Ухвала суду № 18867325, 25.08.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2011 р.Справа № 2-а-10063/10/1570 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Олійник Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000981520/0 від 01.10.2010 року,

встановила:

Позивач ТОВ «Бруклін-Київ»25.10.2010 року звернувся до адміністративного суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000981520/0 від 01.10.2010 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Бруклін-Київ»(Замовник) та ТОВ «Укрвторметагро»(Виконавець) діяв договір, укладений 26.10.2008 року про надання підіймально-транспортної техніки для виконання транспортних операцій. Згідно цього договору Виконавцем надано послуги з надання підіймально-транспортної техніки: у травні 2010 року - на суму 624492,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 104082,00 гривень та у червні 2010 року - на суму 657360,00 гривень, в т.ч. ПДВ - 109560,00 гривень. Роботи (послуги) надані Виконавцем і були повністю сплачені позивачем, в тому числі, суми податку на додану вартість. Відповідно 31.05.10 року та 30.06.10 року від Виконавця позивачем (замовником) були отримані податкові накладні, оформленні з додержанням вимог п. 7.2. п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Суми ПДВ за даними господарськими операціями позивачем були відповідно до вищезазначеного Закону включено до складу податкового кредиту за травень та червень 2010 року, що знайшло своє відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість позивача за травень та червень 2010 року. Проте, податковим органом, в порушення чинного законодавства України, було зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, внаслідок того, що ТОВ «Укрвторметагро» у травні та червні 2010 року не подавало податкової звітності з ПДВ та не задекларувало суми податкових зобовязань з ТОВ «Бруклін-Київ»за цей період. У звязку з цим відповідачем неправомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000981520/0 від 01.10.2010 року, яким було визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у сумі 140019,88 гривень та нараховано штрафні санкції у сумі 70009,94 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року позовні вимоги ТОВ «Бруклін-Київ»були задоволені в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000981520/0 від 01.10.2010 року.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств водного транспорту СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі Щербаковою І.В. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року (в редакції чинній на момент проведення перевірки) було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Бруклін-Київ» за травень та червень 2010 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки декларацій з податку на додану вартість від 17.09.2010 року № 566/15-2/31795619/217 (а.с. 9-14), відповідно до якого відповідачем буловстановлено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем було занижено податок на додану вартість до сплати до бюджету: за травень 2010 року - на суму ПДВ 36803,40 гривень та за червень 2010 року - на суму ПДВ 103216,48 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 року №0009811520/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 210029,82 гривень, у тому числі за основним платежем - 140019,88 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 70009,94 гривень (а.с. 8).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року (зі змінами та доповненнями), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Укрвторметагро»(Виконавець) було укладено договір № 88 від 26.10.2008 року про надання підіймально-транспортної техніки для виконання транспортних операцій (а.с. 23-25). На виконання умов зазначеного договору позивачу ТОВ «Укравторметагро»були надані послуги з надання підіймально-транспортної техніки: у травні 2010 року - на суму 624492,00 гривень, в тому числі ПДВ - 104082,00 гривень та у червні 2010 року - на суму 657360,00 гривень, в тому числі ПДВ - 109560,00 гривень, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.05.2010 року (а.с. 16-17) та від 30.06.2010 року (а.с. 20-21), рахунками - фактурами № 28/05 від 31.05.2010 року (а.с. 18), № 32/06 від 30.06.2010 року (а.с. 22).

З матеріалів справи вбачається, що послуги (роботи) надані контрагентом ТОВ «Укрвторметагро»за зазначеним договором позивачем були повністю сплачені, в тому числі суми податку на додану вартість, що підтверджується рахунками - фактурами № 28/05 від 31.05.2010 року (а.с. 18) та № 32/06 від 30.06.2010 року (а.с. 22). Відповідно 31.05.2010 року та 30.06.2010 року від контрагента ТОВ «Укравторметагро»позивачем були отримані податкові накладні № 80 від 31.05.2010 року на суму 624492,00 гривень, в тому числі ПДВ - 104082,00 гривень (а.с. 15) та № 106 від 30.06.2010 року на суму 657360,00 гривень, в тому числі ПДВ - 109560,00 гривень (а.с. 19).

Судом 1-ї також було обґрунтовано визначено, що позивач включив до складу податкового кредиту за травень та червень 2010 року вищезазначені суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укравторметагро», а саме: за травень 2010 року - в сумі 36803,40 гривень та за червень 2010 року - в сумі 103216,48 гривень, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за травень та червень 2010 року (а.с. 26-33, 43-48).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, зазначений в акті перевірки від 17.09.2010 року № 566/15-2/31795619/217, про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок включення до складу податкового кредиту за травень 2010 року суми 36803,40 гривень, за червень 2010 року - 103216,48 гривень по контрагенту ТОВ «Укравторметагро»- яка не була сплачена до бюджету, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 140019,88 гривень (а.с. 9-14).

Пунктом 1.7 статті 1 того ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 того ж Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами, тобто з 31.05.2010 року та з 30.06.2010 року.

Згідно п.п. 7.2.3. та 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного Закону(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

На думку колегії суддів, судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що станом на момент перевірки ТОВ «Бруклін-Київ»органом державної податкової служби - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі суми податку на додану вартість були підтверджені податковим накладними, які і є документами зазначеними підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 вищевказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - це особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, сама по собі несплата податку або не зменшення суми податкових зобов`язань продавцем (виконавцем робіт) у тому числі внаслідок ухилення від сплати у разі здійснення господарської діяльності не впливає на формування податкового кредиту покупцем цих робіт та суму бюджетного відшкодування.

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару.

Суд 1-ї інстанції правильно зазначив, що підприємством ТОВ «Бруклін-Київ»були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно до отриманих від контрагента податкових накладних у тому податковому періоді, в якому вони були отриманні та з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого у п.15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та прийшов до обґрунтованого висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги є не суттєвими та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000981520/0 від 01.10.2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:Ю.В. Яковлев

Суддя:Д.В. Запорожан

Суддя:С.І. Жук