Ухвала суду № 18867435, 01.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2011 р.Справа № 2-а-9574/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Пилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса здоровя»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса здоровя»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач ТОВ «Адреса здоровя»07.10.2010 року звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003462301/02 від 30.06.2010 року, № 0003462301/01 від 01.06.2010 року та № 0003462301/0 від 07.05.2010 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними вищевказані податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за результатами проведення планової виїзної перевірки на підставі акту перевірки від 23.04.2010 року №5551/23-4/33139445. Позивач також вказав на численні відомості в акті, які не відповідають фактичним обставинам, викладення в акті перевірки відомостей, які стосуються іншої юридичної особи, у звязку з чим вважає, що відповідач не мав права складати податкове повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки. Щодо суті встановленого перевіркою порушення позивач вказує, що не вчиняв порушення п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не вчинював ліквідації виробничих або невиробничих фондів або їх безоплатну передачу, а повертав орендоване ним майно власнику такого майна у звязку з закінченням строку дії договору оренди. Також позивач вказав на п. 1.4. ст. 1 вказаного Закону, відповідно до якого не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені в запереченнях (т. 1 а.с. 71-74, 89-90).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Адреса здоровя»було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ «Адреса здоровя», з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що з 31.03.2010 року по 20.04.2010 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Адреса здоровя»(ЄДРПОУ 33139445) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 23.04.2010 року № 5551/23-4/33139445 (т. 1 а.с. 19-43).

Вищезазначеною перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Адреса здоровя»п.4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 52271 гривень, в тому числі по періодах: квітень 2009 року 52271 гривень. На підставі вказаного акту перевірки 07.05.2010 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003462301/0, яким було визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Адреса здоровя»з податку на додану вартість у сумі 78407,00 гривень, в тому числі за основним платежем 52271,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 26136,00 гривень (т. 1 а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач з зазначеним рішенням не погодився та звернувся до ДПІ у Приморському районі м. Одеси зі скаргою, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 01.06.2010 року № 32701/10/25-012, яким вищевказане податкове повідомлення рішення було залишено без змін, а скаргу було залишено без задоволення (т. 1 а.с. 12-15).

На підставі акта перевірки від 23.04.2010 року № 5551/23-4/33139445 та рішення про розгляд первинної скарги від 01.06.2010 року № 32701/10/25-012 ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0003462301/1, яким було визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Адреса здоровя»з податку на додану вартість у сумі 78407,00 гривень, в тому числі за основним платежем 52271,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 26136,00 гривень (т. 1 а.с. 17).

Крім того, на підставі перевірки від 23.04.2010 року №5551/23-4/33139445 та рішення про розгляд повторної скарги від 22.06.2010 року №23067/10/25-0007 ДПІ у Приморському районі м. Одеси 30.06.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003462301/2, яким було визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Адреса здоровя»з податку на додану вартість у сумі 78407,00 гривень, в тому числі за основним платежем 52271,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 26136,00 гривень (т. 1 а.с. 16).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звернувся із повторною скаргою до ДПА України, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 06.09.2010 року №9035/6/25-0115, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.05.2010 року № 0003462301/0 (від 01.06.2010 року №0003462301/1) та рішення ДПА України в Одеській області від 22.06.2010 року №23067/10/25-0007, прийняте за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 року № 0003462301/2), а скаргу без задоволення (т. 1 а.с. 9-11).

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що 09.03.2006 року між позивачем з однієї сторони та ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з іншої сторони було укладено договір оренди нежитлового приміщення вбудовано-прибудинкового пункту «Рембиттехніка»загальною площею 172,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення аптеки, офісу чи магазину (т. 1. а.с. 48-51). Термін оренди за вказаним договором складає 5 років.

Відповідно до акту здачі-приймання майна від 09.03.2006 року зазначене у договорі оренди нежитлове приміщення було передано позивачу із зазначенням переліку майна, яким облаштоване відповідне приміщення (т. 1 а.с. 52-54).

Згідно пунктів 20, 21 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів країни від 30.09.2003 року №561, об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку обліку орендованих основних засобів за вартістю, вказаною в угоді про оренду. Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди, що визнаються ним капітальними інвестиціями за умовами, зазначеними у пунктах 29-31 цих Методичних рекомендацій, відображаються орендарем за дебетом рахунку капітальних інвестицій. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об'єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в пункті 7 цих Методичних рекомендацій.

Судом 1-ї інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що протягом періоду експлуатації орендованого майна позивач здійснював певні ремонтні роботи та модернізації щодо обєкту оренди, за рахунок яких формував основні фонди І групи. А саме, судом 1-ї інстанції були досліджені бухгалтерська довідка, видана головним бухгалтером ТОВ «Адреса здоровя»(т. 1 а.с. 103), таблиці щодо періодів формування, балансової вартості та складу основних фондів І групи позивача (т. 1 а.с. 104-121), відомості по Дебету 11-7-1 рахунку (ОФ групи І) за станом на різні періоди, журнали-ордери, плани рахунків (т. 1 а.с. 226- 251, т. 2 а.с. 1-24), копії первинних документів (накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт), які підтверджують факт та характер проведених поліпшень орендованого майна (т. 1 а.с. 130-196), копії податкових декларацій з ПДВ за період формування позивачем основних фондів І групи (т. 1 а.с. 197-225). Відповідно до вищенаведених документів основні фонди групи І формувались позивачем саме за рахунок проведення поліпшень орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2009 року між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду про дострокове припинення дії договору оренди від 09.03.2006 року, згідно з якою сторони дійшли згоди про припинення договору оренди від 09.03.2006 року з 13.04.2009 року та про необхідність повернення обєкту оренди у термін до 14.04.2009 року згідно з актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 44).

13 квітня 2009 року сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення на виконання додаткової угоди про дострокове припинення дії договору оренди від 09.03.2006 року, згідно з яким орендодавцям був повернений обєкт оренди (т. 1 а.с. 45 -47).

Згідно з відомістю по Дебету 29-19-8-11 з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року на видатки балансової вартості основних фондів групи I у звязку з припиненням дії договору оренди віднесено суму у розмірі 261353,00 гривень (т. 1 а.с. 227).

Відповідно до Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 року та реєструкореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат у 2009 році позивачем було віднесено до валових витрат балансову вартість основних фондів групи І у сумі 261353,00 гривень у звязку з припиненням дії договору оренди (т.1 а.с. 91-99).

Відповідно до п. 40 розділу 8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року № 561, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

В акті приймання-передачі від 13.04.2009 року не була зазначена сума обєкту, який передавався. Списання з балансу та припинення нарахування амортизаційних відрахувань на вказаний обєкт І групи основних фондів у бухгалтерському обліку позивача відбулось у день підписання такого акта приймання-передачі 13.04.2009 року. Крім того, у бухгалтерських документах була зазначена причина вибуття таких основних фондів припинення дії договору оренди нежитлового приміщення. Зазначені обставини свідчать про те, що з поверненням орендованого майна відповідно до додаткової угоди про дострокове припинення дії договору оренди, позивачем були також передані поліпшення, які здійснювались ним протягом періоду користування орендованого майна за власний рахунок та які обліковувались ним як основні фонди І групи. При цьому передача цих поліпшень була здійснена без відповідної оплати з боку отримувачем такого майна.

Згідно з п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи I - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Відповідно до вимог абзацу 1 зазначеної норми права, з урахуванням відсутності обставин-виключень, передбачених абзацом 2 цієї ж норми, передаючи орендодавцю обєкт оренди з усіма поліпшеннями такого майна, проведеними позивачем за власний рахунок з обліком таких поліпшень як основних фондів групи І, позивач здійснив безоплатну передачу цих основних фондів, у звязку з чим така господарська операція повинна розглядатись для цілей оподаткування як поставка основних виробничих фондів.

Судом 1-ї інстанції обґрунтовано було критично оцінене посилання позивача на положення пп. 3.2.2. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг, оскільки обєктом оподаткування є не операція з передачі орендованого майна, а операція з передачі поліпшень цього майна, які відносились позивачем до складу основних фондів І групи.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Оскільки відповідно до вимог п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»безоплатна передача основних фондів групи І розглядається як їх поставка, то така операція є обєктом оподаткування та позивач зобовязаний був включити до складу свої податкових зобовязань з ПДВ 20 % від залишкової вартості таких основних фондів.

Судом 1-ї інстанції було вірно зазначено, що відповідач правомірно дійшов висновку про заниження ТОВ «Адреса здоровя»податкового зобовязання з ПДВ у квітні 2009 року у сумі 52271 гривень.

Також судом 1-ї інстанції критично оцінено посилання позивача на той факт, що у висновках акту перевірки було зазначено про встановлення порушення щодо іншої юридичної особи, у звязку з чим такий акт не може бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. З описової частини акта перевірки вбачається, що вказане порушення встановлено стосовно ТОВ «Адреса здоровя», позивач самостійно підтвердив обставини цього порушення відповідними документами по справі, у звязку з чим зазначення у висновках цього акта перевірки іншої юридичної особи суд 1-ї інстанції вірно розцінив як технічну помилку, яка не може вплинути на вирішення справи по суті.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17. 1 ст. 17 зазначеного Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі встановленого суд 1-ї інстанції вірно вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса здоровя»залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адреса здоровя»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:Ю.В. Яковлев

Суддя:Д.В. Запорожан

Суддя:С.І. Жук