Ухвала суду № 18867806, 04.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-189/11/2770

04.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представника позивача., Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство"- не зявився,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 68019/10-0 від 05.04.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя- ОСОБА_2, довіреність № 4217/9/10-0 від 23.11.10

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 13.04.11 у справі № 2а-189/11/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" (вул. Гер. Севастополя, 13, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74, місто Севастополь, 99001)

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.04.2011 у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -відмовлено.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, 09.11.2005 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0003082310/1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5683791,40грн. та № 1000022310/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 490146,00 грн.

Передумовою визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5683791,40грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 490146,00 грн. став акт № 07/10/23-423/30394016/95 від 28.09.2005 позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»з питання відшкодування з бюджету податку на додану вартість за липень 2005 року.

Перевіркою встановлені порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2, пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.1, пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які виразилися в заниженні зобов'язання по ставці 20 % за липень 2005 року на суму 4582760,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету за липень 2005 року на суму 4059851,00 грн., та відповідно до завищення бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 490146,00 грн.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2009 між позивачем та військовою частиною 90073 був укладений контракт №4199011 від 20.12.1999 на завершення ремонту з модернізаційними роботами та докуванням замовлення 2002 пр. 1134Б, відповідно до якого позивачем (як головним виконавцем) та Міністерством оборони Російської Федерації (як генеральним замовником) були укладені додаткові угоди від 20.12.2009 та від 16.02.2005.

Позивач виставив рахунок на сплату авансу по контракту №4199011 від 20.12.1999 в сумі 160000000,00 руб. РФ на адресу повноважного представника замовника - військової частини 72190, на підставі якого на валютний рахунок позивача надійшли грошові кошти від фінансово-економічного управління Міністерства Російської Федерації в сумі 17273 480,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 20.12.1999 між позивачем та військовою частиною 90073 був укладений контракт №4199012 від 20.12.1999 на завершення ремонту з модернізаційними роботами та докуванням відповідно до Договору №400924270 від 14.04.1992 замовлення 133 пр. 641Б, згідно якому між позивачем(як головним виконавцем) та Міністерством оборони Російської Федерації (як генеральним замовником) були укладені додаткові угоди від 20.02.2004 та від 16.02.2005.

Позивач виставив рахунок на сплату авансу по контракту №4199012 від 20.12.1999 в сумі 80000000,00 руб. РФ на адресу повноважного представника замовника - військової частини 72190, на підставі якого на валютний рахунок позивача надійшли грошові кошти від фінансово-економічного управління Міністерства Російської Федерації в сумі 5640320,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказані аванси в сумі 22913800,00 грн. позивач відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2005 року в рядку 2.1 - експортні операції.

Відповідно до вищевказаних контрактів позивач (Виконавець) зобов'язувався виконати ремонт з модернізаційними роботами і докуванням Замовлення, поставити матеріали, комплектуючі, обладнання, які необхідні для закінчення ремонту та докування Замовлення.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі (пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Матеріальні активи - це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів. Тому, операції з постачання робіт, в результаті виконання яких передається матеріальний актив, не відноситься до операції з постачання послуг (пункт 1.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно частини першої статті 5 Митного кодексу України територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Кошти, що виділяються з бюджету Російської Федерації для фінансування військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації та осіб, які входять до їхнього складу, не обкладатимуться прибутковим податком в Україні. Підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України (частина перша статті 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997(ратифікованої Верховною Радою України 24.03.1999).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України відповідно до статті 14 Митного кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить відсотків до бази оподаткування. У тому числі, відповідно до підпункту 6.2.1 пункту вказаної статті у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Слід зазначити, що до робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів-монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта. Поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки; поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем митна вантажна декларація, яка підтверджує факт вивозу товару за митної території України, суду не надана.

Згідно зі статтею 132 Митного кодексу України товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що експорт ремонтних матеріалів, використаних для ремонтних робіт на військовому іноземному кораблі, повинен підтверджуватися вантажною митною декларацією і наявність останньої в сукупності з призначенням ремонтних робіт (для використання і споживання за межами митної території України) є підставою для застосування підрядником-резидентом нульової ставки податку на додану вартість з операцій поставки ремонтних робіт.

Отже, у позивача були відсутні підстави для застосування нульової ставки податку на додану вартість з операцій, виконаних за контрактами № 4199011 та №4199012 від 20.12.1999, податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з урахуванням фінансових санкцій в сумі 5683791,40 грн. прийнято відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства.

Слід зазначити, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 490146,00грн. повністю відповідає приписам підпункту 2.6. пункту 2, пункту 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001, (що діяв на момент виникнення спору), згідно яким податкове повідомлення-рішення- це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків. Податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість) та складає податкове повідомлення у таких випадках: якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сумі, заявленій у податковій декларації.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та які свідчили б про неправомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, а надані відповідачем письмові докази є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство».

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 13.04.2011 у справі № 2а-189/11/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 10 жовтня 2011 року