Ухвала суду № 18861258, 11.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17639/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькасар" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькасар»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва № 0000832302/0 від 25.11.2010 р., № 0000822302/0 від 22.11.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову позивачу відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ТС Альянс»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він повністю підтверджується податковими накладними та розрахунковими документами; окрім того включення позивачем сум податку на додану вартість, вказаних у податкових накладних № 24 від 02.04.2007 року (ПДВ у розмірі 38333,33 грн.) та № 28 від 04.04.2007 року (ПДВ у розмірі 64666,67 грн.) на підставі договору поставки № 7/04 від 30.03.2007 року до податкового кредиту за травень 2009 року (тобто за той звітний період, в якому було отримано податкову накладну) цілком відповідає вимогам норм чинного законодавства (а саме: пп..7.2.3 п. 7.2, пп..7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 12.11.2010 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Алькасар»ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було складено Акт № 5171/23-22-3/244696 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 73158 грн. та завищення суми зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ за травень 2009 року на суму 103000 грн., а також порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 91448 грн.

25.11.2010 року на підставі Акту перевірки та відповідно до пп.. «б»пп..4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000822302/0, яким у звязку з порушенням пп..пп. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп.. пп.. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, пп.. 7.5.1 п.7.5, пп.. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 264237 грн., в тому числі штрафні санкції 88079 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000832302/0, яким у звязку з порушенням пп.. 5.2.1 п. 5.2, пп.. 5.3.9 п 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 128027 грн., в тому числі штрафні санкції 36579 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, стало порушення позивачем, на думку податкового органу, пп..пп. 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп.. пп.. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, пп.. 7.5.1 п.7.5, пп.. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.. 5.2.1 п. 5.2, пп.. 5.3.9 п 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»а саме заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 73158 грн. та з податку на прибуток у розмірі 91448 грн. у результаті встановлення нікчемності договору поставки нафтопродуктів, укладеного між позивачем та ТОВ «ТС Альянс»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100087405) № 30/09-09 від 23.09.2009 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання вищевказаного договору ТОВ «ТС Альянс»поставило ТОВ «Алькасар»нафтопродукти на загальну суму 438952,70 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 73158 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними; позивачем, натомість, зазначені товари оплачені повністю, що підтверджується банківськими виписками (в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість).

Підставою для прийняття рішення про фіктивність вищевказаного договору стали пояснення директора ТОВ «ТС Альянс»ОСОБА_2 від 27.10.2010 року про те, що він знайшов оголошення про працевлаштування в м.Києві на фірму ТОВ «ТС Альянс», надавши ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду, після чого його було прийнято на посаду менеджера, проте більше йому з фірми не телефонували. Громадянин ОСОБА_2 також стверджував, що статутний фонд підприємства ТОВ «ТС Альянс»він не створював та не формував, печатку у дозвільній системі не замовляв та не отримував, звітності до контролюючих органів не подавав тощо.

Щодо нікчемності вказаного правочину та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і контрагентом (ТОВ «ТС Альянс») у 2009 році було укладено договір № 30/09-09, за яким позивачу було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 438952,70 грн. (а.с.75-77).

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем були надані контролюючому органу відповідні первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, банківські виписки про оплату вказаних послуг з поставки товарів, а отже у позивача, на підставі вищезазначених норм, були усі підстави для включення даних коштів до податкового кредиту (а.с.78 - 92).

Посилання апелянта на пояснення директора ТОВ «ТС Альянс»ОСОБА_2 щодо його «непричетності»до будь-якої, в тому числі й господарської діяльності товариства, не може братися судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом першої інстанцій було встановлено, що на момент підписання спірного договору від 23.09.2009 року, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «ТС Альянс»не була припинена.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не доведено тих фактів, що даний договір був укладений позивачем не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору поставки з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, як зазначено в поставї суду першої інстанції та в апеляційній скарзі, суд першої інстанції неодноразово зобовязував відповідача надати підтвердження оспорюваності договору поставки нафтопродуктів, а саме: відомості щодо знаходження в провадженні ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ „ТС Альянс" ( код ЄДРПОУ35429446); копію позовної заяви про припинення державної реєстрації ТОВ „ТС Альянс" (код ЄДРПОУ 35429446) та судове рішення по ній; копії податкової звітності, а саме: копії податкової декларації за травень, жовтень, листопад 2009 року; якщо такі декларації були подані, вказати на підставі чого такі декларації не були визнані податковими звітами; відомості щодо стану платника податків ТОВ „ТС Альянс", відомості щодо місця знаходження ТОВ „ТС Альянс", якщо не знаходяться за визначеною в ЄДР адресою, документи щодо встановлення відсутності таких юридичних осіб за місцем знаходження; відомості про стан заборгованості ТОВ „ТС Альянс", проте жодних належних доказів, в тому числі й під час апеляційного розгляду справи надано не було.

Крім того, з Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завищення суми зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ за травень 2009 року на суму 103000грн., стало включення ТОВ «Алькасар»до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних на загальну суму 103000 грн., виписаних в попередніх податкових періодах.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дана правова позиція викладена також у листах Державної податкової адміністрації України № 15316/7/15-2417 від 11.08.2004 року та № 26268/7/16-1117 від 30.12.2005 року тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Альт-ТОП»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 37114683), виписало позивачу податкові накладні № 24 від 02.04.2007 року (ПДВ у розмірі 38333,33 грн.) та № 28 від 04.04.2007 року (ПДВ у розмірі 64666,67 грн.) на підставі договору поставки № 7/04 від 30.03.2004 року, які були отримані позивачем 29.05.2009 року, що підтверджується відповідним реєстром отриманих податкових накладних ТОВ «Алькасар» за травень 2009 року, а тому включення позивачем сум податку на додану вартість, вказаних у зазначених податкових накладних до податкового кредиту за травень 2009 року (тобто за звітний період, в якому було отримано податкову накладну) є правомірним (а.с.93 - 103).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест