Рішення № 18853430, 25.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" жовтня 2011 р. Справа № 21/5007/84/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Вельмакіної Т.М.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність №7 від 04.01.11р.;

ОСОБА_2 - довіреність №1/253 від 15.09.11р.;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Житомирбуррозвідка" (смт. Нова Борова Володарсько - Волинського району) <В особі(назва) >

до Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (с.Ігнатпіль Овруцького району)

про стягнення 25957,90 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 25957,90грн., з яких: 18800,00грн. основної заборгованості, 1999,49грн. інфляційних, 622,72грн. 3% річних, 3219,69грн. пені, 1316,00грн. штрафу.

На підставі заяви про уточнення позовних вимог від 26.09.11р., ухвалою суду від 11.10.11р. суд прийняв зменшення позивачем позовних вимог в частині нарахування пені до 1453,01грн. та збільшення - в частині 3% річних до 641,26грн., решту вимог залишено без змін.

25.10.2011р. на адресу господарського суду факсимільним зв'язком від ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням його представника на лікарняному.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.09.11р. Проти відкладення розгляду справи заперечили.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи заперечення представників позивача, а також те, що: аналогічні клопотання ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" двічі надсилав на адресу суду і їх було враховано при відкладенні розгляду справи 26.09.11р. та 11.10.11р.; відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника; приймаючи до уваги, що доказів перебування представника на лікарняному відповідачем не надано, суд вважає за доцільне відхилити клопотання про відкладення та вирішити спір за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 березня 2010 року між Дочірнім підприємством НАК "Надра України" "Житомирбуррозвідка" (виконавець, позивач) та ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" (замовник, відповідач) був укладений договір №17 на проведення бурових робіт (далі - Договір, а.с.6-10), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання своїми силами та матеріалами виконати роботи по бурінню однієї пошукової свердловини на воду глибиною 100,0м. в с. Ігнатпіль, Овруцького району, Житомирської області (п.1.1. Договору).

На виконання вказаного Договору, позивачем були виконані роботи передбачені Договором, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт від 29.06.10р. на суму 21200,00грн. та від 29.07.10р. на суму 18800,00грн. (а.с.13-14).

Однак, як вказує позивач, починаючи з 07.08.10р., відповідач розрахунки не проводив, внаслідок чого станом на 13.09.11р. та на день подання позову -заборгованість склала 18800,00грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с. 15).

У зв'язку з вказаним, ним 23.11.10р. на адресу відповідача була надіслана претензія №2/365, згідно якої позивач просив терміново погасити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 19773,61грн., 168,43грн. 3% річних та 872,16грн. пені (а.с.16-18).

Вказану претензію відповідач визнав у повному обсязі та повідомив, що у зв'язку з відсутністю коштів задовольнити її в найближчий час не має можливості (а.с.19).

30.06.11р. позивачем була повторно надіслана претензія, згідно якої він просив погасити основну суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 21157,40грн., 515,67грн. 3% річних та 2619,78грн. пені (а.с.20-21).

У відповіді на вказану претензію відповідач повідомив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становищем не має змоги терміново сплатити борг в сумі 18800,00грн., однак зобов'язувався його погасити до 15.08.11р. (а.с.23).

Оскільки вимоги вищевказаних претензій залишились без задоволення, сума заборгованості відповідачем на сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, ст.20, ст. 230 та п.1 ч.2 ст. 231 ГК України, а також Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач нарахував до стягнення з відповідача 1999,49грн. інфляційних, 622,72грн. 3% річних, 3219,69грн. пені та 1316,00грн. штрафу.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення представників позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ґрунтує свої вимоги на Договорі №17 на проведення бурових робіт від 22.03.10р. (а.с.6-9), який за своєю природою є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного Кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст. 837 ЦК України).

Згідно п.1.1. Договору, позивач зобов'язався своїми силами та матеріалами виконати роботи по бурінню однієї пошукової свердловини на воду глибиною 100,0м. в с. Ігнатпіль, Овруцького району, Житомирської області.

В свою чергу, відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх (п.1.2. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору, вартість бурових та супутніх з ними польових робіт за цим Договором визначається кошторисом (Додаток №1 до Договору) та протоколом договірної ціни (Додаток №2 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахункова кошторисна вартість робіт складає 40000,00грн., в т.ч. ПДВ 6666,67грн.

Як свідчать матеріали справи, 22.03.10р. сторонами був підписаний кошторисно-фінансовий розрахунок на буріння пошукової свердловини на ваду гл. 100 м. в с. Ігнатпіль, Овруцького району, Житомирської області (Додаток №1 до Договору (а.с.10)) та Протокол договірної ціни на проведення бурових робіт (Додаток №2 (а.с.12)), згідно яких розмір договірної ціни складає 40000,00грн.

Факт виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт за червень 2010 року від 29.06.10р. на суму 21200,00грн. та за липень 2010 року від 29.07.10р. на суму 18800,00грн. (а.с.13-14).

Вказані акти виконаних робіт підписані та скріплені печатками сторін і не містять зауважень, тобто сторони підтвердили, що такі роботи є виконаними та погодили їх вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що перед початком робіт замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 20000,00грн., який враховується при подальших розрахунках, після чого протягом 10 днів виконавець приступає до виконання робіт .

Оплата за фактично виконані роботи проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після виконання виконавцем робіт, передбачених Договором, у повному обсязі (п.2.3. Договору).

Як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за виконані роботи, в результаті чого станом на 08.09.11р. та на день звернення позивача до суду сума заборгованості склала 18800,00грн. (а.с.24).

Таким чином, фактично неоплаченими залишилися роботи, виконані за актом виконаних геологорозвідувальних робіт за липень 2010 року на суму 18800,00грн. (а.с.14).

При цьому відповіді на претензію (а.с. 19,23), а також підписаний акт звірки розрахунків від 11.11.10р. (а.с.15) свідчать про відсутність заперечень відповідача щодо вищевказаної суми боргу на дату їх підписання.

На день розгляду справи відповідач заборгованість за виконані позивачем підрядні роботи не погасив, оскільки докази проведених розрахунків до матеріалів справи не надано.

Отже, позов, в частині стягнення з відповідача 18800,00грн. основної заборгованості, є обґрунтованим.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. Договору, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати виконаних робіт Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зобов'язань за кожен день прострочення.

Так, за неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем, на підставі п.п. 5.2 Договору нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період 09.08.10р. по 09.02.11р., що становить, згідно розрахунку позивача 1453,01грн. (а.с.52).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що фактично за вказаний період розмір пені є більшим, ніж заявив до стягнення позивач. За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1453,01грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.51), сума інфляційних втрат за період з серпня 2010 року по липень 2011 року складає 1999,49грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Згідно п. 2.3. Договору, оплата за фактично виконані роботи проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів після виконання виконавцем робіт, передбачених Договором, у повному обсязі.

Таким чином, оскільки роботи в сумі 18800,00грн. позивачем були виконані в липні 2010року, обов'язок відповідача оплатити їх виник у серпні 2010 року.

Натомість, позивач помилково застосував індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав здійснити остаточний розрахунок.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних за період з вересня 2010 року по липень 2011 року, суд вважає обгрунтовано заявленими 1752,85грн. інфляційних.

В частині стягнення 246,64грн. інфляційних слід відмовити.

Що стосується нарахованих позивачем 641,26грн. 3% річних за період з 09.08.10р. по 26.09.11р. (а.с.50), слід зазначити, що при здійснені вказаного розрахунку позивачем було вказано кількість днів прострочки 415, однак, перевіривши вказаний розрахунок, судом було встановлено, що за вказаний період кількість днів прострочки становить 141, що відповідно зменшує суму нарахованих річних, яка згідно здійсненого судом перерахунку становить 639,72грн. Тому 1,54грн. 3% річних позивачем нараховано безпідставно, у задоволенні яких слід відмовити.

Щодо нарахованого позивачем на підставі ст. 231 ГК України штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості в розмірі 1316,00грн. (а.с.38), обгрунтованого тим, що, на думку позивача, відповідач відноситься до державного сектора економіки, суд зазначає наступне.

Дійсно, частина 2 статті 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, у відповідності до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, у договорі підряду №17 від 22.03.10р. сторони передбачили стягнення з відповідача лише пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, хоча, як вбачається із ч. 2 ст. 231 ГК України, позивач мав право на застосування визначених в ній санкцій вказавши про це в Договорі.

Враховуючи відсутність у Договорі інших штрафних санкцій, крім пені, яка нараховується у передбаченому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" порядку та враховуючи приписи ст. 547 ЦК України, суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення 1316,00грн. штрафу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі та підлягає частковому задоволенню на суму 22645,58грн., з яких: 18800,00грн. основного боргу, 639,72грн. 3% річних, 1752,85грн. інфляційних та 1453,01грн. пені.

В частині стягнення 1,54грн. 3% річних, 246,64грн. інфляційних та 1316,00грн. 7% штрафу суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" (11163, Житомирська обл., Овруцький р-н., с. Ігнатпіль", код 01374547)

на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Житомирбуррозвідка" (12114, Житомирська обл., Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул. Коцюбинського, 8, код 30737100)

- 18800,00грн. основного боргу;

- 639,72 грн. 3% річних;

- 1752,85 грн. інфляційних;

- 1453,01 грн. пені;

- 226,46 грн. державного мита;

- 220,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 31 жовтня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - до справи

2 позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).