Ухвала суду № 18882106, 20.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2011 р. м. КиївК-3600/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008

у справі № АС-27/138-07

за позовомДержавної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

до1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна фірма «Смерека»

провизнання недійсним господарського зобовязання та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області (далі по тексту позивач, ДПІ у Зміївському районі Харківської області) звернулась до суду з позовом про визнання недійсним господарського зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вега»(далі по тексту відповідач-1, ТОВ «ТД «Вега») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-комерційна фірма «Смерека»(далі по тексту відповідач-2, ТОВ «ТКФ «Смерека»), яке виникло на підставі правочину, укладеного згідно з договором № Д-66 від 01.08.2005 на загальну суму 443534,35 грн.; стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошові кошти в розмірі 443534,35 грн.; стягнення з останнього на користь держави всього отриманого ним по угоді № Д-66 від 01.08.2005, а саме: грошові кошти в розмірі 443534,35 грн. (в т.ч. ПДВ 73922,39 грн.).

Підставами позову зазначено ст. ст. 207, 208 ГК України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Господарського суду Харківської області від 16.04.2007 позов задоволено повністю, з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 постанову суду першої інстанції скасовано; в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів відсутності у відповідачів умислу на укладення спірної угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної перевірки ТОВ «ТД «Вега»складено акт № 759/23-104/33143708 від 30.12.2005, яким встановлено взаємовідносини з ТОВ «ТКФ «Смерека».

01.08.2005 між відповідачами був укладений договір № Д-66, згідно якого відповідач-2 зобовязаний поставити, а відповідач-1 прийняти та сплатити вартість виробів згідно накладних на загальну суму 450000 грн., а фактично накладні по договору були виписані на загальну суму 443534,35 грн., в т.ч. ПДВ 73922,39 грн.

Факт виконання угоди судами встановлений з підтвердженням матеріалами справи.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2005 визнані недійсними статут ТОВ «ТКФ «Смерека»з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 370859911 від 15.07.2004 з моменту його видачі.

19.09.2006 податковим органом прийнято акт № 5157/29-203 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТКФ «Смерека».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва і вважає, що з даного рішення вбачається наявність умислу другого відповідача на ухилення від оподаткування при укладенні та виконанні спірної угоди.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є зясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Позивачем, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, не доведено в чому саме полягали мета і умисел другого відповідача при укладенні спірного договору завідомо суперечливі інтересам держави і суспільства, оскільки укладений між відповідачами договір виконаний про що свідчать належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи.

Крім того, слід зазначити що юридичним наслідком визнання недійсним статуту підприємства не може свідчити про наявність у відповідачів під час укладення спірної угоди протиправного умислу.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про не доведення позивачем укладення між відповідачами договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є вірним.

Безпідставність позову в частині визнання недійсним договору обумовлює також безпідставність позову в похідній від неї іншій частині позову щодо застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим судами не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу. Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобовязання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З урахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в позові про визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті судові рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним господарського зобовязання скасувати із закриттям провадження у справі, в решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак С.Е. Острович (підпис) (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно

Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук