Рішення № 18853735, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/31012.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО " в особі філії " ЛКО № 1"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 8 252, 63 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гринюк Н.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 2458 від 25.05.2010 р. з у розмірі 7 599,64 грн., пеня у розмірі 587,35 грн. та 5 % річних в розмірі 189,45 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за отриманий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався у звязку з незявленням у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач на виклик суду не зявився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо місця проживання фізичної особи підприємця.

З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.2011 р. вбачається, що місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 271.07.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаної ухвали.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи № 51/310.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 12.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

25.05.2010 р. між Філією «ЛКО»№ 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 2458, за умовами якого позивач зобовязався продати продукцію відповідачеві згідно замовлення відповідача, а відповідач своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору

Згідно з п. 3 розділу 1 договору підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 5 розділу 1 договору, він вступає в дію з моменту підписання і укладений на невизначений строк.

Пунктом 3 розділу 3 договору встановлено, що при відвантаженні продукції без попередньої оплати відповідач зобовязаний у термін 14 днів повністю оплатити всю отриману продукцію.

У п. 2.2. розділу 5 договору передбачено, що відповідач зобовязаний прийняти й перевірити кількість і якість продукції та повністю оплатити його вартість у строк, передбачений розділом 3 цього договору.

Відповідно до п. 1 розділу 6 договору, у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5 % від вартості невчасно оплаченої продукції.

02.02.2011 р. між Філією «ЛКО»№ 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 2458 від 25.05.2010 р., якою встановлено графік погашення заборгованості з 27.02.2011 р. до 24.04.2011 р.

Як встановлено судом, позивачем була здійснена поставка товару згідно договору купівлі-продажу № 2458 від 25.05.10 р. на суму 7599, 64 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № ВН-Е 19132 від 04.08.10 р., № ВН-Е 19751 від 10.08.10 р., № ВН-Е 21660 від 28.08.10 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 2458 від 25.05.10 р. та ст. 526 Цивільного кодексу України неналежним чином виконав свої зобовязання щодо оплати отриманого товару, у звязку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7599, 64 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на те, що позивачем не надано жодних письмових доказів щодо припинення договору купівлі-продажу № 2458 від 25.05.10 р., суд приходить до висновку, що даний договір станом на день прийняття рішення у даній справі є чинним.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

24.06.2011 р. Філія «ЛКО»№ 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКО»звернулась до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з попереджувальним листом вих. № 36 від 22.10.2010 р., у якому просив здійснити погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в порушенні зобовязання з оплати поставленого позивачем товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2458 від 25.05.10 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7599, 64 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 587, 35 грн. та 5 % річних у розмірі 189, 45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовя.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Як вже зазначалось вище, додатковою угодою від 02.02.2011 р. до договору № 2458 від 25.05.2010 р. сторони встановили, що відповідач має погасити заборгованість з 27.02.2011 р. до 24.04.2011 р., а відтак право нараховувати пеню та 5 % річних у позивача виникло лише після настання вищевказаних дат.

Разом з тим, позивач нараховує пеню та 5 % річних за період з 17.08.2010 р. до 23.01.2011 р.

За таких обставин, враховуючи, що суд не наділений повноваженнями самостійно визначати період нарахування штрафних санкцій та відповідальності за несвоєчасне виконання фінансових зобов'язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання ним грошового зобовязання та 5 % річних, за вказаний ним період, задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО " в особі філії " ЛКО № 1" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04111, м. Київ, вул. Шаумяна, 44, прив/буд, ідентифікаційний код 2618011505), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО " в особі філії " ЛКО № 1" (01103, м. Київ, Військовий проїзд, 1/8 код ЄДРПОУ 33237188) заборгованість у розмірі 7599, 64 (сім тисяч пятсот девяносто девять грн. 64 коп.) грн., 76, 00 (сімдесят шість грн. 00 коп.) грн. державного мита та 214, 11 (двісті чотирнадцять грн. 11 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 19.10.2011 р.