Рішення № 18853703, 14.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/357

14.10.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Філіалу "Завод "Енергія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка"

про стягнення 782 686,64 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Сидоренко В.В.

від відповідача: Швидченко О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 782 686,64 грн. за надані послуги відповідно до договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. з яких: основний борг –754 528,84 грн., пеня у розмірі 17 154,94 грн., 8 234,70 грн. - індекс інфляції та 3 % річних у розмірі 2 767,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за надані послуги відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.09.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. розгяд справи відкладено та продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 10.10.2011 судом оголошено перерву до 14.10.2011 р.

13.10.2011 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав заяву у якій зазначив, що відповідач визнає заборгованість за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. в сумі 359 528,84 грн. –основного боргу, 17 154,94 грн. - пені, 8 234,70 грн. –індексу інфляції, 2 767,92 грн. –3 % річних; крім того, просив суд допустити розстрочку виконання рішення рівними сумами щомісячно на п’ять років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. провадження у справі № 51/357 в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Філіалу "Завод "Енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" про стягнення основного боргу у розмірі 355 000,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.10.2011 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у даному судовому засіданні визнав позовні вимоги.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

23.12.2009 року між сторонами був укладений договір на послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів № 4-ТПВ/2010-К, за умовами якого позивач зобов’язався надавати послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів, а відповідач зобов’язався прийняти такі послуги та сплатити їх вартість.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1. договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. позивач надає, а відповідач отримує послуги із знешкодження (термічної обробки) твердих побутових відходів, в обсягах, визначених лімітом на утворення та розміщення відходів на 2010 р., затвердженим Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) та дозволом на розміщення відходів на 2010 р, виданим Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві та згідно з додатком № 1, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. відповідач сплачує позивачу вартість послуги відповідності до тарифу, погодженого відповідними розпорядженнями/рішеннями Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) або місцевого самоврядування, діючого на момент надання таких послуг. На час укладання договору тариф становить 106,30 грн. за одну тонну, крім того ПДВ –21,26 грн., всього за одну тонну –127,56 грн.

Пунктом 2.2. договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. визначено, що відповідач незалежно від джерел фінансування, щомісяця до п’ятнадцятого числа наступного місяця сплачує повну вартість послуги, наданої позивачем в попередньому місяці.

Відповідно до п. 2.3. договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. щомісяця до п’ятого числа складається акт наданих позивачем відповідачу послуг за попередній місяць.

Згідно з п. 3.1.3. договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. відповідач зобов’язується сплатити послуги відповідно до п. 2.2. цього договору.

Пунктом 3.2.1. позивач зобов’язується здійснювати приймання відходів відповідача за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 44.

Відповідно до п. 9.1. договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. договір набирає чинності з 01.01.2010 р. і діє до 31.12.2010 р., а в частині проведення оплати за надані послуги –до повного виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивачем надано послуги відповідачу відповідно до договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. на загальну суму 1 176 385,09 грн., що підтверджується актами надання послуг № 1275 від 31.01.2010 р., № 3733 від 28.02.2010 р., № 6338 від 31.03.2010 р., № 9576 від 30.04.2010 р., № 12144 від 31.05.2010 р., № 14862 від 30.06.2010 р., № 17586 від 31.07.2010 р., № 20078 від 31.08.2010 р., № 23009 від 30.09.2010 р., № 25797 від 31.10.2010 р., № 28757 від 30.11.2010 р. та № 31823 від 31.12.2010 р., що підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств (копії - у матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. виконав частково, перерахувавши на банківський рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 745 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії –у матеріалах справи), з яких: 390 000,00 грн. відповідач сплатив до порушення провадження у даній справі та 355 000,00 грн. в процесі розгляду справи № 51/357.

07.10.2011 р. позивач направив на адресу відповідача інформаційний лист № 047/1347 у якому повідомив відповідача про те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. становить 359 528,84 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо оплати товару за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. та просить стягнути з відповідача754 528,84 грн. –основного боргу 17 154,94 грн. –пені, 2 767,92 грн. –3 % річних та 8 234,70 грн. – індексу інфляції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за надані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого у нього утворилась перед позивачем заборгованість.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Факт наявності заборгованості у відповідача за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та на момент прийняття рішення становить 431 385,09 грн.

Відповідач визнав заявлені позивачем вимоги у розмірі 359 528,84 грн., що підтверджується поданою ним до суду заявою від 12.10.2011 р. Щодо решти встановленої судом суми заборгованості заперечень не навів, доказів погашення заборгованості за договором № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу частково, у розмірі 431 385,09 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17 154,94 грн. за період з 15.02.2010 р. до 15.02.2011 р.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 4.2. договору № 4-ТПВ/2010-К від 23.12.2009 р. за прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті отриманих послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Серед іншого, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку суду, здійсненого у відповідності до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та Господарського кодексу України сума пені становить 10 240,49 грн.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач сплатив більшу частину суми боргу на момент прийняття рішення у даній справі, суд вважає за необхідне зменшити розмір суми пені до 10 % від загальної суми.

Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 024,05 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з січня 2010 р. до грудня 2010 р. індекс інфляції у розмірі 8 234,70 грн. та 2 767,92 грн. –3% річних за період з 15.02.2010 р. до 15.02.2011 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір індексу інфляції становить 8 234,70 грн. та 2 767,92 грн. –3% річних.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі: 431 385,09 грн. –основний борг, 1 024,05 грн. –пені, 2 767,92 грн. –3 % річних та 8 234,70 грн. - індекс інфляції.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення частинами щомісячно на 5 років, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки відповідачем не надано доказів, що підтверджують його скрутне матеріальне становище, а також не вказано чітких періодів перерахування коштів відповідачем.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтехніка" (02225, м. Київ, вул. Каштанова, б.7, ідентифікаційний код –24724487) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Філіалу "Завод "Енергія" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код - 00131305) 431 385 (чотириста тридцять одна тисяча триста вісімдесят п’ять) грн. 09 коп. ––основного боргу, 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 05 коп. –пені, 2 767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 92 коп. –3 % річних, 8 234 ( вісім тисяч двісті тридцять чотири) грн. 70 коп. –індекс інфляції, 4 434 (чотири тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 18 коп. - державного мита, 133 (сто тридцять три) грн. 69 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 17.10.2011 р.