Ухвала суду № 18877710, 17.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 р.Справа № 2а-11496/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Курило Л.В.. суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновський В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Подобайло А.В., Верман А.М.

представника позивача: Москалець О.О.

представника відповідача: Шляхта В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-11496/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів Астор"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» (далі ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова), в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова № 0000310700/0 від 09.09.2010 р.

В обгрунтування позову зазначив, що 25.08.2010 року за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» податковим органом складено акт № 2117/07-004/32359553 та встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2010 року на загальну суму 394750,22 грн., у тому числі по ТОВ БК «Дніпробудпроект» у червні 2010 року на суму ПДВ 37334,97 грн.; по ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» у червні 2010 року на суму ПДВ 357415,25 грн.

Проте, позивач наполягав, що правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми сплаченого податку за правовідносинами з ТОВ БК «Дніпробудпроект» та «Ди.Си.Ай-Цементгруп», оскільки укладені договори були виконані та мали реальний характер.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000310700/0 від 09.09.2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 5-7, 159 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» зареєстровано виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 16.10.2006 року. Підприємство перебуває на податковому обліку в ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова за № 165 та є платником ПДВ, згідно свідоцтва серії НБ № 082034 за № 100018145 від 06.11.2003 року. (а. с. 8, 9, 10, том 1).

25.08.2010 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка господарської діяльності ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР», що мало господарські відносини з ТОВ БК "Дніпробудпроект" та ТОВ "Ди.Си.Ай - Цементгруп" за червень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 2117/07- 004/32359553 від 25.08.2010р. і встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» з ТОВ БК «Дніпробудпроект» та ТОВ «Ди.СиАй Цементгруп»;

- пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2010 року на загальну суму 394750,22 грн., у тому числі по ТОВ БК «Дніпробудпроект» у червні 2010 року на суму ПДВ 37334,97 грн.; по ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» у червні 2010 року на суму ПДВ 357415,25 грн. (а. с. 12-15, том 1).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000310700/0 від 09.09.2010 року, яким ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» визначено податкове зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на суму 513173,00 грн., в тому числі, основний платіж 394750,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 118425,00 грн. (а. с. 11, том 1).

08.09.2010 року листом № 147 податковим органом інформовано позивача про залишення його заперечень № 300 від 03.09.2010 року на акт перевірки № 2117/07- 004/32359553 від 25.08.2010р без розгляду у звязку із пропуском законодавчо встановленого строку для надання заперечень (а. с. 18, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність і обгрунтованість висновків за результатами перевірки ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР», а позивачем надані належні докази на підтвердження законності його дій по віднесенню сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки № 2117/07-004/32359553 від 25.08.2010 року, контролюючим органом за результатами проведеного аналізу співставлення податкового кредиту та податкового зобовязання встановлено, що ТОВ «ХЗБМ АСТОР» мало взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ БК «Дніпробудпроект» та від ТОВ «Ди.Си.Ай.-Цементгруп». В ході перевірки виявлених розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобовязаннями його контрагентів по декларації за червень 2010 року встановлено не подання ТОВ БК «Дніпробудпроект» та ТОВ «Ди.Си.Ай.-Цементгруп» податкових декларацій за червень 2010 року і не декларування своїх податкових зобовязань (а. с. 14, том 1).

Встановлено, що 11.01.2010 року ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» укладено з ТОВ «Ди.Си.Ай Цементгруп» договір купівлі-продажу № 2/2010, за яким ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» передає у власність ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» цемент марки ПЦІ-500-Н, ПЦ П/А-Ш 400 Р, ПЦ ІІ/Б-Ш 400, ПЦ ІІІ/А - 400 (згідно специфікацій № 4 та № 5 до договору) (а.с. 31-36, том 1).

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Ди.Си.АйЦементгруп» поставлено ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» товари на загальну суму 2144491,50 грн. (в тому числі ПДВ 357415,25 грн.), що підтверджується видатковими накладними: № РН-000580 від 01.06.2010 року, № РН-000581 від 01.06.2010 року, № РН-000582 від 01.06.2010 року, № РН-000593 від 02.06.2010 року, № РН-000598 від 03.06.2010 року, № РН-000599 від 03.06.2010 року, № РН-000602 від 03.06.2010 року, № РН-000607 від 04.06.2010 року, № РН-000613 від 06.06.2010 року, № РН-000616 від 06.06.2010 року, № РН-000627 від 08.06.2010 року, № РН-000631 від 09.06.2010 року, № РН-000640 від 10.06.2010 року, № РН-000642 від 10.06.2010 року, № РН-000646 від 10.06.2010 року, № РН-000653 від 11.06.2010 року, № РН-000654 від 11.06.2010 року, № РН-000660 від 12.06.2010 року, № РН-000664 від 13.06.2010 року, № РН-000666 від 13.06.2010 року, № РН-000682 від 15.06.2010 року, № РН-000684 від 15.06.2010 року, № РН-000689 від 16.06.2010 року, № РН-000690 від 16.06.2010 року, № РН-000691 від 16.06.2010 року, № РН-000692 від 16.06.2010 року, № РН-000723 від 20.06.2010 року, № РН-000724 від 20.06.2010 року, № РН-000737 від 22.06.2010 року, № РН-000741 від 23.06.2010 року, № РН-000745 від 23.06.2010 року, № РН-000752 від 24.06.2010 року, № РН-000753 від 24.06.2010 року, № РН-000766 від 25.06.2010 року, № РН-000768 від 25.06.2010 року, № РН-000788 від 27.06.2010 року, № РН-000789 від 27.06.2010 року (а.с. 81, 84, 87, 89, 92, 94, 96, 98, 101, 103, 106, 108, 111, 113, 116, 118, 121, 123, 127, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 124, 144, 146, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 162, 165, 167, том 1).

Позивачем отримано товар та здійснено його оплату, частково грошовими коштами, що підтверджується виписками з банківської установи на суму 1743493,63 грн. (а. с. 173, 177, 178, 179, 181, том 1)

30.06.2010 року ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» укладено з ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» договір про відступлення права вимоги № ВВ-11/3006-2010, за яким позивач передав ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» право вимоги до ТОВ «Укртранссервіс-2Г» на суму 1743493,63 грн. (а. с. 41, том 1)

30.06.2010 року між ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» та ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» укладено договір про взаємозалік зустрічних вимог, за яким було погашено заборгованість за договором № 2/2010 від 11.01.2010 року (а. с. 42, том 1).

Отримані за вказаним договором товари, обліковані на підприємстві за приходними ордерами (а. с. 18-55, том 2).

Реальність виконання умов укладеної угоди підтверджується виданими ТОВ «Ди.Си.Ай Цементгруп» позивачу податковими накладними: № 563 від 01.06.2010 року, № 564 від 01.06.2010 року, № 565 від 01.06.2010 року, № 567 від 02.06.2010 року, № 575 від 03.06.2010 року, № 576 від 03.06.2010 року, № 577 від 03.06.2010 року, № 586 від 04.06.2010 року, № 595 від 06.06.2010 року, .№ 596 від 06.06.2010 року, № 605 від 08.06.2010 року, № 608 від 09.06.2010 року, № 615 від 10.06.2010 року, № 616 від 10.06.2010 року, № 617 від 10.06.2010 року, № 626 від 11.06.2010 року, № 627 від 11.06.2010 року, № 637 від 12.06.2010 року, № 640 від 13.06.2010 року, № 641 від 13.06.2010 року, № 652 від 15.06.2010 року, № 653 від 15.06.2010 року, № 662 від 16.06.2010 року, № 663 від 16.06.2010 року, № 664 від 16.06.2010 року, № 665 від 16.06.2010 року, № 687 від 18.06.2010 року, № 699 від 20.06.2010 року, № 700 від 20.06.2010 року, № 714 від 22.06.2010 року, № 723 від 23.06.2010 року, № 724 від 23.06.2010 року, № 734 від 24.06.2010 року, № 735 від 24.06.2010 року, № 743 від 25.06.2010 року, № 744 від 25.06.2010 року, № 757 від 27.06.2010 року, № 758 від 27.06.2010 року на загальну суму 2144491,50 грн., в точу числі ПДВ 357415,25 грн. (а.с. 43-80, том 1).

Придбані у ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» товари доставлялись Укрзалізницею, а саме Шебелинською ПЖД, на підтвердження чого надано копії накладних про прийняття вантажу Укрзалізницєю (а. с. 82, 83, 85, 86, 88, 90, 91, 93, 95, 97, 99, 100, 102, 104, 105, 107, 109, 110, 112, 114, 115, 117, 119, 120, 122, 124, 125, 126, 128, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 161, 163, 164, 166, 168, 169, том 1).

15.04.2010 року ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» укладено з ТОВ БК «Дніпробудпроект» договір поставки № 15/04-1, за яким ТОВ БК «Дніпробудпроект» передає у власність ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» щебінь, а саме, гранвідсів фр. 0-5 мм, щебінь фр. 10-20 мм, щебінь фр. 5-10 мм, щебінь фр. 20-40 мм (згідно специфікації до договору) (а. с. 182-183, том 1).

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ БК «Дніпробудпроект» за видатковими накладними № 01/06 від 02.06.2010 року, № 02/06 від 14.06.2010 року, № 03/06 від 15.06.2010 року, № 04/06 зд 22.06.2010 року, № 05/06 від 23.06.2010 року, № 06/06 від 27.06.2010 року, № 07/06 від 28.06.2010 року поставило ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» товари на загальну суму 124009,80 грн., в тому числі ПДВ 37334,97 грн. (а.с. 184, 187, 190, 193, 197, 200, 203, том 1).

Позивач прийняв товар та здійснив його оплату, що підтверджується виписками з банківської установи (а. с. 170, 172, том 1).

Товари, отримані за вказаним договором, обліковані на підприємстві за приходними ордерами (а. с. 11-17, том 2).

ТОВ БК «Дніпробудпроект» з метою підтвердження виконання вказаної угоди, дано податкові накладні: № 286 від 02.06.2010 року, № 329 від 14.06.2010 року, № 346 від 15.06.2010 року, № 361 від 22.06.2010 року, № 364 від 23.06.2010 року, № 376 зід 27.06.2010 року, № 382 від 28.06.2010 року на загальну суму 224009,80 грн., в точу числі ПДВ 37334,97 грн. (а.с. 206-212, том 1).

Факт доставки придбаних товарів на виконання умов, укладеного договору між позивачем на ТОВ БК «Дніпробудпроект», підтверджується накладними про прийняття вантажу Укрзалізницєю (а. с. 185-186, 188-189, 191-192, 194-195, 196, 198-199, 201-202, 204-205, том 1).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів купівлі-продажу та поставки, укладених ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» з ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» та ТОВ БК «Дніпробудпроект», а тому висновки податкового органу про відсутність реальності здійсненої господарської операції та нікчемності договорів, укладених між позивачем та контрагентами, не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, з метою спростування висновків акту перевірки № 2117/07-004/32359553 від 25.08.2010 року та на підтвердження факту реальності виконання умов укладених угод ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» з контрагентами, позивачем надано податкову декларацію з ПДВ ТОВ «Ди.Си.Ай-Цементгруп» з відміткою податкового органу про прийняття декларації, а також податкову декларацію з ПДВ ТОВ БК «Дніпробудпроект», яка була здана до податкового органу кур'єрською службою згідно квитанції та поштового повідомлення про вручення. В розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів задекларовано суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» (а. с. 6-10, 60, 61-3, 64, 65, том 2).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податку на податковий кредит виникає з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, павомірним є висновок суду першої інстанції про те, що наявність у платника податку (позивача у справі), виданої йому податкової накладної і сплата ним вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів важає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висноку про те, що позивач виконав вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного безпосередньо у постачальника і отримавши належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суми податку, а тому правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, та відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно ч. І ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Укладені угоди не визнавались недійсними і не оспорювалися.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності твердження податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та протиправності донарахування податку на додану вартість у розмірі 394750,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 118425,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомленнярішення у відношенні позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 14.12.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-11496/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2011 р.