Рішення № 18854150, 20.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року справа № 5020-1338/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-1338/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон ЛТД.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трио-Крим»

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 25557,55 грн,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.10.2011;

відповідача - не зявився;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фараон ЛТД.»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трио-Крим»про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 25557,55 грн, у тому числі основного боргу 24866,75 грн, пені 690,80 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 матеріали позовної заяви направлені за територіальної підступністю до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.09.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача,

в с т а н о в и в:

01.01.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фараон ЛТД.»(Постачальник, далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трио-Крим»(Покупець, далі - відповідач) був укладений договір поставки №49 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався постачати товар (передавати у власність відповідачу) для використання у підприємницької діяльності, а відповідач зобовязався прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (арк.с.9-10). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 в частині постачання товару, а в частині оплати до моменту повного виконання зобовязання.

Відповідно до розділу 2 Договору предметом поставки є кондитерські вироби. Товар поставляється партіями, кожна партія товару визначається накладною.

Партія товару, що узгоджена відповідною накладною, повинна бути поставлена відповідачу не пізніше семі календарних днів від дня здійснення заявки на постачання. Доставка товару здійснюється за рахунок позивача на умовах доставки товару відповідно до переліку місць доставки товару, а саме: м. Севастополь, вул. Шабаліна, 10-А (пункти 3.1, 3.4, 3.5 Договору).

У пункті 4.3 Договору сторони встановили, що відповідач зобовязується оплатити кожну партію товару протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару та підписання товаросупровідних документів та накладних шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 48806,04 грн, що підтверджується видатковими накладними №Фр-0000559 від 03.05.2011 на суму 15276,24 грн та №Фр-0000637 від 16.05.2011 на суму 33529,80 грн, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін (арк.с.13-15).

Проте, відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та оплатив товар несвоєчасно та частково, у звязку з чим за ним станом на час вирішення спору у суді склалась заборгованість у розмірі 24866,75 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків (арк.с.16).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з під став, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобовязався оплатити кожну партію товару протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару та підписання товаросупровідних документів та накладних шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду доказів оплати у повному обсязі отриманого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було оплачено позивачу за поставлений товар 3000 грн за накладною №Фр-00000637 від 16.05.2011 (1000 грн 01.06.2011, 2000 грн 16.06.2011), що підтверджується довідкою банку (арк.с.17-18).

Крім того, 22.06.2011 позивачем було здійснено повернення товару на загальну суму 41322,98 грн, яка відповідно до пояснень позивача, була зарахована в рахунок попередніх накладних, які не є підставою цього позову, та накладної №Фр-00000637 від 16.05.2011 (арк.с.37-40).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що оплата позивачеві отриманого товару є основним обовязком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 24 866,75 грн.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Поряд з основною заборгованість позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 690,80 грн за прострочку оплати поставленого товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.4 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми відмови, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання відповідачем свого зобовязання по оплаті.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с.11-12), суд дійшов висновку про те, що позивачем враховано оплату отриманого товару в сумі 3000 грн, здійсненого за накладною №Фр-0000637 від 16.05.2011, в накладну №Фр-0000559 від 03.05.2011 та не враховано повернення товару 22.06.2011, у звязку з чим не вірно розрахована сума пені. Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, загальна сума пені складає 870,22 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

за накладною №Фр-0000559 від 03.05.2011

15276.2403.06.2011 - 17.08.2011767.7500 %0.042 %*493.02

за накладною №Фр-0000637 від 16.05.2011

30529.8017.06.2011 - 22.06.201167.7500 %0.042 %*77.79

12590.5123.06.2011 - 17.08.2011567.7500 %0.042 %*299.41

Проте, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена сума пені в розмірі 690,80 грн підлягає задоволенню

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 629, 691-692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 230-232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 83-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трио-Крим” (99014, місто Севастополь, Камишове шосе, 5/5 прим. 1; ідентифікаційний код 37427727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон ЛТД.»(58000, місто Чернівці, вулиця Коломийська, 1Ж, ідентифікаційний код 32027238) заборгованість за договором поставки №49 від 01.01.2011 за поставлений товар у розмірі 25557,55 грн, у тому числі основної борг 24866,75 грн, пеня 690,80 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 255,58 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 25.10.2011.