Постанова № 18855716, 09.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2011 року справа №2а/0570/4551/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

Казначеєва Е.Г. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі № 2а/0570/4551/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 9 листопада та 30 грудня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 9 листопада 2010 року № 0000332342/0 та № 0000342342/0, від 30 грудня 2010 року № 0000332342/1 та № 0000342342/1, якими позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 116128,6 грн та податку на додану вартість в сумі 31522,5 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від ТОВ «Провімакс-Торг», внаслідок чого відповідачем було неправомірно виключено зі складу податкового обліку відображені наслідки виконання цих правочинів. Враховуючи встановлену цивільним законодавством України презумпцію правомірності правочинів, позивач вважав, що правочини з підстав недотримання при їх укладенні вимог статті 203 Цивільного кодексу України можуть визнаватися недійсними за рішенням суду, в податкової інспекції відсутня компетенція щодо визнання певних правочинів недійсними. Відсутність рішення суду, яким встановлено недійсність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» свідчить про безпідставність висновків податкової інспекції про декларування платником податків неіснуючих обєктів оподаткування та виключення відображених в податковому обліку наслідків виконання таких правочинів. Крім того, зазначив, що при відображенні в податковому обліку операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» та господарських операцій з подальшої реалізації придбаних товарів кінцевому споживачу, ведення податкового обліку здійснювалося із дотриманням вимог податкового законодавства. Дані податкового обліку позивача відповідають даним бухгалтерського обліку та грунтуються на інформації, що міститься в наданих до суду первинних документах.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг», що свідчить про наявність підстав для відображення наслідків їх здійснення в податковому обліку. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про безпідставність вкладених в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем порядку формування валового доходу та валових витрат, податкового кредиту та податкових зобовязань в період з жовтня 2009 року по січень 2010 року, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» та господарських операцій з їх подальшої реалізації на користь кінцевих споживачів.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що у контрагента позивача ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності (виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, складські приміщення), у достатній кількості відсутні трудові ресурси (технічний персонал), кількість працюючих у січні-березні 2010 року складала 1 особу, транспортні засоби також відсутні, підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано. За таких обставин відповідач вважав, що правочини між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» носять ознаки нікчемних, а тому не можуть породжувати правових наслідків та підлягають виключенню з податкового обліку, у звязку з чим позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати. Вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши за матеріалами справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

1 жовтня 2009 року між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» (постачальник) укладений договір постачання (т. 1 а.с. 122), за умовами якого постачальник зобовязався поставити на користь позивача газ та бензин, асортимент, якість, ціна та кількість яких визначаються в супровідних документах на товарно-матеріальні цінності. Згідно пункту 6.2. договору, приймання-передача товару здійснюється в пункті постачання склад ПММ покупця. Додатковою угодою до зазначеного договору (т. 1 а.с. 123) сторони узгодили, що постачання здійснюється за адресою: м. Словянськ, вул. Шевченка, 49-б.

1 жовтня 2009 року між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» укладений договір № 2 (т. 2 а.с. 171-179), за умовами якого ТОВ «Провімакс-Торг» прийняло на себе зобовязання з виконання послуг, повязаних із організацією перевезення вантажу. Згідно пункту 4.3. зазначеного договору, розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт.

За наслідками виконання умов зазначених договорів позивачем до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем у жовтні-грудні 2009 року товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» в сумі 1859 017,60грн, а до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем у січні 2010 року товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» в сумі 390411,35 грн.

Крім того, позивач, за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Провімакс-Торг» включив до складу податкового кредиту звітних податкових періодів:

жовтня 2009 року податок на додану вартість в сумі 146417,54 грн.;

листопада 2009 року податок на додану вартість в сумі 116049,72 грн.

грудня 2009 року податок на додану вартість в сумі 112254,17 грн.

січня 2010 року податок на додану вартість в сумі 65068,56 грн.

В період з 12 жовтня 2010 року по 22 жовтня 2010 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Провімакс-Торг» за період жовтень грудень 2009 року, січень березень 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 7483/23-4-36569265 від 25 жовтня 2010 року (т. № 1 а.с. 9-35). Згідно викладеного в акті, перевіркою визначення податку на прибуток за 4-й квартал 2009 року відповідач встановив завищення відємного значення обєкту оподаткування на 161 218,00 грн. та заниження податку на прибуток на 82949,00 грн., внаслідок виявленого в ході перевірки завищення валового доходу на 1380595,00 грн. та заниження валових витрат на 1873610,00 грн. в зазначеному податковому періоді. Перевіркою визначення податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року відповідач встановив заниження відємного значення обєкту оподаткування на 517707,00 грн., внаслідок виявленого в ході перевірки завищення валового доходу на 843060,00 грн. та заниження валових витрат на 325353,00 грн. в зазначеному податковому періоді.

Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість відповідач встановив:

- завищення відємного значення податку за жовтень 2009 року на 32310,00 грн., внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 146418,00 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 114108,00грн.;

- завищення відємного значення податку за листопад 2009 року на 15388,00 грн. та заниження позитивного значення податку на 12354,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 116050 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 88278,00 грн.;

- завищення відємного значення податку за грудень 2009 року на 20677,00 грн. та заниження позитивного значення податку на 17845,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 112255,00 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 73733,00 грн.;

- завищення відємного значення податку за січень 2010 року на 3209 грн. та заниження позитивного значення податку на 8936,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту звітного періоду на 65068,00 грн. та податкових зобовязань звітного періоду на 52923,00 грн.;

Зазначені висновки стали наслідком встановлення відповідачем в ході перевірки відсутності обєктів оподаткування по операціях з придбання ТОВ «Вісс-Нітро» товарів (послуг) від ТОВ «Провімакс-Торг» та по операціях з продажу придбаних товарно-матеріальних цінностей кінцевому споживачу у 4-му кварталі 2009 року та 1-му кварталі 2010 року в розумінні статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначені висновки були здійсненні із врахуванням викладеного в акті Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька № 2005/23-313/34798167 від 27 серпня 2010 року про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг», через незнаходження останнього за юридичною адресою. В даному акті відображено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, було встановлено відсутність в ТОВ «Провімакс-Торг» необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, трудові ресурси), що свідчить про нікчемність укладених товариством угод. Угоди, що згідно частин 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215 та статі 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності не породжують правових наслідків, а тому відображені в податковому обліку позивача їх наслідки підлягають виключенню з податкового обліку.

Крім цього, як зазначено в акті перевірки в ТОВ «Провімакс-Торг» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 17 вересня 2010 року.

9 листопада 2010 року на підставі викладеного в акті перевірки відповідачем прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000332342/0 (т. 1 а.с. 68) про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 31522,50 грн., з яких за основним платежем 21015,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10507,50 грн. та № 0000342342/0 (т. № 1 а.с. 70) про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 116128,60 грн., з яких за основним платежем 82949 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33179,60 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Словянської обєднаної державної податкової інспекції, проте рішенням податкової інспекції № 52783/10/25-0-113-3 від 28 грудня 2010 року (т. № 1 а.с. 66-67) надану позивачем первинну скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 9 листопада 2010 року № 0000332342/0 та № 0000342342/0 без змін. За результатами розгляду первинної скарги відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 30 грудня 2010 року № 0000332342/1 та № 0000342342/1 на ту ж суму донарахованих податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, що також оскаржуються позивачем.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що спірним питанням цієї справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку в період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року наслідків здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» та відображення в податковому обліку операцій з продажу нафтопродуктів в період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно рядку 08 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 4-й квартал 2009 року (т. 2 а.с. 199-200) позивач задекларував відємне значення обєкта оподаткування в сумі 161218,00 грн. 14 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий 1 квартал 2010 року (т. № 2 а.с. 197-198), рядком 08 якої визначив відємний обєкт оподаткування на рівні 469578 гривень.

Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем 18 листопада 2009 року декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року (т. № 2 а.с. 189-190) відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 50430,00 грн.

Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року, наданої 16 грудня 2009 року (т. 2 арк. справи 192-193), позивач визначив відємне значення податку звітного періоду в сумі 15 388,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 50430,00 грн.

Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, наданої 18 січня 2010 року (т. 2 арк. справи 194-195), позивач визначив відємне значення податку звітного періоду в сумі 20677,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 65818,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (т. 2 арк. справи 196-197), відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 3209,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 86945,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем за фактом придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ТОВ «Провімакс-Торг» (ІНН 362535705631). Валові витрати спірних періодів жовтня 2009 року січня 2010 року формувалися позивачем на підставі видаткових накладних (т. 3 арк справи 60-77) та актів приймання-передачі експедиторських послуг (т. 2 арк справи 180, 182, 184, 186, 188).

Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітні податкові періоди жовтень-грудень 2009 року та січень 2010 року позивач до складу податкового кредиту включив податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Провімакс-Торг». \ т. № 1 а.с. 36-65\.

Відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037) відповідачем не оспорюється.

Системний аналіз пп. 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Оскільки підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток стало встановлене порушення порядку формування податкового кредиту та валових витрат позивачем, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку та розглянути в цілому обґрунтованість формування податкового кредиту та валових витрат на предмет їх належності, реальності та правомірності за спірний період, в якому встановлені порушення.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків. Зокрема, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Суд першої інстанції зазначив, що про фактичне виконання сторонами умов договору № 1 від 1 жовтня 2009 року, предметом якого є постачання паливно-мастильних матеріалів у жовтні та листопаді 2009 року, січні 2010 року, свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні та дані журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів (т. № 1 арк. справи 128-137, 142-151), а про виконання умов договору № 2 від 1 жовтня 2009 року на надання послуг, повязаних із організацією перевезення вантажів свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт (т. № 2 а.с. 180, 182, 184, 186, 188).

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що з вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо взагалі встановити, який саме товар (вантаж) і ким перевозився, яким транспортом, хто є вантажовідправником, а хто вантажоодержувачем. Фактично зазначені акти будь-якого змістовного навантаження не несуть і фактично є штучним створенням видимості нібито надання певних послуг, а тому не можуть бути прийняті в якості доказу, який підтверджує реальність виконання договору між позивачем та ТОВ «Провімакс-торг». Крім того, дані актів здачі-прийняття робіт про обсяги перевезеного вантажу суперечать даним журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів, який мається у відповідача. Так, 30.11.2009 року був складений акт про надання послуг по експедируванню вантажу обсягом 109935 літрів, але в журналі у вказаний день будь-яке надходження нафтопродуктів не зафіксовано, відсутня товарно-транспортна накладна. Аналогічно відсутня товарно-транспортна накладна, яка підтверджує реальне перевезення товару, і щодо акту здачі-приймання робіт від 29 січня 2010 року. Також не зафіксовано в журналі і надходження товару 25.12.2011 року в кількості 12 тон. \ т. № 1 а.с. 129\. Дані, які містяться в акті здачі-приймання товару, в журналі та в товарно-транспортній накладній за 30 жовтня 2009 року суперечать і не співпадають між собою. ( т. № 1 а.с. 129, 213, т. № 2 а.с. 182). За таких обставин надані позивачем суду акти приймання-здачі робіт (надання послуг) не можуть бути прийняті судом в якості доказу, що підтверджує реальність виконання господарських договорів між позивачем та ТОМ «Провімакс-Торг».

Висновки суду першої інстанції, що відсутність при проведенні перевірки товарно-транспортних документівне свідчить про не відбуття господарських операцій з постачання паливно-мастильних матеріалів за договором № 1 від 1 жовтня 2009 року, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціям, а наявність товарно-транспортних накладних не повязана із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та валових витрат, порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на переконання колегії суддів є хибними, оскільки як зазначалось вище податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції, одним із основних доказів підтвердження якої при поставці товару і є товарно-транспортна накладна з огляду на наступне.

Згідно п. 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту, Міністерства статистики від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 28.08.1996 року за № 483/1508, для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту необхідними є: подорожній лист вантажного автомобіля та товарно-транспортна накладна.

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст. 57 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 21 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. за № 363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Відповідно до підпунктів 11.1-1.6 пункту 11 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Після прийняття вантажу, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий передається вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Таким чином, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Товарно-транспортні накладні, які підтверджували б реальність надання транспортних послуг з перевезення товарів, а відповідно і реальність здійснення самої господарської операції, позивачем в ході перевірки відповідачу надані не були.

Позивач надав товарно-транспортні накладні на перевезення газу за договором № 1 від 01 жовтня 2009 року (т. № 1 а.с. 203-219) лише в ході судового розгляду справи. Разом з тим навіть ці ТТН не містять даних про пункти навантаження та розвантаження товару. Номери подорожніх листів в ТТН не вказані, що свідчить про їх відсутність.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно додаткової угоди від 01.10.2009 року до договору № 1 обовязок з доставки ПММ на склад вантажоодержувача покладається на експедитора ТОВ «Провімакс-Торг». Разом з тим, зі змісту наданих суду товарно-транспортних накладних вбачається, що зазначений вантаж був перевезений транспортом саме позивача, а не ТОВ «Провімакс-Торг», при цьому будь-яких додаткових угод з цього приводу не укладалось. Таким чином, фактично ТОВ «Провімакс-Торг» свої зобовязання за договорами відносно позивача не виконувало, надані позивачем з цього приводу докази реального виконання спірних договорів не підтверджують, а лише свідчать про намагання позивача штучно створити підстави для формування податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на вказане, а також приймаючи до уваги, що ТОВ «Провімакс-Торг» не знаходиться за юридичною адресою, транспортних засобів та людських ресурсів для виконання договорів не мало, податкову звітність не подавало з І півріччя 2009 року, його свідоцтво платника ПДВ анульовано, колегія суддів у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами вважає, що відповідачем доведено відсутність реального виконання договорів № 1 та 2 від 01.10.2009 року, у звязку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит та формувати валові витрати.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку,що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Повний текст виготовлено 15 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі № 2а/0570/4551/2011 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісс-Нітро» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 9 листопада та 30 грудня 2010 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Е.Г.Казначеєв

Л.В.Ястребова