Ухвала суду № 18869443 від 19.05.2011 , Харківський апеляційний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 р.Справа № 2а-6714/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2011р. по справі№2а-6714/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0003682301/0 від 18.11.2010 року, № 0003692301/0 від 18.11.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003682301/0 від 18.11.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 148 558,83 грн., в тому числі за основним платежем - 100 520,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 038,33 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003692301/0 від 18.11.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 623,89 грн., в тому числі за основним платежем - 80 415,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 207,96 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 1.2 п.1, п. 2.1 2.4, 2.7 п.2 Положення про документальне забезпечення записів к бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 р., п.11 Наказу №488\346 від 29.12.1995 року "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", ст. ст. 2, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що що у термін з 21.09.2010 року по 01.11.2010 року державними податковими ревізорами - інспекторами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ “Бест”, код ЄДРПОУ 30406433, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 року по 30.06.10 року.

Перевірку здійснено на підставі направлень на перевірку від 21.09.2010 року № 2326, від 19.10.2010 року № 2667, наказу Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 19.10.2010 року № 2411 “Про продовження терміну проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ “Бест”.

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2010 р. № 10487/23-1/30406433, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.9., 5.3.1., 5.2.1. п. 5.3., 5.2. ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 100520,5 грн., в тому числі по періодах: І квартал 2009 року 12943,75 грн., ІІ квартал 2009 року 4331,25 грн., ІІІ квартал 2009 року 40578 грн., ІV квартал 2009 року 32897 грн., І квартал 2010 року 9770,5 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, неправомірно сформовано податковий кредит на загальну суму 80415,9 грн., в тому числі по періодах: лютий 2009 року 3465 грн., березень 2009 року 6890 грн., квітень 2009 року 3465 грн., липень 2009 року 15230 грн., серпень 2009 року 4392 грн., вересень 2009 року 12840 грн., жовтень 2009 року 19738 грн., листопад 2009 року 6579, 38 грн., лютий 2010 року 7816 грн.

Акт перевірки позивачем не підписано, у звязку з чим перевіряючими складено акт від підпису матеріалів перевірки.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення № 0003682301/0 від 18.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 148 558,83 грн., в тому числі за основним платежем - 100 520,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 038,33 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0003692301/0 від 18.11.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 623,89 грн., в тому числі за основним платежем - 80 415,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 207,96 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003692301/0 від 18.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 623,89 грн., в тому числі за основним платежем - 80 415,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 207,96 грн., суперечить вимогам Закону України “Про Податок на додану вартість", винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи оцінку податковому повідомленню рішенню № 0003682301/0 від 18.11.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 148 558,83 грн., в тому числі за основним платежем - 100 520,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 038,33 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Об'єктом оподаткування згідно ст.і 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону).

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що для правомірного зменшення платником податків обєкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) необхідне їх підтвердження розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також факт безпосереднього звязку цих витрат з господарською діяльністю платника податків.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем було укладено з приватним підприємцем ОСОБА_1 договори поставки нафтопродуктів від 01.01.2009 року та 05.01.2010 року, згідно з якими ПП ОСОБА_1 (Постачальник) зобовязувалася поставити позивачу (Покупець) нафтопродукти. Пунктом 2.2. договорів було передбачено, що товар постачається транспортом Постачальника.

Передача товару здійснюється при дотриманні представником Покупця наступних умов: надання оригіналу довіреності на отримання матеріальних цінностей, предявлення паспорта представника Покупця, підписання видаткової накладної про отримання товару (п. 2.3. договорів).

Днем поставки товару є день, вказаний у рахунку-фактурі (п. 2.5. договорів).

Згідно пояснень представників позивача, даних під час розгляду справи в суді першої інстанції, ПП ОСОБА_1 здійснювалася поставка дизельного палива за усною заявкою позивача на адресу: АДРЕСА_1.

Із договору оренди нежитлової будівлі від 01.01.2009 року, акту прийому-передачі території нежитлової будівлі (склад ПММ) від 02.01.2009 року, технічного паспорту на виробничий будинок та інших документів, наявних у справі, вбачається, що позивач у ПП ОСОБА_2 орендує нежитлову будівлю (склад ПММ) та обладнання, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та з у урахуванням отриманих дозволів використовує його як АЗС без здійснення роздрібної торгівлі.

Перевіркою встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що отримання дизельного палива від ПП ОСОБА_1 оформлено наступними накладними на отримання товару:

-№ 147 від 23.02.2009 року на суму 20790,50 грн., в т.ч. ПДВ 3465,08 грн.;

-№ 150 від 10.03.2009 року на суму 20790,50 грн., в т.ч. ПДВ 3465,08 грн.;

-№ 153 від 30.03.2009 року на суму 20548,75 грн., в т.ч. ПДВ 3424,79 грн.;

-№ 156 від 23.04.2009 року на суму 20790,50 грн., в т. ч. ПДВ 3465,08 грн.;

-№ 171 від 07.07.2009 року на суму 22966,25 грн., в т.ч. ПДВ 3827,71 грн.;

-№ 172 від 10.07.2009 року на суму 22966,25 грн., в т.ч. ПДВ 3827,71 грн.;

-№ 176 від 16.07.2009 року на суму 22724,50 грн., в т.ч. ПДВ 3787,42 грн.;

-№ 175 від 14.07.2009 року на суму 22724,50 грн., в т.ч. ПДВ 3787,42 грн.;

-№ 178 від 06.08.2009 року на суму 26350,75 грн., в т.ч. ПДВ 4391,79 грн.;

-№184 від 01.09.2009 року на суму 48516 грн., в т.ч. ПДВ 8086 грн.;

-№ 186 від 10.09.2009 року на суму 28526,50 грн., в т.ч. ПДВ 4754,42 грн.;

-№ 195 від 30.10.2009 року на суму 39476,25 грн., в т.ч. ПДВ 6579,38 грн.;

-№ 196 від 30.10.2009 року на суму 39476,25 грн., в т.ч. ПДВ 6579,38 грн.;

-№ 197 від 30.10.2009 року на суму 39476,25 грн., в т.ч. ПДВ 6579,38 грн.;

-№ 198 від 16.11.2009 року на суму 39476,25 грн., в т.ч. ПДВ 6579,38 грн.;

-№ 208 від 19.02.2010 року на суму 46898,80 грн., в т.ч. ПДВ 7816,47 грн.

Загальну суму витрат на придбання дизельного палива в розмірі 402082 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат за період 2009 І квартал 2010 року, що за висновком акту перевірки здійснено в порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки під час перевірки встановлено, що на підприємстві відсутні підтверджуючі документи, а саме, товарно-транспортні накладні на перевезення палива та дорожні листи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні на момент перевірки були в наявності, але ДПІ у м. Полтаві не вимагалися у позивача.

Відповідно до п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

В акті перевірки від 04.11.2010 року інспекторами зафіксовано, що на підприємстві товарно-транспортні накладні на перевезення палива та дорожні листи відсутні (стор. 9 акту перевірки), при цьому пояснення посадових осіб підприємства щодо відсутності документів або факт відмови надати такі пояснення в акті перевірки не відображено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у додатку 4 до акту перевірку “Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ “Бест””зазначено, що при перевірці формування валових витрат прибуткові накладні, первинні документи на придбання товару використано вибірковим порядком.

Таким чином, доводи відповідача про ненадання позивачем на момент проведення перевірки товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, є непідтвердженими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду товарно-транспортні накладні щодо перевезення дизельного палива (3, 5, 6 тонн) по маршруту: пункт навантаження - м. Полтава, вул. Половка , 62; пункт розвантаження - АДРЕСА_1 ( вантажовідправник ПП ОСОБА_1, вантажоодержувач ТОВ "Бест"), а саме: б/н від 23.02.2009 року, б/н від 10.03.2009 року, б/н від 30.03.2009 року, б/н від 23.04.2009 року, б/н від 14.07.2009 року, б/н від 16.07.2009 року, б/н від 07.07.2009 року, б/н від 10.07.2009 року, б/н від 06.08.2009 року (автопідприємство ПП ОСОБА_3, водій ОСОБА_3, ГАЗ НОМЕР_2), б/н від 01.09.2009 року(автопідприємство ПП ОСОБА_4, водій ОСОБА_4, КАМАЗ), б/н від 10.09.2009 року (автопідприємство ПП ОСОБА_3, водій ОСОБА_3, ГАЗ НОМЕР_2), б/н від 30.10.2009 року, б/н від 16.11.2009 року (автопідприємство ПП ОСОБА_5, водій ОСОБА_5), б/н від 19.02.2010 року (автопідприємство ПП ОСОБА_4, водій ОСОБА_4)

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що за інформацією УДАІ УМВС України в Полтавській області від 27.12.2010 року № 11/10215 про зазначені у товарно-транспортних накладних автомобілі із державними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, вказані транспортні засоби фактично не могли здійснювати перевезення дизельного палива, суд оцінює, виходячи з наступного.

Згідно показань, даних під час розгляду справи в суді першої інстанції свідка ОСОБА_6, який здійснював приймання дизельного палива від ПП ОСОБА_1 у періоді з 2009 року по І квартал 2010 року та підтвердив свій підпис на товарно-транспортних накладних, дизельне паливо ним приймалося на підставі виписаної довіреності, згідно накладних та товарно-транспортних накладних, в яких ним перевірялася відповідність зазначеної маси нафтопродуктів фактично поставленій, на державні номери транспортних засобів - бензовозів, не зверталася увага. В подальшому кількість отриманого дизельного палива відображалася ним у змінних звітах АЗС та фіксувалася у Журналі обліку руху нафтопродуктів.

Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція) приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (п. 10.2.10 Інструкції)

Відповідно до п. 16.1 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки (п. 16.2.)

З огляду на викладене вбачається, що працівник АЗС при прийнятті нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом, перевіряє їх марку та вид (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних, паспорта якості та копії сертифіката відповідності, обов'язку перевіряти відповідність державних номерів транспорту із тими, що зазначені у товарно-транспортних накладних, немає. Про прийняття дизельного палива складаються змінні звіти та вносяться записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів.

Матеріалами справи встановлено, що отримання позивачем дизельного палива від ПП ОСОБА_1 у кількості, зазначеній у накладних, дійсно підтверджується записами Журналу обліку руху нафтопродуктів, який ведеться у хронологічному порядку, за відповідні дати, змінними звітами АЗС за підписом оператором ОСОБА_6, Книгою обліку довіреностей, яка містить записи про дати та номер виписаних на ОСОБА_6 довіреностей на отримання нафтопродуктів від ПП ОСОБА_1, із зазначенням відміток про використання довіреностей (дата і номер накладних). На отримане дизельне паливо у позивача наявні паспорти якості та сертифікати відповідності.

Колегія суддів зазначає, що при співставленні даних накладних та записів у Журналу обліку руху нафтопродуктів, Книзі обліку довіреностей, змінних звітів АЗС розбіжності відсутні.

Крім того, колегія суддів занеобхідне зазначити, що створеною позивачем інвентаризаційною комісією протягом періоду з 2009 року по ІІ квартал 2010 року здійснювалися інвентаризації наявних цінностей, за результатами яких складено акти від 30.03.2009 року, 30.06.2009 року, 30.09.2009 року, 10.12.2009 року, 01.04.2010 року, 01.07.2010 року, згідно яким відхилень фактичної наявності нафтопродуктів, в тому числі, дизельного палива, не виявлено.

Оплата отриманого від ПП ОСОБА_1 дизельного палива здійснювалася згідно виставлених рахунків-фактур, що відповідало умовам договорів. Факт оплати позивачем вартості дизельного палива підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що обовязковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на те, що вищезазначеними доказами підтверджено реальні зміни в структурі активів позивача у звязку з придбанням дизельного палива від ПП ОСОБА_1, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що вказані господарські операції є реальними та створюють правові наслідки у податковому обліку підприємства.

Враховуючи підтвердження суми витрат з придбання дизельного палива первинними бухгалтерськими, розрахунковими, платіжними та іншими документами, наявність безпосереднього звязку цих витрат з господарською діяльністю позивача, віднесення цих витрат в розмірі 402082 грн. до складу валових витрат ґрунтується на вимогах Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому, доводи відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, колегія суддів оцінює критично.

Пунктом 2.2. договорів поставки нафтопродуктів від 01.01.2009 року та 05.01.2010 року було передбачено, що товар постачається транспортом Постачальника. За таких обставин, відповідальність за незабезпечення супроводження належними документами перевезення дизельного палива покладається на постачальника, тобто ПП ОСОБА_1

Також, колегія суддів враховує той факт, що на запит ДПІ у м. Полтаві ПП ОСОБА_1 були надані письмові пояснення, якими підтверджено здійснення поставки ТОВ “Бест”дизельного палива, закупка якого відбувалася у ТОВ “Стандарт-ойл”, при цьому вказано, що доставка здійснювалася продавцем. До пояснень ПП ОСОБА_1 були додані документи, якими були оформлені господарські операції поставки, другі примірники яких наявні у ТОВ “Бест”.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що ДПІ у м. Полтаві була проведена планова перевірка СГД ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт від 05.05.2010 року № 3919/1703/НОМЕР_1, в якому констатовано факт здійснення господарських операцій з ТОВ “Бест”, але порушень податкового законодавства при їх виконанні не виявлено.

Отже, висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат в розмірі 402082 грн. за період 2009 І квартал 2010 року є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає податкове повідомлення рішення № 0003682301/0 від 18.11.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 148 558,83 грн., в тому числі за основним платежем - 100 520,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 038,33 грн. не ґрунтується на вимогах Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, винесене відповідачем без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0003692301/0 від 18.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120 623,89 грн., в тому числі за основним платежем - 80 415,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 207,96 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон України “Про ПДВ”) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про Податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

-дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем включено до складу податкового кредиту за період 2009 І квартал 2010 року суму ПДВ в розмірі 80415 грн. за результатами господарських операцій з ПП ОСОБА_1, що, за висновком перевірки, здійснено в порушення п.п. 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП ОСОБА_1 податкових накладних: