Рішення № 18853935, 15.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/440-6/23115.09.11 За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України

2. Державного підприємства «Укрконверс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд»

Третя особаШевченківська районна у місті Києві державна адміністрація

про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Коцура А.В.-посв.

від відповідача-1 ОСОБА_1 за дов.

від інших учасників процесу не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивача-1) та державного підприємства «Укрконверс»(позивача-2) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт»та товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд»про визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м, розташовані в м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, та витребування вказаних будівель та споруд на користь державного підприємства «Укрконверс»з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вікор-Найт».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача-1 поза його волею внаслідок укладення мирової угоди від 16.12.2005 р., затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2005 р. у справі № 43/464 про визнання позивача-2 банкрутом, яка скасована постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 р., а також внаслідок подальшого відчуження цього майна відповідачем-2 на користь відповідача-1 за мировою угодою від 28.08.2006 р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2006 р. у справі № 23/288-б про визнання відповідача-2 банкрутом.

Відповідач-1 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що на дату укладення мирової угоди спірне майно відчужувалось за згодою власника (Національного координаційного центру). Позивач-2 перейшов до сфери управління Міністерства оборони лише з 17.01.2006 р., причому функціональне управління підприємством було покладено на Державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових обєктів, як на урядовий орган державного управління, що має печатку, самостійний баланс, рахунки та був зареєстрований як юридична особа. Лише з 22.01.2007 р. дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну власника (засновника), дані про перебування позивача-2 в сфері управління Міністерства оборони України та про наявність у Міністерства оборони України повноважень органу управління майном позивача стали достовірними і такими, що можуть бути використаними у спорах з третіми особами. Спірне майно до сфери управління Міністерства оборони України ніколи не передавалося, тому, на думку відповідача-1, вимоги про повернення цього майна саме до Міністерства оборони України є незаконними. Відповідач-1 у своїх запереченнях також послався на неможливість повернення майна в натурі, внаслідок чого позов має бути заявлений не про захист права власності, а про відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

Також позовні вимоги відхилив відповідач-2, вказуючи, що ТОВ «Вікор-Найт»одержало у власність спірні обєкти нерухомості від ТОВ «Нафта-Трейд»на відплатній основі та набуло право власності на них після державної реєстрації.

Рішенням суду від 15.10.2010 р. у справі № 43/440 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 р. вказане рішення скасовано, провадження у справі № 43/440 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2010 р. у справі № 43/440 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування рішення та ухвали попередніх інстанцій колегія суддів зазначила передчасність висновків та неповне зясування усіх обставин справи, помилковість застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою суду від 05.07.2011 р. прийнято справу № 43/440 до провадження, присвоєно справі № 43/440-6/231 та призначено розгляд останньої на 18.07.2011 р..

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 18.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 05.09.2011 р. у зв`язку з неявкою представників учасників процесу у судове засідання.

У судовому засіданні представником позивача-1 подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п`ятнадцять днів. Клопотання судом задоволено.

Представниками позивача-1 та відповідача-1 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 15.09.2011 р..

В судове засідання представники позивачів, відповідача-2 та третьої особи не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18.04.2003 р. наказом голови Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Центр адаптації) № 32 було створене державне підприємство «Укрконверс».

Згідно зі статутом, державне підприємство «Укрконверс»засноване на державній власності і підпорядковане Національному координаційному центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових обєктів. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та цьому статуту (п. 4.2 статут).

07.03.2005 р. указом Президента України № 443/2005 «Про ліквідацію Національного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових обєктів»(далі - Указ № 443) Центр адаптації ліквідовано, його повноваження та зобов'язання покладені на Міністерство оборони України, а Кабінету Міністрів України доручено визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління Міністерства оборони України, та утворити у його складі відповідний урядовий орган державного управління.

15.04.2005 р. постановою Кабінету Міністрів України № 295 у складі Міністерства оборони України на базі ліквідованого Центру адаптації утворено державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Департамент адаптації), як урядовий орган державного управління.

23.08.2005 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 365-р на виконання ст. 3 Указу № 443 до сфери управління Міністерства оборони України були передані цілісні майнові комплекси державних підприємств ліквідованого Центру адаптації, у тому числі державного підприємства «Укрконверс».

10.10.2005 р. наказом Міністра оборони України № 609 підприємства ліквідованого Центру адаптації прийняті до сфери управління Міністерства оборони України.

29.11.2006 р. наказом Міністра оборони України № 694 були внесені зміни до статуту державного підприємства (ДП) «Укрконверс», відповідно до яких органом управління майна підприємства стало Міністерство оборони України. 22.01.2007 р. зміни були зареєстровані державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України»та ст.ст. 3, 4, 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, фінансування яких здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Міністерство оборони України уповноважене державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснювати управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфер його управління.

Таким чином ДП «Укрконверс»є юридичною особою, підпорядковане та підконтрольне Міністерству оборони України, засноване на майні державної власності, яке закріплене за ним на праві повного господарського відання.

27.12.2005 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано с свідоцтво про право власності за №1813-В на нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., які розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), які є державною власністю і належать державі Україна.

14.06.2005 р. ухвалою господарського суду міста Києва за заявою керівника ДП «Укрконверс»порушена справа № 43/464 про банкрутство цього підприємства. Ухвалою від 20.12.2005 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006 р., затверджена мирова угода від 16.12.2005 р., укладена між ДП «Укрконверс»(боржником) і комітетом кредиторів, та припинено провадження у справі.

За умовами мирової угоди товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Нафта-Трейд» зобов'язалася погасити кредиторську заборгованість ДП «Укрконверс»на суму 2989787,46 грн. та перерахувати для поповнення його обігових коштів 2248446,54 грн., а ДП «Укрконверс»погодилося передати третій особі у власність належні підприємству основні фонди - нерухоме майно, у тому числі цілісні майнові комплекси, загальною площею 36944,8 кв. м. у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях оціночною вартістю 5238234 грн.

10.10.2006 р. постановою Верховного Суду України за касаційним поданням Генерального прокурора України постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2006 р. та ухвала господарського суду міста Києва від 20.12.2005 р. скасовані і справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування ухвали господарського суду міста Києва від 20.12.2005 р. та постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2006 р. у справі № 42/464 та визнання мирової угоди від 16.12.2005 р. недійсною стало те, що ст.ст. 18, 35, 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та планом санації боржника - ДП «Укрконверс»не передбачено перехід права власності на майно боржника третій особі ТОВ «Нафта-Трейд», що мало місце за даною мировою угодою, а також те, що господарський суд не перевірив, чи порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб, не повідомив власника майна - Міністерство оборони України про дату розгляду мирової угоди та не заслухав його думку відносно умов укладення цієї угоди, чим позбавив Міністерство оборони України права на судовий захист своїх майнових прав.

20.06.2006 р. ТОВ «Нафта-Трейд»звернулося до суду з заявою про порушення справи про власне банкрутство у порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

21.06.2006 р. ухвалою господарського суду міста Києва за заявою ТОВ «Нафта-Трейд»порушена справа № 23/288б, а ухвалою від 28.09.2006 р., серед іншого, затверджена мирова угода від 28.08.2006 р., укладена між боржником (ТОВ «Нафта-Трейд») і його кредиторами - TOB «Фінансова група «Фінансові технології»та TOB «Вікор-Найт».

Відповідно до умов мирової угоди від 28.08.2006 р. ТОВ «Нафта-Трейд»в обмін на кредиторські вимоги TOB «Вікор-Найт»у сумі 2835864,23 грн. передав йому у власність нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), які до цього були отримані ТОВ «Нафта-Трейд»від державного підприємства «Укрконверс»за мировою угодою від 16.12.2005 р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2005 р. у справі № 43/464.

12.09.2006 р. нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), були передані ТОВ «Вікор-Найт»за актом прийому-передачі.

Таким чином, зазначене нерухоме майно, власником якого є держава в особі Міністерства оборони України, вибуло з управління Міністерства оборони України та з володіння державного підприємства (ДП) «Укрконверс»поза їх волею внаслідок затвердження судом мирової угоди від 16.12.2005 р. у справі № 43/464, яка була скасована постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 р., а також внаслідок подальшого відчуження цього майна ТОВ «Нафта-Трейд»ТОВ «Вікор-Найт»за мировою угодою від 28.08.2006 р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2006 р. у справі № 23/288б. У даний час вказане нерухоме майно перебуває у володінні ТОВ «Вікор-Найт».

Статтею 170 Цивільного кодексу України встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Приписами статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006 № 185-У встановлено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожен субєкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України власність в Україні може існувати у формі приватної, державної або комунальної.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання прав.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передача обєктів нерухомості за затвердженою судом мировою угодою не тотожне поняттю продажу майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Судом встановлено, що спірне майно вибуло із власності держави, з управління Міністерства оборони України та з володіння державного підприємства «Укрконверс»не з їхньої волі, а іншим шляхом: внаслідок постановлення 20.12.2005 р. господарським судом міста Києва ухвали про затвердження мирової угоди від 16.12.2005 р., яка у подальшому 10.10.2006 р. була скасована Верховним Судом України. Набувачі цього майна за мировою угодою від 16.12.2005 р. у справі № 43/464 та за мировою угодою від 28.08.2006 р. у справі № 23/288б не набули права власності на нього, тому Міністерство оборони України, як власник спірного об'єкту нерухомості, має право витребувати його від набувачів (відповідачів), які безпідставно володіють ним.

Згода на відчуження майна у процедурі санації не тотожна волі учасника цивільних правовідносин, заснованих, як вказано у ст. 1 ЦК України, на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Тому твердження відповідача-1, що Міністерство оборони України юридично стало власником майна ДП «Укрконверс»лише в січні 2007 року, не спростовують, що спірне нерухоме майно є державною власністю та вибуло з володіння ДП «Укрконверс»внаслідок затвердження судом мирової угоди у процедурі банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не по волі власника або володільця.

Відповідач-1 також безпідставно послався на неможливість повернення майна в натурі, оскільки в силу положень ст. 388 Цивільного кодексу України така можливість не втрачена.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідачів.

Відповідачі не надали суду доказів обґрунтованості своїх заперечень, не спростували доводів позивачів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У звязку із задоволенням позову державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Згідно з пунктом 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, з позовних заяв, зокрема, про право власності на майно, про визнання права на частку у майні державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.

У постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 № 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.

Таким чином стягненню з відповідачів підлягає 25500,00 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення №№ 11, 32, 33 четвертого поверху.

Витребувати на користь державного підприємства «Укрконверс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код 32494385) з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код 34429852) будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення №№ 11, 32, 33 четвертого поверху.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, корп. 20, код 32153708) до Державного бюджету Украъни 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код 34429852) до Державного бюджету України 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічних послуг.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 21.10.2011 р.