Рішення № 18885076, 05.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.11 р. Справа № 4/367

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2. довіреності,

від відповідача не явився,

за позовом - Приватного підприємства „Рємус-Декор” м. Черкаси

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСТАРТРАНС-ВС” м. Донецьк

про стягнення 60105,21грн. заборгованості, 3%річних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 60105,21грн., з яких: 58800,39грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений товар, 211,59грн. 3%річних за періоди з 16.07.2011р. по 19.08.2011р., 1093,23грн. пеня за періоди з 16.07.2011р. по 19.08.2011р., яка нарахована відповідно до умов п. 10.1 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір купівлі-продажу №63 від 03.02.2011р., видаткові накладні № РН-0000695 від 29.04.2011р. на суму 28686,89грн., № РН-0000794 від 18.05.2011р. на суму 30113,50грн. та довіреності № 12 від 28.04.2011р., № 13 від 17.05.2011р., по яких передано товар, копію акту про пожежу б/н від 04.2011р., лист № 40 від 05.06.2011р., який отриманий відповідачем 15.07.2011р.

Відповідач не отримав ухвалу суду, що свідчать повернуті Повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалами суду.

Оскільки сторонами в судовому процесі відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підприємства та організації, фізичні особи-підприємці, позивач повинен довести, що відповідач, до якого він звертається є на час розгляду його позову субєктом підприємницької діяльності.

Позивач був зобовязаний судом ухвалою про порушення справи надати докази про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що ним не виконано.

Позивачем в судовому засіданні наданий витяг з ЄДРПОУ від 05.10.2011р. №14/4-13/757, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОНСТАРТРАНС-ВС” м. Донецьк зареєстроване за місцезнаходженням: 83117, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бахметьєва, буд.24 за якою були направлені позивачем копії позову з додатками, а господарським судом - ухвала про порушення справи з визначеними часу і міста проведення судового процесу.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст..75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору купівлі-продажу № 63 від 03.02.2011р. товар, а також річних, пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

2

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір № 63 від 03.02.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором купівлі-продажу № 63 від 03.02.2011р. продавець (позивач) протягом дії договору поставляє покупцю товар за його замовленнями, окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а покупець приймає товар та оплачує його на встановлених договором умовах (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна зазначається в накладних і встановлюється в національній валюті України. Загальна сума договору визначається сумою вартості товару, поставленого по всім взятим накладним, в період даного договору, які є його невідємною частиною (п. 2.3 договору).

Згідно п. 3.1 договору покупець проводить оплату за товар в безготівковій формі, згідно виписаних рахунків, за кожну партію товару. Покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Покупець проводить оплату за товар по передній оплаті в розмірі 100% або з відстрочкою платежу не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання є дата вказана продавцем у накладній. При проведенні поставки з відстрочкою платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній. Якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження йому зазначеної партії товару (п. 3.2 договору).

У відповідності з п. 4.1 договору датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної).

Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем згідно з кількістю, вказаною в накладних.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що прийняття товару за кількістю та якістю провадиться безпосередньо при отриманні товару у погодженому відповідно місці передачі товару з оформленням (при необхідності) відповідних актів.

Пунктом 9.1 договору встановлений термін його дії з моменту підписання сторонами до 31.12.2011р.

У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного календарного місяця до закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах (п. 9.2 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що у відповідності з п. 3.1 договору позивачем виставлені рахунки №СФ-0000478 від 28.04.2011р. відповідно до якого відповідач отримав по видатковій накладній № РН-0000695 від 29.04.2011р. товар на суму 28686,89грн., за виставленим рахунком №СФ-0000479 від 28.04.2011р. відповідач отримав товар по видатковій накладній РН-0000794 від 18.05.2011р. на суму 30113,50грн. Доказом отримання товару є довіреності № 12 від 28.04.2011р., № 13 від 17.05.2011р. за якими від імені відповідача уповноважена особа отримала товар на загальну суму 58800,39грн.

У всіх накладних зазначено, що умовою продажу є попередня оплата. Однак, як зазначає позивач, фактично товар за спірним договором був поставлений без здійснення попередньої оплати відповідачем.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

3

Відповідно до п. 3.2 договору покупець проводить оплату за товар по передній оплаті в розмірі 100% або з відстрочкою платежу не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання є дата вказана продавцем у накладній. При проведенні поставки з відстрочкою платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній. Якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження йому зазначеної партії товару, тобто по накладній № РН-0000695 від 29.04.2011р. на суму 28686,89грн. до 29.06.2011р., по накладній № РН-0000794 від 18.05.2011р. на суму 30113,50грн. до 18.07.2011р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар оплачений не був, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 58800,39грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи, що отриманий відповідач товар, останнім не був сплачений, позивач просить стягнути з нього 211,59грн. 3%річних, нарахованих за періоди з 16.07.2011р. по 19.08.2011р., 28.06.2011р. по 19.07.2011р.(по 29.07.2011р.).

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

4

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений не був, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково в розмірі 154,77грн.

Представлений позивачем розрахунок 3% річних судом до уваги не приймається з огляду на невірне визначення останнім моменту виникнення права вимоги, яке за накладною № РН-0000695 від 29.04.2011р. на суму 28686,89грн. виникає з 29.06.2011р., а за накладною № РН-0000794 від 18.05.2011р. на суму 30113,50грн. з 18.07.2011р.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 1093,23грн. пені відповідно до умов п. 10.1 договору, за періоди з 16.07.2011р. по 19.08.2011р., 28.06.2011р. по 19.07.2011р.( по 19.08.2011р.).

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 10.1 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (накладні); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 5.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені частково в розмірі 1055,47грн., оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, але позивач не вірно визначив період виникнення у відповідача зобовязань по оплаті.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

5

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193,230-232 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства „Рємус-Декор” м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСТАРТРАНС-ВС” м. Донецьк про стягнення 60105,21грн., з яких: 58800,39грн. заборгованість, 211,59грн. 3%річних, 1093,23грн. пеня частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНСТАРТРАНС-ВС” (м. Донецьк- 83117, вул. Бахметьєва, буд. 24, ЄДРПОУ 37254563) на користь Приватного підприємства „Рємус-Декор” (м. Черкаси-18001, вул. Енгельса, 50, (поштова адреса: м. Черкаси-18001, вул. Слави, 11, кв. 5), ЄДРПОУ 30842641) заборгованість в сумі 58800,39грн., 154,77грн. 3%річних, 1055,47грн. пені, 600,10грн. державного мита та 235,63грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 05.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу