Ухвала суду № 18882465, 05.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"05" жовтня 2011 р. м. КиївК-8815/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року

у справі № 2-а-1793/08

за позовом Акціонерного товариства «Інноваційний центр «Практика»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерне товариство «Інноваційний центр «Практика»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень від 25 червня 2007 року № 0001222302/0, від 30 серпня 2007 року № 0001222302/1 та від 19 листопада 2007 року № 0001222302/2 (в редакції заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 25 січня 2008 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2008 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0001222302/0 від 25 червня 2007 року, № 0001222302/1 від 30 серпня 2007 року, № 0001222302/2 від 19 листопада 2007 року в частині донарахування АТ «Інноваційний центр «Практика»податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 158374,00 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 79187,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ «Інноваційний центр «Практика»3,30 грн. судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу АТ «Інноваційний центр «Практика», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела виїзну планову перевірку АТ «Інноваційний центр «Практика»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 2617/235/22637063 від 14 червня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 3.1ю1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у грудні 2006 року на суму 3646,00 грн.; порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2005 року на 28736,00 грн., за серпень 2005 року на суму 16547,67 грн., за вересень 2005 року на 57687,00 грн., за жовтень 2005 року на суму 55403,00 грн.

25 червня 2007 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0001222302/0, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила АТ «Інноваційний центр «Практика» суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 243030,00 грн., в тому числі 162020,00 грн. за основним платежем, 81010,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 30 серпня 2007 року № 0001222302/1 та від 19 листопада 2007 року № 0001222302/2 на аналогічні суми нарахувань.

В частині донарахування податкового зобовязання у розмірі 3646,00 грн. спірні податкові повідомлення-рішеннями позивачем не оскаржувалися.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скасування державної реєстрації контрагента платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що на момент виписування податкових накладних ТОВ «Богдан»було належним чином зареєстрованою юридичною особою, перебувало на податковому обліку та знаходилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень 2005 року на 28736,00 грн., за серпень 2005 року на суму 16547,67 грн., за вересень 2005 року на 57687,00 грн., за жовтень 2005 року на суму 55403,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що АТ «Інноваційний центр «Практика»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту по першій із подій суми податку на додану вартість у відповідних періодах за податковими накладними, перелік яких наведено на 19-25 аркушах акту перевірки, виписаних ТОВ «Богдан», статут та свідоцтво платника податку якого були визнані недійсними з моменту складання та з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість відповідно згідно рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2006 року у справі № 2-1161/2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2006 року у справі № 2-1161/2006р. за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Богдан», треті особи: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, ДПА у м. Києві, було визнано недійсним статут ТОВ «Богдан»з моменту його складення та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Богдан»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Разом з цим, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2006 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2006 року було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2007 року у справі № 2-897/2007р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Богдан», треті особи: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, ДПА у м. Києві, ТОВ «Альбіна-УА»про визнання недійсними установчих документів та скасування свідоцтва платниа податку на додану вартість було закрито.

Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2006 року у справі № 43/899 за заявою ТОВ «Богдан»про визнання банкрутом було ліквідовано банкрута ТОВ «Богдан»як юридичну особу у звязку з банкрутством.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 08 червня 2007 року підтверджується, що державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Богдан»у звязку з визнанням її банкрутом була проведена 20 березня 2006 року.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вказано у акті перевірки, податковий кредит у відповідних сумах за відповідні періоди позивача підтверджений податковими накладними, проте, на думку податкового органу, видані не платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з абзацом 2 частини 8 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(пункт 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобовязань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця.

З огляду на те, що на момент виписування податкових накладних ТОВ «Богдан»було належним чином зареєстрованою юридичною особою, перебувало на податковому обліку та знаходилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначене позивачу податковим органом податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 162020,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 81010,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева