Рішення № 18854130, 20.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року справа № 5020-1509/2011 За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю«Нижнегорський инкубатор»

(ідентифікаційний код 31415606, 97134, АР Крим,

Нижньогірський район, с. Плодове, вул. Садова, буд. 2-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія свіжих продуктів»

(ідентифікаційний код 37127098,

99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, буд. 16, кВ. 5)

про стягнення 24562,35 грн

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (СТОВ “Нижнегорський инкубатор”) - ОСОБА_1 - представник, довіреність № 143 від 03.10.2011;

Відповідач (ТОВ “Компанія свіжих продуктів”) Плакса О.В., директор, наказ №1к від 27.08.2010.

Сутьспору:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нижнегорський інкубатор»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів»про стягнення 24562,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору дистрибуції від 04.04.2011 в частині належної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Ухвалою від 22.09.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 06.10.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 16.10.2011 на 20.10.2011.

У судовому засіданні представник позивача виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2011 проти позову не заперечував, визнав позовні вимоги в повному обсязі

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

04.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів»(дистрибютор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нижнегорський инкубатор»(компанія) був укладений договір дистрибуції (арк.с. 20-22), відповідно до умов якого компанія зобовязалася поставити визначену договором продукцію разом з товаророзпорядчою документацією, а дистрибютор прийняти та оплатити продукцію (товари).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, кількість, асортимент та строки поставки товару, ціна товару обумовлюються сторонами у додатках до Договору, які є його невідємною частиною.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється дистрибютором шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок компанії.

Підставою для проведення оплати за поставлений товар є рахунок-фактура. При представленні компанією усіх належних оформлених накладних та товаророзпорядчих документів, дистрибютор оплачує продукцію на умовах відстрочення платежу протягом 7 календарних днів з моменту приймання-передачі продукції, яка зазначена у накладній (п. 4.2 Договору).

За порушення або неналежне виконання послуг Договору, винна сторона несе відповідальність згідно з діючим законодавством України (п. 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 7.1, Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011.

Враховуючи означене, спірний договір є діючим і в теперішній час.

Судом встановлено, що у виконання умов договору компанія поставила дистрибютору товар на загальну суму 240000,20 грн., що підтверджується накладними №19 від 28.04.2011 на суму 21978,00 грн., №37 від 30.04.2011 на суму 29403,00 грн., №39 від 03.05.2011 на суму 45375,00 грн., №40 від 04.05.2011 на суму 78691,60 грн. та №41 від 06.05.2011 на суму 64552,60 грн. (арк..с. 23-27), а також податковими накладними (арк.с. 28-32).

Відповідачем було повернуто товару на суму 78691,60 грн., означене підтверджується поворотною накладною.

За отриману продукцію відповідач розрахувався не в повному обсязі ним було оплачено лише 137000 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, Актом звірення взаєморозрахунків станом на 19.10.2011.

Враховуючи означене, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати та повернення товару склала 24308,60 грн.

15.06.2011 позивач звертався до відповідача з вимогами здійснити розрахунок за отриманий товар

Однак, відповідачем сума заборгованості в повному обсязі погашена не була.

Несплата заборгованості за отриманий товар і стала причиною для звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 24308,60 грн., а також 3% річних від суми заборгованості у розмірі 253,75 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір поставки.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем і по теперішній час.

Отже, наявна заборгованість відповідача в сумі 24308,60 грн. підтверджується матеріалами справи.

Докази оплати відповідачем суми основної заборгованості станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24308,60 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 253,75 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання, щодо своєчасної та повної оплати товару.

Отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, визнав його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 253,75 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач у судовому засіданні в повному обсязі визнав позовні вимоги.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 245,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів»(ідентифікаційний код 37127098, 99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, буд. 16, кВ. 5) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нижнегорський инкубатор»(ідентифікаційний код 31415606, 97134, АР Крим, Нижньогірський район, с. Плодове, вул. Садова, буд. 2-А) суму основного боргу у розмірі 24308,60 грн. та 3% річних 253,75 грн., а всього 24562,35 грн. (двадцять чотири тисячі пятсот шістдесят дві грн.35 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів»(ідентифікаційний код 37127098, 99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, буд. 16, кВ. 5) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нижнегорський инкубатор»(ідентифікаційний код 31415606, 97134, АР Крим, Нижньогірський район, с. Плодове, вул. Садова, буд. 2-А) витрати по сплаті державного мита в сумі 245,62 грн. (двісті сорок пять грн. 62 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 24.10.2011