеріалів справи не надав, наявність заборгованості не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 299395,68грн. підлягають задоволенню.

Також позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3634,36грн. за період з 06.04.2011р. по 11.07.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 06.04.2011р. по 11.07.2011р., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 3634,36грн. такими, що підлягають задоволенню.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Відповідач вимоги в цій частині заперечив.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань стосовно оплати суми заборгованості.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СК-ДАРІНА”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСК „Дончанка”, м. Донецьк про стягнення заборгованість в розмірі 399395,68грн., 3% річних в розмірі 3634,36грн. задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 200000,00грн. припинити на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСК „Дончанка” (83121, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 8-В, р/р 2600730111837 в ПАТ „БАНК „Національний кредит”, м. Київ, МФО 320702, ЄДРПОУ 33912868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СК-ДАРІНА” (83108, м. Донецьк, а/я 2174 поштова адреса; 83108, м. Донецьк, вул.. Артема, 142а юридична адреса, р/р 2600901968542 в Донецькому відділенні Центральної філії ПАТ „Кредобанк”, МФО 325365, ЄДРПОУ 36442854) заборгованість в розмірі 199395,68грн., 3% річних в розмірі 3634,36грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 4030,30грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >